Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Dokument_Microsoft_Word.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.74 Mб
Скачать

130

Тема 1: радіонукліди в навколишньому середовищі план

1. Предмет і завдання сільськогосподарської радіоекології.

2. Історія розвитку радіобіології та радіоекології.

3. Джерела радіоактивних випромінювань.

4. Міграція радіонуклідів у біосфері.

5. Радіоактивність.

6. Види радіоактивних випромінювань.

7. Типи радіоактивного розпаду.

¨Література: Гудков І. М., ст 6 – 33, 41 – 48.

Основні теоретичні поняття:

Суть іонізуючого випромінювання, визначення науки, етапи розвитку, фізичні основи радіоекології, поняття про радіоактивність , природні радіоактивні елементи, штучні радіоактивні елементи.

1. Предмет і завдання сількогосподарської радіоекології

Інтерес до радіобіології особливо посилився після аварії на Чорнобильській АЕС, хоч це не така вже й молода наука — через кілька років відзначатиметься сторіччя її розвитку. Нею тривалий час займалося вузьке коло спеціалістів. Досліджували насамперед проблеми використання радіоактивних речовин та їх випромінення для вирішення конкретних завдань.

Після аварії на Чорнобильській АЕС стало очевидним, що знання З радіобіології потрібні також спеціалістам з питань екології, геологам, працівникам харчової промисловості, сільського господарства.

За майже 40-річний період розвитку атомної енергетики в світі зареєстровано понад 150 аварій на атомних електростанціях та інших підприємствах так званого ядерного паливного циклу, які супроводжувались викидами в навколишнє середовище радіоактивних речовин. Та аварія на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 р., за об'ємом викиду в багато разів перевищила сумарний викид усіх аварій. Небувала величина викиду, вміст в ньому дуже великої кількості довгоживучих радіоактивних речовин, великі розміри забрудненої території зумовили зміни радіоекологічної ситуації на значній частині України. Площі забруднених радіоактивними речовинами сільськогосподарських угідь, що становлять небезпеку при веденні сільськогосподарського виробництва, досягають 3,5 млн га, або близько 10 % усіх сільськогосподарських угідь.

Досвід попередніх аварій, в тому числі і тієї, що сталася на Південному Уралі в 1957 p., внаслідок якої сільськогосподарські угіддя на площі 106 тис. га були виве­дені із землекористування, свідчить про те, що на процеси їх штучної та природної дезактивації до дозволених рівнів радіоактивного забруднення потрібен період, який вимірюється десятиріччями.

За роки, що минули після аварії, радіаційний фон наблизився до норми і так зване зовнішнє опромінення організмів вже не становить такої небезпеки, як у перші тижні та місяці трагедії. Але більшість осілих у вигляді найдрібніших часток радіоактивних речовин міститься в землі, її орному шарі. Розчинившись у воді, вони разом з ґрунтовим розчином через коріння потрапляють у рослини, а далі з рослинними продуктами – в організми тварин і людей; з продукцією тваринництва – також в організми людей, зумовлюючи так зване внутрішнє їх опромінення.

Частину земель, забруднених найбільшою мірою, треба повністю вилучити з користування на невизначений період. А щоб залишити в користуванні решту площ, треба розробити й застосовувати певні прийоми і технології, які б давали змогу вирощувати на забруднених радіоактивними речовинами ґрунтах продукти, що відповідають вимогам радіаційної безпеки.

Для розв'язання цих завдань майбутні спеціалісти сільського господарства повинні знати особливості ведення агровиробництва на забруднених радіоактивними речовинами територіях, щоб одержувати продукцію рослинництва і тваринництва належної якості. Такі знання дає радіаційна біологія (радіобіологія), зокрема самостійний напрям її – сільськогосподарська радіобіологія та її спеціальний розділ – сільськогосподарська радіоекологія.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]