Засоби зниження надходження радіонуклідів в організм сільськогосподарських тварин

Основним джерелом надходження радіоактивних речовин в організм тварин є корм (понад 90 %), основу якого становлять рослини, і меншою мірою - вода. На жаль, заходів, які сприяють зменшенню переходу радіонуклідів з корму й води у продукти тваринництва, небагато. Насамперед це правильно складені раціони і введення в них добавок та препаратів, що запобігають тако­му переходу.

Збалансовані раціони дають змогу зменшити надходження ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs в організм тварини в 2-5 разів.

Головним при складанні раціонів має бути постійний контроль за станом забруднення кормів радіоактивними речовинами. Треба також враховувати здатність різних видів рослин нагромаджувати окремі радіонукліди, вра­ховувати коефіцієнти переходу окремих радіоактивних речовин у різні продукти.

Так, коефіцієнти переходу ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs в молоко і м'ясо корів, у раціоні яких переважають зелені трави, у 1,5-2 рази вище, ніж у тварин, основу раціону яких становлять зерно та грубі корми. Сінний тип годівлі великої рогатої худоби більшою мірою сприяє надходженню ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs у м'ясо й молоко, ніж змішаний раціон, до складу якого крім сіна входять зерно та грубі корми, або силосно-концентратний раціон (табл. 23). Вища концентрація ⁹⁰Sr спостерігається у скелеті новонароджених телят і ягнят від корів та овець, які утримувалися протягом періоду вагітності на сінному раціоні. У ягнят, народжених від овець, які утримувалися на змішаному та концентратномуому раціонах, кількість відкладення ⁹⁰Sr в скелеті була відповідно в 4,2 і 4,5 рази нижча.

Отже, найбільш несприятливі умови ведення тваринництва на сільськогосподарських угіддях, забруднених радіоактивними речовинами, створюються при екстенсивному типі годівлі тварин кормами з природних лук.

Важливу роль у запобіганні переходу в організм сільськогосподарських тварин ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs відіграє оптимізація мінерального живлення. Найбільший інтерес і практичне значення у цьому відношенні, як і при розробці систем мінерального живлення рослин, мають кальцієве і калійне живлення. Кальцій є одним з найважливіших біогенних елементів, необхідних для забезпечення нормального здійснення багатьох життєвих процесів. В організмі тварин, і особливо у ссавців, кальцію належить особлива роль. Він становить основу ске­лета, головний мінеральний компонент молока. При дефіциті в організмі кальцію його місце можуть займати хімічні аналоги елементи другої групи серед яких знаходиться і стронцій.

Вплив типу годівлі на надходження ⁹⁰Sr і ¹³⁷Cs в організм великої рогатої худоби і одержану від неї продукцію, %

Раціон	Надійшло з раціоном		Вміст у м’ясі		Вміст у молоці
	90Sr	137Cs	90Sr	137Cs	90Sr	137Cs
Сінний	100	100	100	100	100	100
Змішаний	35	44	33	36	43	50
Силосно-концен-тратний	18	48	20	18	50	57

Саме тому порушення кальцієвого живлення може призвести до збільшення нагромадження в організмі сільськогосподарських тварин ⁹⁰Sr. Збагачення раціону на корми, які містять кальцій, наприклад, на люцерну та інші бобові трави, додавання мінерального підкорму у вигляді вуглекислих та фосфорнокислих солей кальцію є дешевим і доступним способом захисту від проникнення ⁹⁰Sr з органів травлення тварин у продукцію тваринництва.

Так, введення вуглекислого кальцію до раціону телят і поросят, які отримували разом з кормами протягом місяця ⁹⁰Sr, знизило відкладення в організмі цього радіонукліда приблизно в два рази.

Введення кальцію до раціону корів знижує кількість ⁹⁰Sr в молоці у 8-12 разів. При цьому збільшення його вмісту у кормах понад 80 г на добу, що є верхньою межею нормальної фізіологічної потреби тварин у цьому елементі (40—80 г на добу), практично не впливає на його нагромадження.

Вище була розглянута роль калію як хімічного аналогу цезію щодо обмеження надходження ¹³⁷Cs в рослини. У науковій літературі дуже мало даних про вплив калійного живлення на нагромадження цього радіонукліда в організмі тварин. Незважаючи на це та враховуючи виключно важливе значення калію у функціональній діяльності багатьох фізіолого-біохімічних систем тварин, зокрема вуглецевого обміну, багатьох ферментів, гормонів, клітинних мембран, можна сподіватися, що збагачення раціону за рахунок кормів, які містять підвищену кількість калію, сприятиме зниженню в них нагромадження ¹³⁷Cs. Це насамперед кукурудзяний силос, картопля, кормові буряки, деякі види бобових рослин і кормових злакових трав.

Мало вивчений також вплив натрію на нагромадження ¹³⁷Cs, який також є хімічним аналогом цього елемента, хоча й відома його роль у багатьох фізіологічних процесах. І враховуючи антагоністичні відношення в організмі між калієм і натрієм, можна припустити, що на надходження ¹³⁷Cs впливають не тільки абсолютні їх кількості в організмі, а й співвідношення між ними.

