- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 1: «Вступ. Лікарська рецептура. Тверді та м'які лікарські форми».
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Матеріали для самоконтролю
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 2: «Антисептичні засоби».
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 3: «Антибактеріальні хіміотерапевтичні засоби».
- •Способи розведення антибіотиків:
- •Пеніциліни застосовують при:
- •Макроліди застосовують при:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Особливості роботи:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 4: «Засоби, які впливають переважно в ділянці закінчень аферентних нервів».
- •1. Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.
- •2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зов нішніх подразнень:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 5: «Засоби, що впливають на функцію холінергічних синапсів».
- •Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори
- •Засоби, що впливають на м-холінорецептори:
- •3. Засоби, що впливають на н-холінорецептори:
- •Побічні явища:
- •Допомога при отруєнні:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 6: «Засоби, що впливають на функцію адренергічних синапсів».
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Класифікація адреноблокаторів
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •8.4. До засобів пресинаптичної дії належать:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 7: «Анальгетичні засоби».
- •Класифікація анальгетиків
- •2. Ненаркотичні анальгетики:
- •Фармакологічні ефекти:
- •Саліцилати
- •Похідні піразолону
- •Похідні пара-амінофенолу
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 8: «Психотропні засоби. Аналептичні засоби.
- •Класифікація психотропних препаратів
- •1. Психотропні препарати, що пригнічують цнс:
- •2. Психотропні засоби, що стимулюють цнс:
- •Класифікація нейролептиків
- •Застосовують нейролептики:
- •Фармакологічна дія аміназину:
- •Класифікація транквілізаторів
- •Класифікація антидепресантів
- •3. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:
- •Класифікація адаптогенів
- •Фармакологічна дія кофеїну:
- •Загальна дія камфори:
- •Місцева дія камфори:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 9: «Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему, сечогінні засоби».
- •Препарати наперстянки
- •Препарати строфанту
- •Препарати горицвіту
- •Основні симптоми передозування:
- •11.1.2. Неглікозидні кардіотоніки поділяють на:
- •До тахіаритмій належать:
- •Коронаролітики
- •1. Антигіпертензивні засоби основної групи:
- •2. Препарати додаткової групи:
- •Класифікація діуретинів
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 10: «Лікарські засоби, що впливають на функцію органів травлення».
- •13.2. Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку.
- •13.2.1. Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку:
- •13.2.2. Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку.
- •13.4. Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.
- •13.5. Засоби, що впливають на моторику кишок:
- •13.6. Засоби, що застосовують для функціональної діагностики в гастроентерології:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 11: «Лікарські засоби, що вливають на систему крові».
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •1. Антикоагулянти.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 12: «Засоби, які впливають на тонус та скорочувальну активність міомерія».
- •14.2. Засоби, що впливають на систему крові (табл. 27).
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •1. Антикоагулянти.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 13: «Препарати гормонів, їх синтетичні замінники та антагоністи».
- •15.2. Препарати, які застосовують при порушенні функції щитоподібної залози.
- •15.2.1. Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засо би):
- •15.2.2. Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної залози (антитиреоїдні засоби):
- •1. Інсуліни людські.
- •2. Інсуліни тваринного походження.
- •1. Гкс пероральні та ін'єкційні.
- •Фармакологічна дія гкс:
- •15.5. Жіночі статеві гормони ділять на 2 групи:
- •Класифікація естрогенів
- •Класифікація гестагенів
- •Натуральний прогестерон.
- •Синтетичні прогестагени.
- •1. Комбіновані естроген-гестагенні препарати.
- •Пролонговані гестагенвмісні.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 14: «Вітамінні препарати. Механізм дії та застосування водорозчинних вітамінів.Механізм дії та застосування жиророзчинних вітамінів. Механізм дії та застосування полівітамінів».
- •1. Водорозчинні вітаміни:
- •2. Жиророзчинні вітаміни:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 15: «Солі лужних та лужноземельних металів. Глюкоза».
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 16: «Засоби, які впливають на процеси запалення та алергії. Імунотропні препарати».
- •3. Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій.
- •Класифікація нпзп
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 17: «Основні принципи надання допомоги в разі гострих отруєнь лікарськими засобами».
- •Програма невідкладної допомоги при отруєннях включає наступні заходи:
- •Розрізняють 3 види антидотів:
- •III. Патогенетична (симптоматична) терапія:
Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
Предмет: «Фармакологія та медична рецептура»
Спеціальність: Акушерська справа 5.12010105
Тема 17: «Основні принципи надання допомоги в разі гострих отруєнь лікарськими засобами».
