- •Тема 1: радіонукліди в навколишньому середовищі план
- •1. Предмет і завдання сількогосподарської радіоекології
- •2. Історія розвитку радіобіології та радіоекології
- •3. Джерела радіоактивних випромінювань
- •4. Міграція радіонуклідів у біосфері
- •5. Радіоактивність
- •6. Види ррадіоактивних випромінювань
- •7. Типи радіоактивного розпаду
- •Тема 2: дозиметрія та радіометрія план
- •1.Дозиметрія
- •2. Дози випромінювання, одиниці випромінювання
- •3.Потужність дози, види опромінення
- •4. Методи реєстрації іонізуючих випромінювань
- •Класифікація дозиметричних приладів, будова їх та призначення
- •Прилади загального дозиметричного контролю
- •5. Дозиметричні прилади, їх класифікація
- •6 Радіометрія іонізуючого випромінювання. Методи радіометрії. Радіометричні прилади
- •Тема 3: включення радіоактивних продуктів поділу в сільськогосподарське виробництво план
- •Локальні і глобальні осадження радіонуклідів
- •2.Міграція радіонуклідів в об єктах сільськогосподарського виробництва
- •3. Взаємодія радіонуклідів з грунтом
- •4. Шляхи надходження радіонуклідів у рослини
- •Розміри первинного затримання розчину 90Sr рослинами вівса і вики у різні фази розвитку
- •5. Хімічні аналоги радіонуклідів, їх роль
- •6. Вплив біолоГіЧних особливостей рослин на засвоєння радіонуклідів
- •7.Надходження радіонуклідів в організм с-г тварин
- •Періоди напіврозпаду та напіввиведення деяких радіоактивних елементів з організму людини.
- •8. Прогнозування надходження радіонуклідів у сільсько- господарські рослини та у організм тварин
- •9.Чорнобильське законодавство про правовий режим території, забрудненої радіонуклідами
- •Тема 4: основи уражаючої дії іонізуючих випромінювань план
- •1.Механізм дії іонізуючих випромінювань на організм
- •2. Дія іонізуючих випромінювань на живу клітину
- •3. Радіобіологічні ефекти
- •Морфологічні зміни
- •4. Радіочутливість тварин
- •5.Метаболізм та токсикологія радіонуклідів
- •6. Критичні органи
- •Тема 5: профілактика радіаційних уражень план
- •1. Фізичний, фармакологічний та біологічний способи захисту від радіаційних уражень
- •2. Діагностика радіаційних уражень
- •3. Ветеринарна обробка тварин, забруднених радіо- активними речовинами
- •4. Передзабійне обстеження тварин, що зазнали радіаційного впливу
- •Тема 6: радіометричний ветеринарно-санітарний контроль план
- •1 Експрес – методика прижиттєвого визначення радіонуклідів в організмі сільськогосподарських тварин.
- •2 Ветеринарно-санітарна експертиза тваринницької продукції .
- •3 Дезактивація та використання с-г продукції.
- •Кіршин в. А., ст 96- 126
- •1. Експрес – методика прижиттєвого визначення радіонуклідів в організмі с-г тварин
- •2.Ветеринарно-санітарна експертиза тваринницької продукції
- •3. Дезактивація та використання с-г продукції
- •Тема7: оптимізація структури і організація агропромислового виробництва на територіях радіоактивного забруднення план
- •¨ Література: Гудков і. М., ст 134 - 159
- •1.Основні принципи організації ведення сільського господарства на радіоактивно забруднених територіях
- •Основні принципи організації ведення сільського господарства на забруднених радіонуклідами територіях
- •2. Перепрофілювання господарств
- •3.Ведення приватного господарства в районах радіоактивного забруднення
- •4. Зниження надходження радіонуклідів у продукцію сільського господарства
- •Засоби зниження надходження радіонуклідів в організм сільськогосподарських тварин
- •5. Організація кормовиробництва і годівлі с-г тварин
- •6. Очищення продукції сільського господарства від радіонуклідів технологічною переробкою
- •Очищення продукції рослинництва
- •Тема 8: гігієна праці при роботі на радіоактивно забруднених територіях план
- •1.Принципи радіаційної безпеки
- •2. Допустимі рівні опроміненні різних категорій осіб
- •3. Основні принципи захисту при роботі із закритими і відкритими джерелами радіоактивного опромінення
- •4. Способи дезактивації обладнання, спецодягу, сільськогосподарської техніки, ферм
- •5. Заходи індивідуального захисту і особистої гігієни при роботі з радіоактивними речовинами
- •6. Правила безпеки при веденні сільськогосподарських робіт на забруднених територіях
- •7. Заходи безпеки під час роботи в радіологічній лабораторії
2. Діагностика радіаційних уражень
При радіаційному забрудненні сільськогосподарських угідь важливе значення має діагностика променевих уражень тварин, яку проводять по даних дозиметрії і комплексу біологічних показників.
Для оцінки радіаційного ураження необхідно встановити отриману дозу радіації шляхом дозиметрії. Важкість ураження визначають не лише величиною поглиненої дози, а і якістю опромінення, характером розподілу поглиненої дози в організмі і його індивідуальною чутливістю.