Важлива роль у зменшенні надходження радіонуклідів до організму сільськогосподарських тварин, а також у підвищенні стійкості тварин до іонізуючих випромінювань належить мікроелементам. Особливо це стосується регіонів Полісся, ґрунти яких і, відповідно, корми бідні не тільки на вміст основних, а й більшості біологічно важливих мікроелементів. Збагачення раціону на солі кобальту, цинку, міді, марганцю, заліза, йоду та іншими є важливим заходом в системі ведення тваринництва на забруднених радіонуклідами територіях.

Значний вплив на забруднення продукції тваринництва радіонуклідами має стан пасовищ. При слаборозвиненому чи вибитому травостої значна кількість радіонуклідів може надходити в організм тварин з частками ґрунту і тогорічною рослинністю. На це треба звертати увагу особливо навесні і пізно восени.

Взагалі докорінне поліпшення природних кормових угідь на забруднених радіоактивними речовинами територіях є не тільки засобом підвищення їх продуктивності, а й ефективним заходом зменшення переходу радіонуклідів з ґрунту в лучні трави. Це забезпечується знищенням природного малопродуктивного і створенням нового, більш продуктивного травостою, загортанням забрудненої радіонуклідами дернини і формуванням нової, менш забрудненої. Проведення агротехнічних заходів слід супроводжувати внесенням вапна і мінеральних добрив у визначених кількостях і співвідношеннях. При залуженні ці компоненти треба вносити тільки після оранки, при дискуванні чи фрезеруванні.

Тільки загортання забрудненого шару ґрунту на глибину 5 см зменшує вміст радіоактивного цезію у травостої в 1,5 рази, а докорінне поліпшення природного сінокосу дає змогу знизити надходження радіонуклідів із ґрунту в лучні трави у 2-15 разів залежно від типу ґрунту, водного режиму, кількості вапняних матеріалів і добрив.

При цьому слід пам'ятати, що застосування заходів, які спрямовані на зменшення надходження радіонуклідів у рослини, зокрема проведення вапнування, збільшення доз фосфорних добрив, може призвести до зменшення в раціоні тварин кількості мікроелементів. Тому треба періодично за даними про вміст мікроелементів в кормах, воді, молоці, крові, м'ясі уточнювати дози їх со­лей в раціоні.

Зважаючи на те що періоди напіввиведення радіонуклідів для сільськогосподарських тварин-ссавців істотно не відрізняються від таких значень для людини, важливим заходом щодо зменшення вмісту їх в організмі тварин, зокрема кількості радіоактивного цезію в м'ясі жуйних, для яких він становить лише 20-30 діб, треба вважати переведення тварин на кілька тижнів перед забоєм на максимально «чисті» корми.

Відомі речовини, які здатні знижувати перехід радіонуклідів з кормів у тканини тварин. Таку дію мають альгінати натрію, калію, кальцію − солі альгінових кислот, які виділяються з деяких видів бурих водоростей. Додавання їх до раціону тварин знижує відкладання ⁹⁰Sr у тканинах у 1,5−2 рази. Подібний ефект мають пектинові речовини, яких багато в коренеплодах, особливо буряках, гарбузі, плодах кісточкових.

Надзвичайно високою ефективністю щодо обмеження всмоктування ^I37Cs у кишках ссавців відзначаються фероціаніди заліза, кобальту та нікелю − похідні фероцену (сполуки, широко відомої під назвою берлінської лазурі). При їх введенні разом з кормами засвоюваність радіонукліда тваринами зменшується в десятки разів.

Як бачимо, кальцій і калій та їх сполуки теж захищають тварин від дії іонізуючої радіації. Але радіопротекторами їх назвати не можна, оскільки вони не зменшують наслідків дії випромінювань, а знижують надходження радіоактивних речовин в організм або в окремі тканини, органи, тобто блокують їх. Тому правильніше їх назвати не радіопротекторами, а блокираторами.

При плануванні заходів щодо запобігання надходженню радіоактивних елементів в продукцію тваринництва важливою є проблема виведення їх з організму. За даними табл. період напіввиведення з організму людини ¹³⁷Cs, який більш-менш рівномірно нагромаджується у всіх тварин, має порівняно невелике значення − 70 діб. Щодо ⁹⁰Sr, який концентрується переважно у ске­леті, цей строк досягає 50 років. Хоча для окремих видів ссавців значення цих показників дещо відрізняються, в цілому вони відбивають загальний характер природного виведення цих радіоактивних речовин. Тому рекомендоване в деяких випадках переведення сільськогосподарських тварин у передзабійний період на «чисті» корми може стосуватися лише часткового зменшення вмісту ¹³⁷Cs у продукції тваринництва.

Відомі препарати, які мають властивість прискорювати процес виведення з організму ссавців як ¹³⁷Cs, так і ⁹⁰Sr. До них належать, зокрема, комплексні препарати, здатні утворювати з більшістю катіонів, у тому числі з цезієм і стронцієм, міцні, проте добре розчинні у воді комплексні сполуки, які, беручи участь у метаболізмі, прискорюють їх виведення з організму. Цей клас сполук дістав назву декорпораторів.