Похідні асоціації

Природні

Штучні

грабняки

дубняки

березняки

Лісові

Садово-паркові

Зрозуміло, що певного територіального збігу геоботанічної класифікації і ландшафтної ординації і не може бути, оскільки ландшафт здебільшого є гетерогенним (різним за генезисом) утворенням, а при виділенні одиниць геоботанічної класифікації базуються на принципі гомогенності (однаковості, подібності). Збіг класифікаційних одиниць рослинності і ландшафтних одиниць наявний головним чином у відносно гомогенних структурних елементах ландшафту – його фаціях і урочищах (табл. З.1).

Таблиця 3.1

Ландшафтно-екологічна класифікація біоти (Кучерявий, 1991).

Хорологічна	Фітоценотична
Ландшафт	Тип рослинності, формація, субформація
Місцевість	Тип рослинності, формація, субформація
Урочище	Тип рослинності, формація, субформація, екологічна група асоціацій (тип лісу)
Фація	Асоціація (корінна, похідна)

Ландшафтний архітектор і садівник мусять добре відчувати природно-територіальний комплекс – ландшафт, місцевість, урочище, фацію, а також притаманні їм типи рослинності, в яких вони творять садово-парковий ландшафт.

Навіщо, створюючи парковий масив, гай чи велику куртину, звертатися аж до рівня формації чи субформації? Це слід робити для того щоб встановити головну лісоутворювальну породу, яка має досліджуватися в насадженнях. Наприклад, у Лісостеповій зоні України – це дуб звичайний, на Поліссі – сосна звичайна, а у Передкарпатті – бук лісовий. Кожній з цих порід відповідають супутні породи. Наприклад, у дубових і букових лісах – це граб, який формує з породами-едифікаторами субформації – грабово-дубові і грабово-букові ліси.

Наступною таксономічною одиницею є тип лісу (екологічна група лісових асоціацій). До типу лісу може належати декілька асоціацій. Наприклад, у свіжій грабовій бучині (тип лісу) поблизу Львова трапляються грабово-букові асоціації з осокою волосистою, яглицею, маренкою і різнотрав΄ям (у місцях рекреації). Кожна із названих чотирьох асоціацій, що входять до цього біогеоценотичного комплексу (типу лісу), є корінною. Асоціації, які з΄явилися чи з΄являються на їх місці (березняки, осичники, грабняки, різні садово-паркові угруповання, створені з екзотів), називають похідними, оскільки вони походять від первинних корінних угруповань, що сформувалися в цій місцевості за тривалий період (сотні і тисячі років).

Усі корінні біогеоценози (лісові, лугові, болотні і т.д.) є саморегульованими, похідні ж біогеоценози можуть бути саморегульованими (розвиваються без участі людини) або ж регульованими (розвиваються з участю людини). До саморегульованих біогеоценозів належать сільваценози (лісові угруповання), фрутоценози (угруповання чагарників), пратоценози (лучні угруповання), акваценози (угруповання водних рослин). У змінених місцезростаннях поширені рудероценози (угруповання бур΄янів).

Регульованими біогеоценозами можна вважати сільваценози парків, які перебувають під постійним господарським впливом, а також декоративні фрутоценози, пратоценози (газони), флороценози (квітники), акваценози (декоративні водойми) і т.д. Всі вони належать до культурфітоценозів, які хоч і розвиваються за природними законами, але повністю залежать від діяльності людини. Якщо людина припиняє догляд за ними і не керує їх розвитком, вони перетворюються в зарості і втрачають свій “культурний” вигляд. Наочним прикладом цього явища є численні старовинні садибні парки, які в минулому були окрасою того чи іншого краю.