3.6.11. Бордюри

Бордюри (від франц. bord– край). Вузькі невисокі (до 0,5 м та завширшки 0,3-0,5 м) смуги стриженого чагарника або рослин з декоративним листям, які обрамляють певну ділянку на озелененій території. Їх використовують як самостійний або складовий елемент типів квіткового оформлення.

Бордюри створюють з різних чагарників і дерев, використовуючи низьку їх стрижку. Однак найкращі бордюри одержуємо тільки з низьких густогіллястих дрібнолистих чагарників і дуже повільноростучих дерев.

Найпоширеніші в бордюрах деревно-чагарникові рослини такі: айва японська, аронії, барбариси (дрібнолисті види), біота, туя західну, бирючина, граб східний, кизильник, клени (трилопатевий, Гіннала), перстач, магонія, ялівці, рокитники (головчатий і сидячелистий), самшит, смородина альпійську, сніжноягідник, спіреї (Бумальда і ніппонська), тис, садовий жасмин (низькі види), роза зморшкувата та ін. Для неформованих стрижкою бордюрів із числа красивоквітучих чагарників використовують гортензії, дейції, низькі сорти садового жасмину, низькі спіреї.

Для живоплотів і бордюрів, звертає увагу М.К.Вєхов (1957), непридатними є породи, які мають сильну кореневідприскову здатність. Живоплоти у таких випадках гублять чіткість своїх країв, що зумовлює необхідність розкорчовування пагонів, що часто відростають від коріння. Останні особливо рясно відростають внаслідок стрижок, які сприяють інтенсивному пагоноутворенню.

Зовсім непридатні для живоплотів і бордюрів через сильну здатність давати відросткові пагони (навіть без збудження їхнього росту стрижкою) горобинники, спірея бузковоцвіта, вишня степова, терен, повій, сумах пухнастий, маслинка срібляста, бруслина Маака, дрік красильний, карагана чагарникова, текома.

Засмічування сусідніх із живоплотами ділянок відбувається також і від самосіву, якщо у живоплотах відбувається цвітіння і плодоношення, що слід враховувати, формуючи насадження.

Бордюри з травяних рослин

Яскравими радісними барвами ціле літо радує бордюр. Його можна розмістити вздовж стіни або ж огорожі. Ефектним буде літній бордюр, який можна створити на фоні бордера із чагарника.

Ось як виглядає композиційне вирішення такого бордюра (“Садовий дизайн”, 1997).

Займає він площу 3,5х2 м. На цій ділянці знімається дернина, виймається каміння, спушується грунт на глибину 30 см. Потім насипається 10 см шар компосту і ділянка знову перекопується (на глибину 10-15 см).

Відступивши від лівого краю 40 см висаджується два екземпляри чорнобривців (А) на віддалі 60 см один від одного. Справа від них, відступивши 30 см від заднього краю, садять в два ряди сальвію (В), по 7 екземплярів, залишаючи між рослинами проміжок 30 см і розташовують ряди в шахматному порядку.

Відступивши 90 см від заднього краю, садять ряд із 13 рослин жовтозілля аконітолистого (С) на відаллі 30 см один від одного. Спереду цього ряду висаджують другий нерівний ряд з 12 рослин. Одну рослину слід посадити на самому лівому краю, на 30 см позад першого крестовника, що загне взад першу лінію.

Перед рядами жовтозілля висаджують 13 пеларгоній (D) на віддалі 30 см одна від одної. Зліва за цим рядом висаджують ще дві пеларгонії, порушуючи і цю, третю лінію, порушуючи до певної міри регулярність посадки.

На перший план виносять ряд, створений із кущиків аліссуму, чергуючи білий з рожевим.

Після посадки грунт покривають мульчею (компост або перепріле листя) та поливають.

Весною, поки ще не зацвіли декоративні чагарники, створюють весняний контурний бордюр із однорічників. Технологія його створення наступна.

Весною за допомогою шланга (для надання природності вигину ліній) та вапна помічають вигнуту смугу довжиною 3 м, шириною від 0.5 на початку і більше 1 м в найширшому місці. Потім знімають дернину, перекопують землю на глибину 30 см; зверху насипають 10-15-см шар компосту, і ще раз перекопують ділянку на глибину 15 см.

