1. Особливості дихальної системи земноводних
1. На суходолі:
• легені (у дорослих особин постачають 50–90 % кисню);
• шкіра;
• слизова ротоглотки (безлегенева саламандра).
2. У воді:
• шкіра;
• зябра (на личинковій стадії).
3. Шкірне дихання:
• забезпечує тривале перебування під водою;
• відбувається тільки через зволожену шкіру (на суходолі);
• кисень повітря розчиняється у тоненькій плівці рідини на поверхні шкіри і переходить у кров.
Особливості нервової системи земноводних
Головний мозок складається з п’яти відділів:
• передній мозок відносно великий; розділений на дві півкулі; має великі нюхові частки;
• проміжний мозок добре розвинений;
• мозочок розвинений слабко у зв’язку з нескладними, одноманітними рухами;
• довгастий мозок є центром дихальної, кровоносної і травної систем;
• середній мозок відносно невеликий, є центром зору, тонусу скелетної мускулатури.
Це цікаво
У порівнянні з рибами відносна вага головного мозку земноводних більша. Вага головного мозку у відсотках від маси тіла становить у сучасних хрящових риб 0,06–0,44 %, у кісткових риб — 0,02–0,94 %, у хвостатих земноводних — 0,29–0,36 %, у безхвостих — 0,50–0,73 %.
Завдання для учнів:
— Назвіть риси ускладнення в будові земноводних, які підвищують загальний рівень їхньої організації і сприяють кращому пристосуванню до різноманітних умов середовища.
Очікувані відповіді учнів:
• Поява п’ятипалої кінцівки;
• розвиток легенів;
• наявність трикамерного серця;
• формування середнього вуха;
• поява двох кіл кровообігу.
2. Розмноження та розвиток земноводних
Розповідь учителя
Розмноження та розвиток земноводних, як і риб, відбуваються у воді. Земноводні — роздільностатеві тварини, яким здебільшого притаманне зовнішнє запліднення. Протоки статевих залоз у земноводних відкриваються в клоаку.
З настанням весни земноводні прокидаються від зимового заціпеніння та починають шукати водойми, які швидко прогріваються сонячним промінням.
Навесні ви часто чуєте гучний жаб’ячий «спів». Річ у тім, що в самців деяких видів жаб у кутках ротової щілини розвиваються особливі парні мішки — резонатори. Вони можуть роздуватися, підсилюючи звуки. У такий спосіб самці жаб сповіщають про свою присутність.
Самки жаб відкладають у воду дозрілі ікринки, а самці випускають на них рідину, що містить сперматозоїди. Через деякий час зовнішня оболонка ікринок набрякає і збільшується в об’ємі. Набряклі драглисті оболонки допомагають ікринкам утримуватися біля поверхні води, де вища температура. Уночі, коли температура знижується, в кладках завдяки драглистим оболонкам температура залишається на декілька градусів вищою, ніж у воді. Верхня частина яйця всередині прозорої оболонки містить темний пігмент, а нижня — світла.
Запитання до учнів:
— Яке значення має таке забарвлення ікринок?
Очікувані відповіді учнів:
Завдяки пігменту сонячне проміння вловлюється краще, і яйце отримує більше тепла, необхідного для розвитку зародка. Крім того, темний пігмент захищає зародок від шкідливого ультрафіолетового випромінювання Сонця.
Розповідь учителя
Личинка жаби має назву «пуголовок».
Запитання до учнів:
— Кого вам нагадує пуголовок? (Личинку кісткової риби.)
— Чим він її нагадує? (Відсутність кінцівок, форма тіла, на його шкірі помітна бічна лінія.)
Розповідь учителя
Дихає пуголовок спочатку зовнішніми зябрами, розташованими з боків голови. Вони невдовзі замінюються внутрішніми, непомітними ззовні (прорізуються зяброві щілини). Пуголовок має одне коло кровообігу і двокамерне серце. Отже, у личинок земноводних є багато спільного з кістковими рибами.
(Демонстрування таблиці «Розвиток земноводних» або проектування зображення на екран.)
Доросла особина
Ікра Пуголовок |
Перші дні пуголовки існують за рахунок жовтка ікринки. Згодом у них прорізується рот, і вони починають живитися самостійно. Спочатку вони з’їдають драглисті оболонки ікринки, до яких прикріплювалися. Здобувати їжу пуголовкам допомагають рогові зубчики, заховані під м’ясистими губами. Пуголовки зішкрябують шар дрібних організмів (водорості, найпростіші тощо) з підводних предметів. Згодом вони починають полювати на дрібних безхребетних.
Пуголовок швидко росте, зовнішні зябра замінюються на внутрішні, через деякий час починають розвиватися кінцівки. Спочатку ззовні помітні лише задні кінцівки, передні ж сховані під шкірною згорткою, що прикриває зяброві щілини.
Запитання до учнів:
—Чому першими з’являються задні кінцівки, а не передні? (За допомогою задніх кінцівок пуголовок плаває.)
Розповідь учителя
Через деякий час з’являються легені, серце стає трикамерним. Хвіст поступово коротшає, стають помітними передні кінцівки. Пуголовок перетворюється на жабеня. Період розвитку у воді триває два-три місяці, після чого жабенята заселяють на суходолі придатні місця існування. Статевозрілими жаби стають на третьому році життя. Таким чином, земноводним притаманний непрямий розвиток, під час якого організм зазнає значної перебудови.
«Творча лабораторія» (робота у творчих групах).
— Як ви можете пояснити таке явище, що пуголовок часничниці звичайної може сягати завдовжки 18 см, а доросла форма має довжину 10 см? (Личинкова стадія жаб за зовнішнім виглядом відрізняється від дорослих особин. Личинки видовжені, із хвостовим відділом, а отже, за рахунок цього вони можуть сягати великих розмірів. Під час метаморфозу хвіст розсмоктується, і розміри жаби зменшуються.)
3. Сезонні явища в житті земноводних
Самостійна робота учнів з підручником
Запитання для опрацювання:
— Які сезонні явища характерні для земноводних?
(Обговорення відповідей учнів.)
Це цікаво
Тривалість життя земноводних невелика. Однак відомі випадки, коли деякі види в неволі жили довго: звичайна жаба — 36 років, гребінчастий тритон — 28, джерелянка — 20–29, квакша — 22, очеретяна жаба — 16, жаба-бик — 16, шпорцева жаба — 15, часничниця — 11, піпа — 8, ставкова жаба — 6–10 і т. д. У природі тривалість життя амфібій значно менша. Кумки не живуть більше 2,5 року, трав’яні жаби — 4–6, озерні — 6–8, так само як сірі жаби і багато інших видів. У звичайного тритона тільки одиниці доживають до 3-річного віку. Загибель земноводних у помірній зоні відбувається головним чином під час зимівлі на суходолі в морозні, малосніжні зими, під час замору, промерзання водойм або, навпаки, під час їхнього пересихання, коли гинуть ікра і личинки.