- •Тема 1. Сутність інновацій та їх класифікація.
- •1.1. Характеристика понять “новація”, “нововведення”, “інновація”
- •Варіанти визначень категорії “інновація”
- •1.2. Інноваційна діяльність
- •1.3. Інноваційне підприємництво
- •1.4. Класифікація інновацій
- •Класифікація інновацій за с.Ільєнковою [20]
- •Терміни та поняття до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для самоперевірки
Тема 1. Сутність інновацій та їх класифікація.
1.1. Характеристика понять “новація”, “нововведення”, “інновація”
1.2. Інноваційна діяльність
1.3. Інноваційне підприємництво
1.4. Класифікація інновацій
Після вивчення теми студенти мають
знати: визначення основних понять “новація”, “нововведення”, “інновація”; сутність інноваційної діяльності й інноваційного підприємництва та їх види; сутність інноваційної інфраструктури та її властивості; основні принципи класифікації інновацій;
уміти: характеризувати основні поняття; визначати види інноваційної діяльності, які реалізуються в конкретній організації; класифікувати інновації згідно з критеріями, запропонованими у класифікаторі; давати рекомендації відповідно до класифікаційних ознак щодо джерел фінансування інновацій та управлінських засобів для їх реалізації.
1.1. Характеристика понять “новація”, “нововведення”, “інновація”
Прискорений економічний розвиток багатьох країн за останні два століття, згідно зі статистичними даними і результатами досліджень, є наслідком впливу науково-технічного прогресу як найважливішого чинника підвищення продуктивності праці й ефективності суспільно-виробничих відносин. У зарубіжній і вітчизняній літературі НТП пов’язують з поняттям інноваційного процесу, інновацій. За експертними оцінками, в економічно розвинених країнах приріст валового внутрішнього продукту за рахунок інновацій, втілених у нових технологіях, обладнанні та методах організації виробництва, становить від 70 до 85%.
Уперше визначення “інновація” з’явилося ХІХ ст. у наукових працях культорологів і означало введення деяких елементів однієї системи в іншу. Закономірності технологічних нововведень почали вивчати на початку ХХ ст. За цей час значних змін зазнали як визначення цього поняття, так і сама теорія управління інноваціями.
Термін “інновація”, з точки зору лінгвістично-етимологічного аналізу, побудовано за продуктивною словотвірною моделлю як віддієслівний іменник, тому його слід розуміти як інноваціювання, або впровадження новацій [2].
Новація – це оформлений результат фундаментальних, прикладних, експериментальних досліджень, дослідно-конструкторських розробок у будь-якій сфері діяльності, спрямований на підвищення її ефективності. Новація є продуктом інтелектуальної діяльності людей.
Новації оформлюють у вигляді відкриття, винаходу, патенту, товарного знака, раціоналізаторської пропозиції, документації на новий чи удосконалений продукт або технологію, управлінський або виробничий процес, ноу-хау, наукових підходів та принципів, таких документів як стандарти, рекомендації, методики, інструкції, результати маркетингових досліджень тощо.
Отже, новація є потенційною інновацією, певним новим рішенням до початку комерціалізації.
Комерціалізація – це практичне використання новації, що супроводжується виходом на ринок. Новація, відкриття і винаходи стають нововведеннями з моменту впровадження у виробництво, побут, інші сфери діяльності, тобто з початком використання, після їх комерціалізації.
Існують відмінності понять новація, винахід та інновація.
Відкриття – встановлення невідомих раніше об’єктивних закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що вносять радикальні зміни в наявні знання.
Винахід – це нове технічне рішення конкретного завдання, що дає позитивний ефект, поліпшує якість продукції чи змінює умови праці.
Винахід (відкриття) не має ніякого економічного значення доти, доки він не впроваджується у виробництво для задоволення певної потреби. Саме тоді новація перетворюється в інновацію, яка спрямована на отримання економічної вигоди. Певний час підприємець завдяки впровадженню інновації може отримувати прибутки, що значно перевищують галузеву норму. Винахід може бути комерціалізованим або ні. Часовий термін перетворення винаходу в інновацію становить роки, а інколи й десятиріччя (табл. 1.1).
Таблиця 1.1.
Часовий інтервал між реєстрацією винаходу та перетворенням його на інновацію
Відкриття (винахід) |
Рік реєстрації |
Початок застосування |
Часовий інтервал |
Фотографія |
1727 |
1839 |
112 |
Телефон |
1820 |
1876 |
56 |
Магнітофон |
1889 |
1931 |
42 |
Радіо |
1867 |
1902 |
35 |
Телебачення |
1907 |
1945 |
38 |
Синтетичний каучук |
1910 |
1940 |
30 |
Радар |
1925 |
1938 |
13 |
Синтетичні волокна |
1930 |
1939 |
9 |
Напівпровідники |
1941 |
1951 |
10 |
Транзистор |
1948 |
1953 |
5 |
Інтегральна схема |
1958 |
1961 |
3 |
Мікропроцесор |
1968 |
1970 |
2 |
Персональний комп’ютер |
1972 |
1974 |
2 |
Процес упровадження новацій на ринок (комерціалізація) є довшим і потребує значно більше коштів, ніж процес їх створення. Наведені дані (табл. 1.1) свідчать про наявність тенденції скорочення інноваційного лага, тобто періоду між появою новації та її впровадженням, що зумовлено розвитком інноваційного підприємництва і бажанням отримувати високі прибутки.
Виходячи із зазначеного категорію інновація можна визначити як процес реалізації новацій у вигляді нових продуктів, технологій та послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, адміністративного, правового, комунікативного та іншого характеру, які сприяють задоволенню певних потреб і приносять економічний ефект.
Уперше дефініцію інновації наведено Й.Шумпетером в його книзі “Теорія економічного розвитку” (1912), де цей термін визначено як “нова комбінація”, що означає іншу якість засобів виробництва, яка досягається не шляхом дрібних поліпшень старого устаткування чи наявної організаційної схеми, а дискретно, поруч із ними, через введення нових засобів виробництва чи систем його організації. Проте у світовій економічній літературі немає однозначного визначення поняття “інновація”, що пояснюється багатогранністю цього явища. У табл. 1.2 наведено зміст визначень цього поняття, сформульоване різними дослідниками.
Таблиця 1.2.
