3.3. Компоненти ландшафту
Неоднорідність ландшафтів зумовлена передусім неподібністю їхніх компонентів – рельєфу, клімату, водних поверхонь, грунтів, рослинного покриву. Вміле використання такого природного розмаїття в садово-паркових композиціях сприяє створенню неповторних за своєю красою пейзажних картин.
Рельєф паркових територій поділяють на три групи: рельєф позитивних форм (гори, горби), негативних форм (долини, ущелини, улоговини) і нейтральних (ділянки із невеликим ухилом – до 5-7о).
Позитивні форми рельєфу надзвичайно сприятливі для створення різноманітних композиційних вирішень. Прикладом такого вдалого створення мальовничих пейзажів з чисельними видовими точками, які розкривають багату історичними пам΄ятниками панораму міста, є парк Високий Замок у Львові. Парк на Замковій горі сам перетворився в міську домінанту, яка підкреслює його неповторність. Це можна сказати й про описані вище парки південного берега Криму та зелені набережні Одеси.
Горбистий рельєф дає можливість оглянути все, що його оточує, але при цьому і побачити його (рис. 3.1). Однак не менш красивими є парки, розташовані в пониженнях. Таким, наприклад, є Стрийський парк у Львові, створений у довгастій улоговині.
Клімат поділяють на: макроклімат (клімат великих територій – Лісостепу, Полісся, Степу, Українських Карпат чи Південного Криму); мезоклімат (клімат місцевостей – долини, плато, схилів, соснових чи букових лісів); мікроклімат (клімат конкретного організму, тобто те, що я відчуваю в даний момент у даному місці).
Ландшафтному архітектору чи садівнику доводиться брати до уваги макроклімат, який пов΄язаний передусім з лісорослинним районуванням, але в практичній роботі – виходити з умов мезоклімату (один схил освітлюється і нагрівається краще (південний), інший (північний) – гірше і т.п.). Ще частіше, особливо формуючи алеї чи масиви, слід дбати про мікроклімат, який має створити комфортні умови для відпочиваючих.
Вода як компонент ландшафту відіграє в садово-паркових об΄єктах особливу роль: зволожує і очищує повітря, а головне – створює особливу емоційну атмосферу . Ось як характеризує емоційний вплив води англійський теоретик ландшафтного мистецтва С.Кроу (за Боговою, Фурсовою, 1988): “Настрої, яким служить вода, теж різноманітні, як і людський темперамент. Вона може бути діяльною, з бурхливими, далеко падаючими струменями, вона може бути безтурботною, такою її бачимо на прикладі грубуватих забав періоду бароко, і в м΄якшій формі – у переплетених струменях вілли д΄Есте з їх чарівним падінням в 1-3 такти (мається на увазі Алея Ста фонтанів – прим. І.Богової та Л.Фурсової), або в наші дні, в ретельно зроблених розважальних водних забавах, спроектованих для Лондонської банківської виставки. Задоволення ... спостерігати шумовиння фонтанів Тіволі, натхнення в струменях, які падають із зірки... партерного фонтана у віллі Ланте, насолода прохолодою передається повільним капанням води, яка витікає великими краплями в став і невпинним потоком Генераліфа”.
Слід брати до уваги, що співвідношення парку і водойми неоднозначне. Одна справа, коли водойми знаходяться всередині парку (Качанівський і Тростянецький парки, “Софіївка”, “Олександрія” і т.д.), і інша, коли парк розташований на березі моря (парки південного берега Криму), ріки (Київські парки вздовж Дніпра) чи озера (парки довкола Іссик-Куля, Киргизстан). В усіх трьох випадках водні простори немов би включаються в паркові пейзажі, стають своєрідним продовженням паркової зони.
Рослинність є найактивніший з точки зору участі в пейзажних композиціях компонент ландшафту. Дерева, чагарники, ліани, трави і квіти – це надзвичайно пластичні живі організми, кожний з яких має свою біологічну сутність і екологічну приналежність, здатні викликати різну емоційно-психологічну реакцію у відвідувачів: радості, смутку, спокою, здивування тощо. Їхні гілки і листя створюють шумовий фон, який також може збуджувати чи заспокоювати. Соснові насадження створюють особливий, неповторний аромат. Той, хто навесні побував у парках Криму, не може забути аромату магнолій і олеандрів, а влітку – троянд, кипарисів, лаврів. У парках Судака до цих ароматів в нічну пору додається аромат степових трав.
Класифікаційна ординація рослинного покриву, крім рівня елементарної одиниці – асоціації, де її межі, умовно кажучи, співпадають із межами фації, не завжди збігається з фітоценотичною класифікацією, яка виглядає таким чином (беремо для прикладу лісову рослинність):
Тип
рослинності - лісова
Формація
– дубових лісів
Субформація
– грабово-дубових лісів
Екологічна
група асоціацій (тип
лісу) –
свіжа
грабова діброва
Корінна
асоціація –
барвінкова
грабова діброва