3.6.1.8. Живоплоти і фігурна стрижка

Стрижені огорожі і чагарники використовують для створення високих зелених стін, живоплотів, бордюрів, а також у вигляді стрижених екземплярів.

Живоплоти – це вільноростучі або формовані чагарники (рідше дерева), висаджені в один або більше рядів, які виконують декоративну, загороджувальну або маскувальну функції (рис. 3.21, а, б, 3.22). Живоплоти класифікують за висотою, кількістю рядів у них, а також за системою догляду за ними: стрижені або формовані, нестрижені (табл.3.7).

Таблиця 3.7

Класифікація живоплотів за висотою

Категорія	Розміри, м
Високі Середні Низькі Бордюр	Більше 2 1-2 0.5-1.0 менше 0.5

Для стрижених живоплотів використовують чагарники з добрими пластичними властивостями – бирючину, лох вузьколистий, глід, аличу, барбарис, смородину альпійську і золотисту, різновиди бузку, чубушників, сніжноягідника; з вічнозелених – тую західну, тис ягідний, самшит та ін.

Живоплоти створюють однорядними, дворядними і трирядними. Густота посадки залежить від властивостей рослин і від розмірів саджанців (табл.3.8).

Таблиця 3.8

Густота посадки живоплотів

Класифікація чагарників за висотою	Висота живоплоту, м	Кількість рядків	Віддаль, м
			у рядах	між рядами
Високий	Більше 2	1 2	0.5-0.8 0.6-1.0	- 0.5-0.7
Середній	1-2	1 2	0.4-0.6 0.5-0.7	- 0.4-0.6
Низькорослий	Менше 1	1 2	0.25-0.35 0.25-0.35	- 0.25-0.30

При посадці чагарників для живоплотів риють загальну траншею, ширина і глибина якої залежать від кількості рядів огорожі, виду рослин і розмірів посадкового матеріалу.

Оригінальними і ефектними є комбіновані різновікові живоплоти з двох порід чагарників. При такій конструкції другий, низький ряд чагарника, прикриває нижню частину (часто оголену через нестачу світла) високого чагарника.

Підстригають огорожу на другий рік після посадки, причому першу стрижку проводять якомога нижче, щоб посилити кущіння. В подальшому стрижку здійснюють не менше двох разів на рік: у червні і липні або серпні.

В перший рік після посадки живі огорожі підстригають лише у випадку утворення надто довгих пагонів. В наступні роки їх регулярно стрижуть та усувають сухі гілки. Кожний рік обрізку рекомендують проводити вище попередньої на 4-5 см, щоб поступово досягти бажаної висоти. Живоплоти із швидкорослих стрижуть по декілька разів упродовж усього вегетаційного періоду. Періодичність стрижки визначається швидкістю росту пагонів. Повільнорослі стрижуть один раз в рік ранньою весною. Ялинові живоплоти починають стригти не раніше ніж через 4 роки після посадки. Щоб викликати посилене кущіння листяних порід, обрізку проводять на висоті 20-25 см від поверхні землі на другий рік після посадки.

Для більшої щільності і кращого облистнення живоплотам з тіневитривалих порід надають прямокутної форми, підстригаючи їх згори і збоку, а із світлолюбивих – форму трапеції або трикутника.

Якщо живопліт створюється для утилітарних цілей, то його конструкція має бути такою, щоб огорожу важко було перетнути.

Для живоплотів використовують досить широкий асортимент дерев і чагарників, але як і для низьких стін, найкращими для них є породи, які добре переносять стрижку. Це передусім породи, які добре переносять притінення, характеризуються відносно повільним ростом, густим гілкуванням і густим низькосидячим невеликим листям. Якщо ж на пагонах цих рослин є ще й колючки, то живопліт, крім декоративності, стає добрим захистом проти проникнення через цю огорожу тварин. Серед таких порід слід зазначити глоди, барбариси, шипшину, дикі види груш, гледичію. На південному березі Криму можна використати коллезію, трилистковий лимон. Найщільніші і дуже декоративні живоплоти дають ялини, біоти, туї західні, ялівці, айва звичайна, бирючина, вяз дрібнолистий, гордовина, граб, горобинник, жимолості, кизильники, клен (Гіннала і польовий), чагарникові вільхи, пухироплідник, смородина (альпійська і золотиста), чубушники, шовковиці; із вічнозелених – бересклет японський, крушина вічнозелена, лавр благородний, самшит, тис.

Живоплоти створюють також у вигляді однорядних шпалер з нахилених стовбурців порослі, які переплітаються між собою. Живопліт піддається формувальній стрижці у вигляді вузької стіни. Такий тип стін був запропонований Г.Шенком і вперше з’явився у Галичині. Деяку видозміну цих шпалер являють собою живоплоти, запропоновані Дю Брайлером у Франції, в яких порослеві пагони (по одному на пні замість двох) в місцях схрещування зростаються шляхом зближення (Вєхов, 1957). Утворюється монолітна міцна решітка із стовбурців. Найкращі шпалерні живоплоти утворюються із глодів, груші, граба, яблуні, карагани, вяза і жостеру проносного.

Деякі чагарники із слабким гілкуванням пагонів швидко оголюються знизу. Тому, як наголошує М.К.Вєхов, вони непридатні для живоплотів. До таких порід належать, наприклад, аморфа, верби та ін. Однак при щорічному зрізуванні всіх рослин культури на пень вони дають дуже рясну сильну однорічну поросль, яка утримується до пізнього осіннього обрізування. В такому випадку отримуємо дуже красиві живоплоти-узлісся, які мають важливе декоративне значення для оформлення території, але непридатні для захисту.

Живоплоти, створені із красивоквітучих і красивоплідних чагарників, не піддаються формувальній стрижці за винятком обрізки окремих гілок, які сильно виступають за загальну лінію крони. Для таких живоплотів-узлісь із великим декоративним ефектом використовують садовий жасмин, а також особливо рясно квітучі гібридні форми і сорти дейції, бузку, деякі шипшини, вейгелу рожеву та ін.

Живоплоти звичайно створюють з якої-небудь однієї породи. Однак у них допускають поєднання двох порід, кожної у різних рядах. У таких випадках у зовнішньому ряду висаджують породу, яку формують стрижкою на меншій висоті, ніж породу в центральному ряду. Із таких поєднань у живоплотах двох порід заслуговують уваги, наприклад, комбінації кизильника та ірги, кизильника та айви звичайної; цікаві комбінації дають живоплоти з тополі і чагарників (дерну білого, спіреї верболистої, карагани, бирючини та ін.).