Картина 7. Фінал. Четверте Кафе «Глюк»

Й. С. Бах. Прелюдія №8 (фон)

Пташка: Так холодно стало. Вітер не вщухає. Фрау Цуккен, що було далі?

Фрау Цуккен: Його звали Штольц. Фріц Штольц, лейтенант гестапо. Він показав нам ордер на обшук. Я сказала, що це помилка!

Пташка: Він нікого не став слухати…

Фрау Цуккен: (перекривлює) Фріц Штольц ніколи не помиляється, коли справа тхне жидівством! І чому ви втратили пильність? Це відмова співпрацювати з новою владою! Юден швайне! (Починає викидати книги у вікно)

Пташка: Не треба, зупиніться!!! Він жив ними!!!

Фрау Цуккен в експресії рвучко змітає стос книг, сама падає знесилена на підлогу).

Пташка: (піднімає хазяйку) Фрау Цуккен, що сталося з букіністом?

Й. С. Бах. Страсті по Йоанну. Хор «Herr, unser Herrscher» (зал)

Фрау Цуккен: Якоб Мендель так ніколи і не повернувся до своєї вранішньої кави та вірної Емми… (Важко сідає на стілець, поволі дістає з кишені фартука стару потріпану книжечку, кладе на коліна і прикриває долонями) Як він був закатований у Дахау мені розповіли вже декілька років по тому. Все, що я знаю - у концтаборі у нього розбилися окуляри і він навпомацки ходив від барака до місця роботи.

Пташка: Так що, від нього нічогісінько не лишилося?

Фрау Цуккен: Чому? Лишилася остання воля: подарувати єдину не спалену книжку. (Знімає долоню з книги і кладе на стіл) Вже кілька років я для неї намагаюся знайти гідного господаря. Тільки сьогодні, здається настав час.

Пташка: Тобто?.

Фрау Цуккен: Тримай, Пташко, ця книга – твоя.

Пташка: Еммо, це дуже…. Дякую. (Розгортає )

Фрау Цуккен: Якобе, не знаю, як тобі мій вибір, але сподіваюся, вона зможе зрозуміти те, що ти заповів.

Пташка: Ельфріде Елінек. Was geschah, nachdem Nora ihren Mann verlassen hatte. Нобелівська премія з літератури…

Пташка починає співати «Лілі Марлен», поступово до неї приєднуються всі відвідувачі кафе.