6. Правила безпеки при веденні сільськогосподарських робіт на забруднених територіях

Правила особистої гігієни є загальними для всіх осіб, які мешкають і працюють на територіях з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення. Підтримування радіаційної чистоти в зоні проживання і роботи, додержання правил особистої гігієни зменшують ймовірність надходження радіонуклідів в організм, знижують дозу опромінення. Особливу увагу щодо додержання правил особистої гігієни слід приділяти механізаторам, робітникам польових бригад і ферм, робота яких супроводжується утворенням пилу. Заходи безпеки потребують додержання таких правил:

1. Підтримування чистоти шкіри, радіоактивне забруднення якої вище встановлених норм не допускається.

2. Проведення вологого прибирання жилих і робочих приміщень, перед входом в які повинні постійно бути зволожені килимки для витирання взуття.

3. Наявність марлевих фільтрів на відкритих вікнах і дверях.

4. Зберігання продуктів харчування і питної води в закритих ємкостях.

5. Обов'язкове носіння головного убору.

6. Утримування від паління і приймання їжі в польових умовах.

7. Обов'язкове використання респіраторів або ватно-марлевих пов'язок при роботі в умовах інтенсивного утворення пилу.

8. Ефективна герметизація кабін сільськогосподарських механізмів і щоденна їх дезактивація. Обладнання кабін кондиціонерами.

9. Забезпечення осіб, що працюють на забруднених територіях, трьома комплектами одягу для переодягання протягом дня; для відпочинку вдома; для роботи в домашньому господарстві, в якому можна йти на роботу; для роботи на полі і фермі. Слід пам'ятати, що перед переодяганням після роботи треба прийняти душ. Одяг різного призначення потребує окремого зберігання, періодичного контролю радіаційної чистоти, при потребі дезактивації. Якщо після багаторазового промивання і прання радіометр реєструє забруднення бета-частинками, це свідчить проте, що забруднення радіонуклідами фіксоване, тобто воно ввійшло в структуру тканин і не знімається, а отже, не може надходити в організм через органи травлення і дихання. При перевищенні встановлених допустимих рівнів спецодяг здають для захоронення.

10. Побутове сміття слід збирати в спеціально відведених місцях, для цього бажано викопати яму і огородити її.

11. Попіл можна використовувати як добриво тільки в тому разі, коли його радіоактивність не перевищує ГДР.

Для підвищення ефективності захисних заходів проводять роз'яснювальну роботу серед населення, повідомляють результати дозиметричного контролю. Дозиметричний контроль дає змогу вивчити динаміку зміни радіаційної обстановки, прогнозувати рівні радіаційного впливу, оцінювати ефективність проведених агрохімічних і захисних заходів, спрямованих на зниження дозового навантаження на населення до можливо низьких рівнів.

7. Заходи безпеки під час роботи в радіологічній лабораторії

Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань (ОСП—72/87) регламентують три класи робіт з радіоактивними речовинами. Клас робіт визначається кількістю радіоактивної речовини на робочому місці, яка залежить від радіотоксичності того чи іншого радіонукліда.

Чим вище клас робіт, тим суворіші вимоги до розміщення і обладнання приміщень лабораторій, у яких проводяться роботи з відкритими джерелами опромінення. На дверях приміщення, де відбуваються такі роботи, ви­вішують знак радіаційної небезпеки із зазначенням класу робіт і написом «Обережно! Радіоактивність». В усіх лабораторіях, призначених для робіт з відкритими джерелами, приміщення для кожного класу робіт рекомендується розміщувати в одному місці. Приміщення лабораторій для робіт І класу розміщують в окремій будівлі або ізольованій її частині з окремим входом тільки через санітарний пропускник. У цьому приміщенні обладнують бокси, камери та інше герметичне обладнання. Приміщення лабораторії поділяють на три зони:

перша – приміщення, які не обслуговуються, де розміщують технологічне обладнання й комунікації, що є основними джерелами випромінювання і радіоактивного забруднення. Перебування персоналу в таких приміщеннях при працюючому технологічному обладнанні не допускається;

друга – приміщення, які періодично обслуговуються і в яких ремонтують обладнання та виконують роботи, пов'язані із розкриттям технологічного обладнання, вузлів навантажування й розвантажування радіоактивних матеріалів, а також тимчасово зберігають і видаляють відходи;

третя – приміщення постійного перебування персоналу протягом зміни.

Для запобігання можливості виносу забруднення з приміщень другої в приміщення третьої зони між ними обладнують санітарний шлюз.

Приміщення лабораторії для робіт II класу розміщують в окремій частині будівлі ізольовано від інших приміщень. Для проведення в одній установі робіт І і II класів за єдиною технологією виділяють загальний блок приміщень, обладнаних відповідно до вимог, що ставляться до робіт II класу. При цьому обов'язково влаштовують санітарний пропускник, шлюз або душову, а на виході – пункт радіаційного контролю.