В основу діагностики повинно бути закладено орієнтовне визначення кількості радіонуклідів,що потрапили в організм , з наступним розрахунком променевих навантажень для основних критичних органів. Необхідно встановити: загальну кількість радіонуклідів на місцевості, час та місце знаходження тварин на забрудненій території, результати первинних вимірів забруднення шкіри і дані про максимальний рівень випромінювання від різних ділянок тіла тварини.
В якості цитологічних і цитогенетичних індикаторів радіаційного ураження використовують зміни в радіочутливих клітинах. Запропонований метод підрахунку таких клітин.
Розроблені біохімічні методи з допомогою яких вивчають зміни в нуклеопротеїдному обміні. Для прогнозування індивідуальної радіочутливості запропонований індекс ендокринного статусу. Найбільш виражені зміни в ендокринній системі відповідають періоду первинної реакції і розпалу променевої хвороби.
3. Ветеринарна обробка тварин, забруднених радіо- активними речовинами
Ветеринарна обробка тварин, шкірний покрив яких забруднений радіонуклідами, - захід, спрямований на зниження радіаційних уражень. Чим швидше радіонукліди будуть видалені з шкірного покриву, тим меншу дозу зовнішнього опромінення отримають тварин. Крім того, у тварин із забрудненою радіонуклідами шкірою створюється постійна небезпека внутрішнього забруднення за рахунок їх злизування. При тривалому перебуванні на шкірі 131І (що часто спостерігається в перші дні після радіоактивних випадань) загроза внутрішнього забруднення збільшується. Резорбція 131І через шкіру перевищує 20 % дози, яку утримав шкірний покрив. Крім того, внаслідок леткості 131І обов'язково надходитиме в організм тварин через органи дихання.
Ветеринарна обробка тварин необхідна і при підготовці їх до забою. Тривалий контакт обслуговуючого персоналу забійного цеху з тваринами з великою щільністю забруднення шкірного покриву радіонуклідами (особливо Y-випромІнювачами) може спричинити значне опромінення працівників, навіть тоді, коли вони працюють у захисному одязі і з захистом органів дихання. Отримані при цьому м'ясо та інші продукти забою можуть бути забруднені радіонуклідами. Тому ветеринарну обробку шкірного покриву тварин необхідно проводити якомога раніше і в найкоротші строки. Проводять її після виведення тварин із зони, забрудненої радіонуклідами, якщо рівень радіації шкірного покриву буде вищим за допустимий. Рівень забруднення визначають дозиметрами. Головка детектора при вимірюванні повинна знаходитись на відстані 1−1,5 см від шкірного покриву.
До обробки тварин з рівнем радіоактивного забруднення шкірного покриву, вищим за допустимий, їх утримують в окремих загонах з позначками «Забруднено». Найефективніший вологни метод ветеринарної обробки, при якому забруднення шкірного покриву тварин зменшується на 70-90 %. Для цього шкірний покрив тварин обмивають водою й мийними засобами − водними 0,3 %-ми розчинами СФ-2, СФ-2У, ОП-7 або ОП-10 (з добавлянням 0,7 %-го активатора гексаметафосфату натрію), гарнідолом, суль-фанолом, препаратом «Прогресе» (0,1 %-м), та звичайним милом (0,25–0,5 %-м розчином).
При масовому ураженні тварин обробляють на спеціальному майданчику, що складається з “чистої” та “брудної” половин. На “брудній” обладнують накопичувальний загін для забруднених тварин, розкол, прогінний коридор із станками для фіксації та обробки тварин. У кінці прогінного коридору встановлюють станок "для проведення контрольної дозиметрії. З нього тварин переводять на «чисту» половину або в загін для повторної обробки, якщо одноразовою не вдалося зменшити забруднення шкірного покриву до допустимого рівня. Місце для майданчика вибирають по можливості з ґрунтом, який має високу фільтраційну здатність. Розміщують його поблизу природного водного джерела з достатнім дебітом води. Розмір майданчика залежить від кількості тварин, які підлягають одночасній обробці (не менше 5). Слід враховувати, що для обробки однієї тварини потрібно приблизно 30 м2 площі.
Порядок вологої дезактивації шкірного покриву такий. Спочатку протягом 3 хв на шкірний покрив тварин через щітки подають мийний розчин з круговими рухами створюють сильну піну потім протягом 2 хв змивають її теплою водою, яка подається під тиском 2–2,5 атм. Таку обробку повторюють 2–3 рази. Мийні розчини й воду підігрівають до 35 °С, подають їх на шкірний покрив з допомогою дезактиваційної установки ЛСД-2 або ЛДА. З цією метою можна використовувати різні водоперекачувальні пристрої: пожежні машини, дезустановки типу ДУК, ВМОК тощо. Для обробки однієї великої тварини необхідно 30 л мийного розчину і 20-30 л води. Після закінчення обробки кожну тварину переводять у станок для контрольної дозиметрії.
У зимовий період застосовують суху обробку шкірного покриву (чистка щітками, струшування, відсмоктування пилососами тощо). Така обробка менш ефективна радіоактивність зменшується не більше ніж на 25 %. Найбільш ефективний спосіб обробки овець − стрижка.
При проведенні цих робіт необхідно використовувати діючі рекомендації з дезактивації тваринницьких ферм та ветеринарної обробки тварин, забруднених радіонуклідами.