Варіанти визначень категорії “інновація”

Зміст визначення	Автор, джерело
Інновація – це зміни з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації промисловості	Й.Шумпетер [3]
Нововведення – це процес, в якому винахід чи ідея набувають економічного змісту	Б.Твісс [4]
Інновація – це якісні зміни у виробництві, які можуть стосуватися як техніки та технології, так і форм організації виробництва та управління	Ю.Яковець [5]
Інновація – це зміна рутини. Життєздатність залежить від того, як її оцінять споживачі	Р.Нельсон, С.Уінтер [6]
Інновація – це такий суспільний, техніко-економічний процес, який через практичне використання ідей та винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, а поява її на ринку може принести додатковий дохід	Б.Санто [7]
Інновація – це результат упровадження нововведень в контексті конкурентної стратегії фірми на ринку, можливість здобути конкурентні переваги. Інновації створюють конкурентні переваги	М.Портер [10]
Інновація – це комплексний процес, що передбачає створення, розроблення і доведення наукової чи будь-якої нової ідеї до стадії комерційного використання та поширення в економіці	О.Лапко [2]
Нововведення – це процес доведення наукової ідеї чи технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов’язані з цим процесом техніко-економічні зміни в соціальному середовищі	Д.Черваньов, Л.Нейкова [8]
Інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція та послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери	Закон України “Про інноваційну діяльність” [1]
Інновація – це кінцевий результат упровадження новинок з метою зміни об’єкта управління й отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого ефекту	Р.Фатхутдінов [12 ]
Інновація – випуск більш досконалого продукту, забезпечення нової переваги, підвищення потенціалу людських і матеріальних ресурсів з метою виробництва матеріальних цінностей	П.Друкер [9]

Аналіз наведених визначень та багатьох інших дає підстави стверджувати, що залежно від об’єкта і предмета дослідження інновації розглядають:

• як процес (Б.Твісс, Б.Санто, О.Лапко Д.Черваньов, Л.Нейкова та ін.);

• як результат (П.Друкер, Р.Фатхутдінов, С.Ільєнкова та ін.);

• як зміни (Й.Шумпетер, Ю.Яковець, Р.Нельсон, С.Уінтер та ін.).

Указані підходи взаємозумовлені і не мають значних суперечностей. Удосконалення процесу економічної діяльності спрямовано на отримання економічної вигоди (як прямої, так і опосередкованої), а вдосконалення результатів діяльності – на поліпшення споживчих властивостей продукції, яку виробляє організація.

Згідно з міжнародними стандартами інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у вигляді нового чи вдосконаленого продукту, який упроваджений на ринку, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг (Положення Фраскаті ОЕСР) [23].

Проте важко визначити, коли в процесі інноваційної діяльності з’явиться власне кінцевий результат. Адже після впровадження на ринок і позитивної оцінки споживачем продукції розпочинається процес дифузії, внаслідок якого зростає як кількість споживачів, так і кількість виробників інновації. Нові виробники за умов конкурентного середовища вдосконалюють споживчі й інші властивості товару, що веде до утворення “пакету інновацій”, і так безперервно.

Тому доцільніше розглядати інновацію як комплексний процес, спрямований на створення, розроблення та доведення наукової чи будь-якої іншої ідеї до стадії комерційного використання та поширення в економіці.

Характерними рисами процесу створення інновацій відповідно до викладеного вище є:

• високий рівень невизначеності результату;

• часовий розрив між фінансуванням на створення інновації і початком отримання позитивного ефекту після її реалізації;

• невизначений характер попиту на створювану інновацію.

Аналіз різних визначень свідчить, що специфічний зміст інновацій полягає в здійсненні змін. Й.Шумпетер виокремив п’ять типів змін (видів інновацій):

1). Виготовлення нового продукту або застосування відомого в новій якості;

2). Упровадження нового методу виробництва або нових технологічних процесів;

3). Освоєння нових ринків збуту;

4). Використання нових видів сировини;

5). Реорганізація управління.

Створений новий продукт або технологія є матеріальним результатом людської праці. Згідно із системним підходом, він розглядається як своєрідна “похідна діяльності підприємства”. Це означає, що рівень складності виробничої системи завжди є вищим за рівень складності продукту, який вона створює, а отже, інноваційність такого продукту зумовлена результатом інноваційних змін, які раніше відбулися в системі. Таким чином “неінноваційна система” не може продукувати “інноваційний продукт”, тож можна стверджувати, що продукування підприємством інновацій передовсім визначається інноваційними змінами в діяльності самого суб’єкта господарювання.

У загальноекономічному теоретичному аспекті інновація – це об’єктивна економічна категорія, яка характеризує якісну зміну продуктивних сил та виробничих відносин на основі впровадження прогресивних досягнень науки, техніки, технології, що забезпечують економію витрат, підвищення продуктивності праці, вдосконалення організаційно-правового механізму економічної діяльності, кращу якість та конкурентоспроможність товарів, робіт та послуг.

Виходячи із зазначеного, техніко-технологічні інновації мають володіти такими властивостями як науково-технічна новизна, виробниче застосування та можливість комерційної реалізації.

Інновації як засіб економічного розвитку розглядають провідні вчені-економісти. Засновник класичної теорії нововведень Й.Шумпетер вважає, що “форма і зміст розвитку задаються “здійсненням нових комбінацій” (інноваціями) [3]. Звичайне зростання економіки як поліпшення добробуту населення не розглядається Й.Шумпетером як процес розвитку через відсутність якісно нових явищ. Розвиток – це особливе економічне явище, яке передбачає зміщення стану рівноваги, впроваджується і визначається динамікою базових інновацій у промисловості і має спонтанний об’єктивний характер. За Й.Шумпетером, інновація є “кращим способом” виробляти, “не кращий із можливих, а найвигідніший зі звичних, випробуваних на практиці…”.

Б.Санто (один із представників неокласичної теорії нововведень) визначає інноваційний розвиток як збільшення економічного та науково-технічного потенціалу підприємства на основі інновацій, де «підприємницька ініціатива у сфері техніко-технологічних досліджень і розробок піднімає підприємця на вищий рівень розвитку, збільшуючи таким чином чутливість до інновацій, розширюючи можливості адаптації новітніх науково-дослідних результатів» [7].

П.Друкер (один з авторів теорії інноваційного підприємництва) вважає, що інноваційний розвиток досягається завдяки продукуванню інновацій у межах організації лише в процесі функціонування фірми. «Самі по собі спеціалізовані знання не можуть дати конкретних результатів… Для цього необхідно, щоб спеціаліст був співробітником відповідної організації… В суспільстві знань конкретних результатів досягає не працівник. Конкретних результатів досягає організація» [9].

М.Портер (автор теорії конкуренції) тривалий час працював консультантом із розвитку провідних корпорацій світу та консультантом уряду США з економіки та досліджував вплив інновацій на економічну ефективність і конкурентну позицію корпорацій на ринку. М.Портер зазначає: «інновація створює конкурентні переваги». Інноваційний розвиток розглядається ним як процес утримання конкурентних переваг шляхом постійного вдосконалення, впровадження новітніх технологій чи форм ведення бізнесу.