Приміщення лабораторії для робіт II класу повинні бути обладнані витяжними шафами або боксами.

Роботи III класу виконують в окремих приміщеннях (кімнатах), обладнаних відповідно до вимог, що ставляться до хімічних лабораторій. У них виділяють приміщення (місця) для зберігання і фасування розчинів. Рекомендується обладнання душової. Роботи, пов'язані з можливим радіаційним забрудненням повітря (операції з порошками, випарювання розчинів, робота з леткими речовинами тощо), треба проводити у витяжних шафах. Шафи і робочі столи накривають слабкосорбуючими матеріалами.

Приміщення лабораторії, призначене для проведення робіт з радіоактивними речовинами, приймає за актом комісія, що складається з представників установи, санітарно-епідеміологічної станції (СЕС), органів внутрішніх справ. На підставі акта місцеві організації СЕС видають санітарний паспорт на право одержання, зберігання і використання ізотопів.

Впорядкування, обладнання і внутрішнє планування лабораторії повинні сприяти зниженню потужності дози до гранично допустимих рівнів. Площа лабораторії з розрахунку на одного працюючого має бути не менш ніж 10 м².

Радіологічна лабораторія повинна мати спеціально сплановані приміщення: сховище-фасувальню (15 – 20 м²), препараторську, радіохімічну (15–20 м²), радіометричну кімнати (одна або дві кімнати площею 10–15 см²), санпропускник (душ) і побутові приміщення.

Підлогу в кімнатах вкривають пластикатом, краї якого підняті на висоту 20 см і щільно приклеєні під покриття стін. Стіни у сховищі-фасувальній, препараторській і радіохімічній кімнатах на висоту 2 м облицьовують гла­зурованою плиткою, решту стін і стелю фарбують масляною фарбою. Впорядковують приміщення і розміщують обладнання так, щоб запобігти нагромадженню пилу в кутках і забезпечити зручність прибирання. Кутки кімнат повинні бути закруглені, двері, вікна, обладнання і робочі меблі мати гладеньку поверхню, просту конструкцію і малосорбуючі покриття. Для ефективності дезактивації всі комунікації (теплові, електричні, газові, во­допровідні) роблять схованими. У лабораторії має бути водопровід з холодною і гарячою водою, обладнаний ліктьовим і педальним закриттям і відкриттям кранів, а конструкція раковин має запобігати можливому розбризкуванню води.

Лабораторію обладнують припливно-витяжною вентиляцією, що забезпечує протягом години п'ятикратний газообмін при швидкості руху повітря у витяжних шафах і боксах не менш як 1,5 м/с. Потік повітря спрямовують з чистих приміщень у «брудні», що збільшує кратність газообміну в них. Блок ввімкнення вентиляції розміщують біля входу в лабораторію.

Роботи з досліджуваними зразками (розчинами, порошками, леткими і випускаючими пару речовинами) проводять у витяжній шафі, всередині якої розміщені прилади підведення газу, стисненого повітря, води, а також встановлена раковина для стоку води. У передню стінку шафи бажано вмонтувати рукавиці. Шафа має бути обладнана індивідуальною витяжною системою із спеціальними фільтрами (типу ФПП, ФПА тощо). Швидкість відкачування повітря – не менш як 1 м/с.

Еталонні джерела і радіоактивні препарати зберігають у сейфах. Для зберігання переважно гамма-активних речовин призначені сейфи типу СЗ, ССП, 2-ССЗ, які мають свинцевий захист 20–50 мм завтовшки.

Для зберігання бета-активних речовин використовують сейфи типу ЗСС, С та інші, що виготовлені з вуглецевої сталі товщиною 3–4 мм.

У робочих кімнатах розміщують тільки найнеобхідніше обладнання, у тому числі контейнери для рідких і твердих відходів.

sКонтрольні питання

1. Які основні принципи радіаційної безпеки людини?

2. Які є категорії опромінених осіб?

3. Що таке гранично допустима доза і границя дози?

4. Закриті та відкриті джерела іонізуючого випромінювання.

5. Які основні принципи захисту при роботі з джерелами випромінювання?

6. Які основні принципи радіаційної безпеки людини?

7. Які є категорії опромінених осіб?

8. Що таке гранично допустима доза (ГДД) і границя дози (ГД)?

9. Які принципи захисту при роботі з джерелами випромінювання?

10. Які основні вимоги до розміщення і обладнання радіологічних лабораторій?

11. Дезактивація робочих приміщень та обладнання радіологічних лабораторій.

12. Індивідуальні засоби захисту при роботі з радіоактивними речовинами.

13. Правила особистої гігієни при роботі з радіоактивними речовинами.