4.3. Показники рівня та обіговості виробничих запасів на підприємстві

Слід відмітити, що виробничі запаси є необхідною умовою здійснення виробничого процесу. Проте підприємство зацікавлене у скороченні запасів матеріальних ресурсів (без збитку для забезпечення самих потреб), оскільки ці ресурси тимчасово заморожуються і не беруть участі у процесі виробництва продукції та не дають корисного ефекту.

Основними факторами, які впливають на зміну розміру запасів, є: виробничі та організаційні.

Виробничі фактори безпосередньо пов’язані з виробничим процесом і прямо (пропорційно) впливають на абсолютні розміри виробничих запасів: обсяг виробництва продукції, механізація і автоматизація виробничих процесів, види матеріалів, безвідходні або маловідходні технології.

Організаційні фактори безпосередньо пов’язані із організацією та удосконаленням системи матеріально-технічного забезпечення підприємства. До них відносяться: застосування сучасних методів закупівлі ресурсів; розвиток прямих тривалих зв’язків з матеріально-технічного постачання, розвиток гуртової торгівлі засобами виробництва тощо.

Всі наведені фактори діють у напрямку відносного скорочення запасів в результаті забезпечення надійного постачання споживачів, скорочення інтервалів між поставками.

Для оцінки рівня виробничих запасів на підприємстві використовуються показники динаміки обсягу запасів та рівня запасів.

Показник відносного рівня виробничого запасу виражає величину запасу певного матеріалу на одиницю матеріалу, який споживається у виробництві. Визначається як відношення середнього фактичного запасу за звітний період до загального обсягу матеріалу, який спожитий у виробництві

де Р_з – відносний рівень запасу; З_с – обсяг середнього запасу, нат. од або грош. од.; М – обсяг матеріалу, який спожитий у виробництві за певний період (місяць, квартал, рік), нат. од. або грош. од.

Цей показник може бути виражений у натуральних одиницях та у відсотках. Зниження відносного рівня запасу означає, що той же обсяг продукції був виготовлений при меншому запасі матеріалу, ніж у базовому періоді. Іншими словами, при зниженні відносного рівня запасу матеріалу вивільняється певна маса матеріальних ресурсів із запасу, які можуть залучатися для інших цілей.

Кількість вивільненого із запасу матеріалу визначається за формулою

де – обсяг вивільнення із запасу матеріалу, нат. од або грош. од.; М – обсяг матеріалу, який спожитий у виробництві за певний період (місяць, квартал, рік), нат. од. або грош. од.; Р_зб і Р_зпл – відносний рівень запасу матеріалу відповідно у базовому і поточному періоді.

Умови ринку вимагають, щоб сировина, матеріали, паливо не залежувались на складах підприємства, і якомога швидше обертались, тобто вступали у процес виробництва та давали економічний ефект. Прискорення обіговості запасів безпосередньо впливає на величину матеріальних ресурсів, які заморожуються у формі запасу. Чим швидше обертаються запаси, тим менше їх необхідно для забезпечення того ж обсягу виготовлення продукції.

Наприклад, підприємство виготовляє за рік продукцію на суму 10000 грн., використовуючи при цьому 5000 грн. матеріалів. Якщо дане підприємство буде закуповувати матеріали 1 раз на рік, то йому необхідно вилучити грошові кошти на створення запасів у розмірі 5000 грн. Якщо підприємство вирішить закуповувати матеріали 2 рази на рік по 2500 грн., то спочатку підприємство вилучить з обігу 2500 грн. на створення запасів, виробить 5000 грн. продукції. За рахунок отриманих від продажу продукції коштів підприємство знову зможе створити запаси на суму 2500 грн. і виробити ще 5000 грн. продукції. В кінці року маємо такі результати: виробництво продукції 10000 грн., а вилучення коштів у виробничі запаси 2500 грн. Отже вивільнена частина коштів у розмірі 2500 грн. може бути використана для покращання фінансового стану підприємства (сплати кредиторської заборгованості) або збільшення обсягів виробництва продукції.

Для характеристики швидкості обіговості запасів різних матеріальних ресурсів використовують два показники: число обертів, або коефіцієнт обіговості запасу, та час обігу запасу.

Число обертів, або коефіцієнт обіговості запасу, визначається як відношення обсягу спожитих матеріалів до середньої величини запасу за певний період:

де К_об – коефіцієнт обіговості запасу; М – обсяг виробничого споживання матеріалу за певний період; З_с – обсяг середнього запасу за певний період.

Коефіцієнт обіговості запасу показує, скільки разів протягом відповідного періоду був оновлений запас певного матеріалу на складах підприємства. Чим вище коефіцієнт обіговості запасу, тобто чим частіше поновлюється запас матеріалу, тим менше цього запасу потрібно для забезпечення певного обсягу виробництва продукції.

Показник часу обороту запасу характеризує тривалість одного обороту виробничого запасу в днях, тобто показує, скільки днів у середньому знаходився в запасі певний матеріал від моменту поступлення на склад та моменту відпуску у виробництво

де Т_об – час обороту запасу; Д – число днів у періоді (місяць – 30, рік – 360 днів).

Прискорення обіговості запасів виражається у скороченні часу одного обороту або у збільшенні числа оборотів запасу в межах певного періоду. Результатом прискорення оборотності запасів являється відносне вивільнення матеріальних ресурсів із запасу.

де – обсяг вивільнення матеріальних ресурсів; М – обсяг виробничого споживання матеріалу за базовий період.

Прискорення оборотності виробничих запасів досягається внаслідок проведення виробничо-технологічних та організаційно-економічних заходів.

Запровадження виробничо-технологічних заходів дозволяє зекономити частину матеріальних ресурсів у виробничому процесі, як наслідок, застосування у виробництві меншої кількості матеріальних ресурсів і, відповідно, створення меншої величини виробничих запасів. До виробничо-технологічних заходів можна віднести:

1. Удосконалення конструкції виробів.

2. Підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів.

3. Застосування сучасних прогресивних матеріалів.

4. Застосування маловідходних та безвідходних технологій.

Запровадження організаційно-економічних заходів призводить до зменшення часу перебування матеріальних ресурсів та стадії виробничих запасів і, як наслідок, зменшення їх величини, необхідної для безперебійного процесу виробництва. До організаційно-економічних заходів можна віднести:

1. Підвищення рівня механізації та автоматизації складських робіт.

2. Удосконалення нормування виробничих запасів.

3. Встановлення прямих тривалих господарських зв’язків із постачальниками матеріальних ресурсів.