Цієї ж осені (вересень) відступивши від дальнього лівого кута 10 см садять 6 цибулин нарциса (А) на глибину 15-25 см з проміжками 10-15 см. Весною наступного року зліва від нарцисів висаджують одну голубу і одну рожеву незабудки (В) на віддалі 20 см одна від одної. Потім вздовж переднього краю бордюра висаджують три ряди незабудок, чергуючи кольори (1 ряд голубий, рожевий, голубий, рожевий, білий і т.д.). Останні із незабудок висаджуються вздовж переднього краю бордюра як продовження ряду 1.

Слідом висаджують рядами лакфіоль (С) з проміжками 30 см, чергуючи по чотири жовтих і червоних екземпляри.

Ефектний контурний бордюр можна створити, висаджуючи на місці відцвілих незабудок і лакфіолі літники (геліотроп деревоподібний, настурцію велику довгоквіту, агератум) і дзвіночок Портеннелата.

Мальовничими є клумби-острівки (“Садовый дизайн”, 1979), які оточені газоном чи мощеною доріжкою і дають змогу створити яскраві або, навпаки, розмиті плями в садовому пейзажі. Можна почати з малої клумбочки посеред газону, поступово розширюючи її межі. На сонячному місці висаджують світлолюбні і жаростійкі види, а в тіні – тіневитривалі вологолюбні рослини.

Клумбу-острівок найкраще робити круглою або овальною, що полегшує стрижку газону газонокосилкою. Оскільки вона має добре оглядатися з усіх боків, то в центрі її висаджують високі рослини, а краями – нижчі. Технологія створення такої невеличкої клумби-острівка наступна.

В центрі задуманої клумби встановлюють кілочок, до якого привязують шнурок довжиною 1.5 м. Обходячи довкола кілка з добре натягнутим шнурком, вапном наносять обриси кола. Дерен знімають на визначеній ділянці від краю до центру. Потім землю перекопують і зверху насипають шар компосту товщиною 8-10 см і ще раз перекопують.

Починаючи із правого заднього краю клумби, садять по периметру чергуючи дві рожеві і дві білі клеоми (А) на віддалі 50 см одна від одної. Зліва від центра садять одну білу і одну рожеві клеоми, по центру – дві клеоми.

По периметру в дальньому лівому кутку з проміжками 30 см садять шість штук антирінуму (“левових ротиків”) (В), перед ними ряд з чотирьох рослин, потім ряд з двох (див. план). Всередині висаджують групу кореопсисів (С).

На передньому краю клумби висаджують 11 довгоцвіток (D) з проміжками 30 см. Відступивши 30 см від довгоцвіток, садять ряд із девяти пеларгоній із проміжками 30 см, ще дві пеларгонії зліва, ближче до центру, а одну пеларгонію справа, також поближче до центру.

В кінці покривають грунт мульчею і поливають.

Часто в садах влаштовують міксбордери.

Міксбордер – це змішаний бордюр, який включає чагарники, багаторічники і однорічні рослини. Часто їх розташовують перед огорожею, стіною, лінією дерев чи чагарників. Слід розміряти величину рослин міксбордера з оточуючими елементами саду.

Технологія створення міксбордеру (“Садовый дизайн”, 1997) наступна.

Спочатку ведеться підготовка ділянки площею 2,5х1 м перед кущами або деревами, а спереду – додаткової смуги 0,5х4 м. Знімається дернина, перекопується земля, зверху якої наноситься 5-сантиметровий шар грунту, а потім ще раз перекопується.

В дальньому краї бордюра висаджують одну червону цинію (висота 90 см) (А), а з боків по дві жовті канни (висота 1.5 м) (В). Перед цією групкою садять ряд із девяти диморфеток та ще однієї краями ряду (С), висота яких 30 см. Перед диморфетками розташовують три бересклети (ф. пістрява) (D), а між ними чотири групи рожевих і червоних пеларгоній (Е): по три одного кольору в кожній групі, трикутником.

Накінець землю покривають мульчею і рясно поливають.

