8А. Підзона західної та східної частин Південного берега Криму.

Розташований на захід від мису Ай-я до Севастополя і на схід від Алушти до Феодосії.

Клімат тут трохи холодніший порівняно з центральною, субтропічною частиною Південного берега Криму. Абсолютний мінімум тут в окремі роки становить 18-20⁰С. Безморозний період коротший, ніж у згаданому вище районі. Опадів випадає менше. Наприклад, у Судаку кількість їх не перевищує 325 мм, а в Севастополі – 361 мм.

У межах фізико-географічних зон формуються близькі типи ландшафтів, наприклад, ландшафти пустель, степів, лісові і т.д.

Кліматичні особливості окремих районів необхідно брати до уваги і при визначенні кількості висаджуваних дерев. Наприклад, якщо на півдні України доцільно висаджувати до 250 дерев на 1 га озелененої території, то у північних районах країни (Чернігівщина і Волинь, частина Київської, Житомирської, Рівненської, Львівської і інших областей) з надмірним зволоженням озеленюваних територій слід зменшувати кількість висаджуваних дерев до 170-200 шт. і збільшувати ділянки трав’янистих газонів.

У комплексі питань, які доводиться вирішувати при підборі асортименту для створення зелених насаджень, виділяють декілька принципів, зокрема, екологічний – вимагає узгодження біології рослин з умовами місцезростання; фітоценотичний – спрямований на формування життєздатних рослинних угруповань – фітоценозів; систематичний – зумовлює підбір дерев і чагарників згідно з певними таксономічними рангами – родинними, родовими, видовими, формовими (є основою для закладки дендраріїв і ботанічнічних садів); естетичний – базується на естетичних властивостях рослин; фізіономічний – полягає в підборі для сумісного зростання в групах, куртинах і гаях деревно-чагарникових порід, що мають подібність зовнішнього вигляду, форми стовбура та крони, характеру гілкування, форми та забарвлення листя, текстури кори тощо (розроблений Л.І. Рубцовим).

3.6.1. Деревно-чагарникові насадження

Склад зелених насаджень й форми їх влаштування залежать від того, яке цільове призначення матиме садово-парковий об΄єкт (парк, сад, сквер чи лісопарк) і якими архітектурно-планувальними принципами будемо його створювати. Всі прийоми використання рослинного матеріалу можна звести до таких форм: 1) масиви; 2) гаї); 3) куртини; 4) групи; 5) солітери; 6) алеї; 7) боскети; 8) зелені стіни; 9) живоплоти; 10) бордюри; 11) вертикальне озеленення. Вони можуть мати як регулярне, так і вільне планування (рис. 3.10).

3.6.1.1. Масив

Паркові масиви мають вигляд лісових і їх створення спрямоване на відтворення природного лісового ландшафту з усіма притаманними йому рисами. Їх площа звичайно сягає 1-4 га в парках і кілька десятків гектарів у лісопарках.

Паркові масиви залежно від дерев-едифікаторів, які формують зовнішній вигляд насадження, поділяють на хвойні (темнохвойні і світлохвойні) і листяні (широколистяні і дрібнолистяні).

Для широколистяної зони едифікаторами є лісоутворювальні породи, які утворюють:

темнохвойні насадження – ялина (Picea excelsa), ялиця (Abies alba), сосна кедрова (Pinus cembra); інтродуцентом досить часто виступає сосна чорна (Pinus nigra);

світлохвойні насадження – сосна (Pinus silvestris), модрина європейська (Larix decidua); інтродуценти представлені сосною Веймута, дугласією;

широколистяні – дуб звичайний, граб, липа дрібнолиста; з інтродуцентів поширені дуб північний, горіх чорний;

дрібнолистяні – береза повисла, осика.

За породним складом масиви бувають чистими (складаються з однієї породи) і змішаними (в складі кількох порід). Залежно від вертикальної (ярусної) структури масиви поділяють на одноярусні (намет крон розташований приблизно в одній площині) і багатоярусні (крони розташовані на різній висоті). Крім того, виділяють породи першого, другого і наступних ярусів головної породи (бук в парку Погулянка у Львові займає 3-4 вікові яруси), які чисельно переважають в масиві, і супутні (на Погулянці граб і клен гостролистий).

Таблиця 3.6