1.5.2 Системи з колірним картуванням потоків

Для реалізації цього методу можливе використання всіх типів датчиків, які забезпечують необхідну частоту випромінювань, а саме секторних, механічних, електронних лінійних і фазованих. Також були розроблені спеціалізовані порожнинні датчики, в яких також реалізований режим КДК.

При формуванні зображень (Рис.5) приймаються ехо-сигнали, що обробляються паралельно у двох каналах:

1 - для формування двовимірного напівтонового зображення (В-режим);

2 - для обробки доплерівських сигналів.

У каналі 2 встановлюється пороговий детектор ехл-сигналів, який відокремлює корисний доплерівський сигнал малої амплітуди від високоамплітуднихехо-сигналів В-зображення. Отриманий після виділення корисний сигнал обробляється паралельно по каналах 2.1 і 2.2 для визначення значень швидкостей і напрямків потоків. Незалежно сформовані зображення В-режиму та КДК надходять на змішувач телевізійних сигналів для отримання результуючого двовимірного зображення із зоною КДК.

Рис. 5.Блок-схема формування зображення у режимі КДК

1.6. Порівняльний аналіз основних режимів отримання доплерівської інформації

При визначенні тактики ультразвукового обстеження для більш ефективного застосування кожного із режимів можна використовувати порівняльну таблицю можливостей цих методів (Табл.2).

Таблиця 2

Характеристики основних режимів отримання доплерівської інформації

Показники	Режим
	безперебійний	імпульсний	КДК
Зона дослідження	Одна протягнена ділянка	Одна або декілька невеликих ділянок	Двохвимірний масив невеликих ділянок
Ультразвуковой перетворювач	Двохелементний	Одно- або багатоелементний	Одно- або багатоелементний
Дуплексна візуалізація	Є	Є	Є
Режим зображення	Доплерограма	Доплерограма	Двохвимірне кольорове зображення і доплерограма
Кількість випромінення, що необхідна для розрахунку швидкості кровотоку	-	50	Мінімім 3, зазвичай 10
Обмеження по ефекту накладання частот	Немає	Є	Є

1.7 Види ультразвукових датчиків для проведення доплерографії

Датчик є одним із основних компонентів діагностичних систем, який конвертує електричні сигнали в ультразвукові коливання і виробляє електричні сигнали, отримуючи відбите ехо від внутрішніх тканин пацієнта. Ідеальний датчик повинен бути ефективним як випромінювач і чутливим як приймач, мати хороші характеристики випромінюваних ним імпульсів із строго визначеними показниками, а також приймати широкий діапазон частот, відбитих від досліджуваних тканин.

Широкий спектр ультразвукових досліджень судин сучасним доплерівським приладом забезпечується за рахунок застосування датчиків різного призначення, що різняться між собою характеристиками випромінюваного ультразвуку, а також конструктивними параметрами.

Всі ультразвукові датчики поділяються на механічні та електронні. У механічних сканування здійснюється через рух випромінювача (він або обертається або гойдається). У електронних розгортка проводиться електронним шляхом. Недоліками механічних датчиків є шум, вібрація, що з»являються при русі випромінювача, а також низьке розширення. Механічні датчики морально застаріли і в сучасних сканерах не використовуються.