Клумба під деревом. Підніжжя одиноко стоячого дерева або ж ряду дерев можна прикрасити гарною квітковою композицією (“Садовый дизайн”, 1997). Для цього розташовують біля підніжжя дерева (довкола стовбура) круг діаметром 3.5 м. Потім усувають дернину і перекопують ділянку всередині круга, намагаючись не пошкодити коріння. На скопану поверхню насипають 5-см шар компосту і ще раз перекопують.

Посадку починають, відступивши 60 см від дальнього краю і 1 м зліва. Спочатку висаджують глуху кропиву (А), а потім ще одну з проміжком 1 м. Ближче до дерева садять в ряд три штуки глухої кропиви, з проміжком 0.5 м, а з другого боку дерева – ще ряд із двох штук глухої кропиви (висота 10-25 см). Відступивши 30 см від ближнього краю клумби, висаджують в три ряди конвалію (В), а ближче до центру – два ряди із 6-8 конвалій по 30 см одна від одної. Вище крайніх конвалій садять ще по 4 конвалії.

Між конваліями і глухою кропивою розташовують астильбу Арендса (С), висота якої 60-90 см. Віддаль між рослинами 30 см. Відступивши 15 см від краю клумби висаджують по колу 36 цикламенів (D), відступаючи один від одного 30 см. На завершення грунт покривають шаром мульчі товщиною 3-5 см і поливають.

Якщо в саду є невеличка водойма або джерельце, можна створити водний чи болотяний сад (“Садовый дизайн”, 1997). Ось як виглядає технологія створення такого саду.

Відмірюють ділянку 1.5х2 м у сирому місці саду. Знімають дернину, усувають каміння. В наймокрішому місці викопують невелику западину на 10-25 см нижче оточуючої поверхні, щоб там накопичувалася вода. На край западини кладуть великий камінь.

Після цього ділянку перекопують на глибину 30 см і покривають 15-20-сантиметровим шаром компосту і знову перекопують.

Посадку починають з примул (А), які висаджують по краю водойми: 5 штук з проміжком 30 см. Відступивши 0.5 м від правого краю і 60 см від ряду примул, висаджують ірис (1 шт.) (В).

В дальньому кутку, відступивши від краю 30 см, садять з проміжком 30 см трикутником 4 астильби (С), а одну з правого боку.

Вздовж лівого краю висаджують 4 дернини осоки (D) з проміжком 40 см і ще дві дернини справа на віддалі 40 см одна від одної. Зліва, між осокою, краєм води висаджують ще одну примулу.

Після завершення посадки рослин грунт покривають 10-15-сантиметровим шаром мульчі і рясно поливають водою, щоб добре його ущільнити довкола коріння.

Взимку, коли садовий пейзаж бідніє, створюють мальовничі куточки з хвойних деревних рослин і високих трав (“Садовый дизайн”, 1997). Весною на вибраній добре дренованій ділянці знімають дернину на площадці 4х4 м. Грунт перекопують на глибину 30 см, потім зверху насипають 10-сантиметровий шар компосту і ще раз перекопують.

Відступивши 1 м від заднього лівого краю, висаджують ялівець віргінський (А). На правому боці висаджують карликову форму ялини колючої (В). Землю під обома деревами покривають подрібненою корою.

В лівому передньому куті, відступивши 1 м від краю, висаджують пампасну траву (С), а в правому – віяло китайське (D).

На завершення довкола висаджених трав насипають шар мульчі і добре поливають.

“Голубий бордюр”. Влітку в жарку погоду охолоджують і заспокоюють голубі тони бордюру, розпланованого, як правило, в напівтіні, де є волога земля. Він може бути розташованим і на сонячному місці, але вимагатиме регулярного поливання. Крім того, під прямим сонцем сині і лілові барви здаються блідими. Слід уникати включати в синьо-голубі тони рослини з яскравими квітами – червоними чи оранжевими, оскільки останні пригнічують їх. Добре гармонують з синім зелений і фіолетовий.

“Голубий бордюр” можна створити із шести досить поширених рослин: багаторічних хост та медунки, дворічної незабудки та цибулькової проліски іспанської. Для цього на підготовлену ділянку площею 2.5х5.5 м в дальньому лівому кутку висаджують: три хости Зібольда (А) на віддалі 1 м одна від одної.