Українські соціологи про сім’ю та її майбутнє

Українські соціологи також не схильні надто драматизувати стан сучасної сім’ї і розглядати її майбутнє лише похмурій перспективі. Вони, звичайно, як і їхні західні колеги, стурбовані наростанням негативних тенденцій і явищ у становищі сім’ї та внутрішньо родинних стосунках, багато в чому зумовлених кризовим станом українського суспільства. Проте і вони зазначають появу позитивних змін, як-от: розширення свободи вибору для чоловіків і жінок, утвердження рівності становища і взаємин, зростання рівноправ’я в родинах, більші можливості контактів між поколіннями, загалом більша орієнтація на сім’ю. На думку О.Якуби, Л.Сокурянської та інших вітчизняних соціологів, численні опитування (в тому числі і серед молоді) свідчать про те, що дедалі більша кількість людей у нашому суспільстві розглядає сім’ю як вищу цінність. Нинішні зміни відбуваються під знаком повернення цінностей родини як твердині виживання і добробуту. Дослідження життєвих позицій населення країни протягом останніх років засвідчують доволі сталу тенденцію до пріоритету цінності сім’ї серед основних сфер життя. Для більшості людей на перше місце виходить турбота про забезпечення «нормального рівня життя для себе та своєї родини». Звідси оптимістичні прогнози частини соціологів щодо розвитку сім’ї в XXI ст. як вільного союзу, заснованого на коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства й вихованні дітей.

Заходи по зміцненню сім’ї

Науковці розробили низку рекомендацій, впровадження яких видається можливим і в кризових умовах. До них належать:

1. Поновити сімейне законодавство України шляхом створення нового Кодексу про шлюб та сім’ю з урахуванням кризової соціальної ситуації в державі: конкретизувати питання про власність подружжя, порядок укладення шлюбних контрактів, нормативні аспекти припинення шлюбу, правові обов’язки батьків щодо виховання та забезпечення дітей.

2. Виробити державні та ринкові механізми кредитування і підтримки молодих та малозабезпечених родин, «інкубаторів» малого сімейного бізнесу (як от: сімейних підприємств, навчальних закладів, центрів організації дозвілля тощо).

3. Запровадити державну експертно-ліцензійну службу для вирішення питань організації дитячих будинків сімейного типу, питань усиновлення тощо.

4. Втілити у соціальну практику державний та стимулювати приватні механізми страхування молодої родини, дітей, пенсіонерів – членів сімей.

5. Заохочувати утворення системи державних та регіональних фондів аліментарної підтримки, розвитку освіти та педагогічних інновацій, підтримки студентської науки, товарних фондів пільгового забезпечення молодих сімей, молодіжних бірж праці тощо.

6. Створити в системі державних служб сім’ї відділення з медико-психологічної, медико-терапевттичної та профілактичної допомоги родинам, які цього потребують.

Висновки.

Таким чином, сім’я як одна із найстаріших біосоціальних спільнот нині зазнає величезних змін. Ці зміни мають глобальний універсальний характер і пов’язані із руйнацією традиційних цінностей та форм родинного життя і шлюбу. Однак це не означає загибелі сім’ї як такої: нові часи відкривають нові, незнані раніше обрії у стосунках чоловіка, жінки і дитини. Роль соціології полягає саме в тому, що вона здатна вчасно помітити нові явища, дослідити їх, виявити тенденції і перспективи, нагромадити соціологічну інформацію для вироблення виваженої державної сімейної політики, дієвої у масштабах усієї країни. Для української соціології це – одне із нових і важливих завдань.