
- •Вступ. Історія латинської мови
- •Історія становлення біологічної термінології та номенклатури
- •Фонетика
- •§ 1. Латинський алфавіт
- •§ 2. Голосні
- •§ 3. Диграфи
- •§ 4. Дифтонги
- •§ 5. Приголосні
- •§ 6. Буквосполучення з приголосним h
- •§ 7. Буквосполучення приголосного і голосного
- •§ 7А. Таблиця транслітерації українського алфавіту латиницею
- •§ 8. Найуживаніші грецькі префікси й корені з літерою y
- •§ 9. Вживання великої літери
- •Назви місяців
- •Назви днів тижня
- •Запам’ятайте латинські крилаті вислови та афоризми:
- •§ 10. Питання для самоперевірки
- •Прочитайте, поясніть вимову голосних та приголосних:
- •2. Прочитайте, поясніть вимову голосних, приголосних та буквосполучень:
- •Напишіть латинськими буквами (диктант):
Фонетика
§ 1. Латинський алфавіт
Латинський алфавіт, яким користуються в сучасних номенклатурах, клінічній термінології, у фармакопеях, каталогах лікарських засобів тощо, складається з 26 букв.
Виникнення латинського алфавіту датують VII ст. до нашої ери. Його прототипом було етруське письмо, котре, своєю чергою, вважається відгалуженням західного варіанту грецького письма. Первісно латинський алфавіт складався з 22 літери. З часом, коли виникла потреба транслітерації широко запозичуваних грецьких слів, у латинському письмі з’являються дві літери грецького алфавіту: y та z. Вони вживалися лише в словах грецького походження, передаючи звуки, невластиві латинській мові. Пізніше специфіка вимови цих звуків втратилася, але самі літери залишилися у вжитку, вказуючи на грецьке походження слова. Таким чином, латинський алфавіт налічував 24 букви, проіснувавши у такому вигляді до епохи Середньовіччя.
В XI столітті латинський алфавіт для передачі звука [v] у власних іменах, прізвищах, географічних назвах неіталійського („варварського”) походження, у медицині (у назвах синдромів, симптомів, хвороб, реакцій, проб і ін.) був доповнений літерою Ww.
Літера Jj введена в латинський алфавіт французьким ученим-гуманістом Петром Рамусом (Petrus Ramus) у XVI столітті для вираження звука [й]. У староримському алфавіті її не було.
Отже, сьогодні латинський алфавіт налічує такі літери:
Аа Вв СС Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Ww Xx Yy Zz.
Вимова букв латинського алфавіту протягом віків підлягала змінам: інакше вони вимовлялися в архаїчну епоху латинської мови, інакше – в класичну і посткласичну. Сучасна вимова є такою:
Латин- ські літери |
Назва літери |
Вимова |
Приклади |
A a |
а |
[a] |
аrtéria [артéріа] – артерія |
B b |
бе |
[б] |
bίlis [бίліс] – жовч |
C c |
це |
[к], [ц] |
céra [цéра] – віск; cýtus [цíтус] – клітина; cor [кор] – серце; lac [ляк] – молоко |
D d |
де |
[д] |
dens [денс] – зуб |
E e |
е |
[е] |
emúlsum [емýльсум] – емульсія |
F f |
еф |
[ф] |
foramen [форáмен] – отвір |
G g |
ґе |
[ґ] |
glándula [ґляндуля] – залоза |
H h |
га |
[г] |
hérba [гéрба] – трава |
I i |
і |
[i] |
intestίnum [інтестίнум] – кишка |
J j |
йота |
[й] |
jejúnum [єюнум] – порожня кишка |
K k |
ка |
[k] |
Kálium [кáліум] – калій |
L l |
ель |
[л¢] |
lamina [ляміна] – пластинка
|
M m |
ем |
[м] |
mamma [мáмма] – молочна залоза |
N n |
ен |
[н] |
náris [нáріс] – ніздря |
O o |
о |
[о] |
ópticus [о́птікус] – зоровий |
P p |
пе |
[п] |
púlvis [пýльвіс] – порошок |
Q, q |
ку |
(q+u) [кв] |
áqua [áква] – вода
|
R r |
ер |
[p] |
rána [рáна] – жаба |
S s |
ес |
[c], [з] |
sápo [сáпо] – мило tensio [тéнзіо] – тиск gargarίsma [ґарґарíзма] –полоскання |
T t |
те |
[т] |
tonsίlla [тонзíлля] – мигдалик |
U u |
у |
[у] |
ungula [ýнґуля] – копито |
V v |
ве |
[в] |
vίta [вíта] – життя |
W w |
дубль ве |
[в] |
Wássermann [Вáссерманн] – Вассерман |
X x |
ікс |
[кс], [кз] |
Xerofórmium [ксерофóрміум] –ксерформіум éxitus [éкзітус] – вихід |
Y y |
іпсилон іґрек |
[і] |
systéma [сістéма] – система |
Z z |
зета |
[з], [ц] |
zygomáticus [зіґомáтікус] –виличний; Zίncum [цíнкум] – цинк |