Кількість годин: 2
Актуальність: В зв’язку з застосуванням великої кількості лікарських засобів , при невірному їх застосуванні , перевищенні дози та у інших випадках можуть виникнути гострі отруєння.
Гострі отруєння можуть супроводжуватись порушенням дихання, (зміна його частоти та ритму аж до повної зупинки). Страждає при отруєнні і серцево-судинна система, що може проявитись і аритмією роботи серця, зниженням або підвищенням АТ, гострою серцевою недостатністю, та іншими патологічними станами.
Навчальна мета:
Знати:
Методи екстреної детоксикації.
Методи виведення отрути після її всмоктування в кров.
Специфічну антидотну терапію.
Патогенетичну терапію в разі гострого отруєння лікарськими засобами.
Вміти:
Проводити основні етапи невідкладної допомоги при отруєнні.
Визначати стан хворого.
Виписувати рецепти в лікувально-профілактичні заклади.
Вивчити:
Методи екстреної детоксикації.
Методи виведення отрути після її всмоктування в кров.
Специфічну антидотну терапію.
Патогенетичну терапію в разі гострого отруєння лікарськими засобами.
Зміст теми:
Програма невідкладної допомоги при отруєннях включає наступні заходи:
І. Екстрена детоксикація.
1. Призупинення подальшого надходження от рути в організм.
При отруєннях, пов'язаних з вдиханням отрут, потерпілого необхідно винести з небезпечного приміщення у кімнату, що добре провітрюється. З нього потрібно зняти верхній одяг, на якому може адсорбуватись отрута. Якщо отрута є на шкірі чи слизових оболонках, її треба змити великою кількістю проточної води. У разі ін'єкційного введення отрути (підшкірно чи внутрішньом'язово) вживають заходів для обмеження їх всмоктування: на уражене місце накладають міхур з льодом на 6-8 год, роблять циркулярні новокаїнові блокади (0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду з 2—3 мл 0,5% розчину новокаїну). У разі проникнення отрути внутрішньо перш за все необхідно запобігти її всмоктуванню в кров.
2. Запобігання всмоктуванню отрути в кров із травного каналу:
— промивання шлунка за допомогою зонда проводять усім хворим, незалежно від стану і часу отруєння. При отруєнні припікальними речовинами (кислотами й основами) перед промиванням потерпілому вводять підшкірно 1 мл 1% промедолу, а зонд змащують вазеліновим маслом.
Якщо невідомо, яка отруйна речовина потрапила в організм, шлунок промивають 0,01—0,1% розчином калію перманганату, 0,5—2% розчином таніну, чи перевареною водою.
Якщо відомо, яка отруйна речовина проникла, можна провести хімічну інактивацію отрути в шлунку (застосувати антидоти отрут).
при отруєнні морфіном — промивання розчином калію перманганату (окиснення морфіну);
при отруєнні срібла нітратом — промивання гіпертонічним розчином натрію хлориду (реакція осаду);
при отруєнні оксалатами, цитратами — промивання розчином кальцію хлориду (реакція осаду);
при отруєнні барію хлоридом — промивання розчином натрію сульфату (реакція осаду);
при отруєнні кислотами — внутрішньо дають магнію оксид (реакція нейтралізації);
при отруєнні основами — промивання 1% розчином лимонної, оцтової, молочної кислот (реакція нейтралізації);
при отруєнні фосфором — промивання розчином купруму сульфату;
• при отруєнні важкими металами — збиті яєчні білки, молоко. Можливе застосування блювотних препаратів (якщо потерпілий у свідомості):
— введення адсорбівних засобів можна проводити до і після промивання шлунка. З цією метою застосовують активоване вугілля (20—30 г або 2—3 столові ложки на склянку води у вигляді суспензії);
введення сольових проносних з метою припинення всмоктування отрути в кров із кишок. Застосовують магнію або натрію сульфат (20—30 г на 1/2 склянки води внутрішньо, запиваючи 2 склянками води). Не можна використовувати сольові проносні при отруєннях кислотами або основами;
сифонні клізми застосовують при будь-яких пероральних отруєннях, при цьому отруту видаляють з товстої кишки.
3. Виведення отрути з організму після її всмоктування в кров:
метод-форсованого діурезу застосовують з метою прискорення виведення отрути з організму через нирки. Для цього хворому внутрішньовенно крапельно вводять 1—1,5 л ізотонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно із сечогінними препаратами швидкої дії (фуросемід, лазикс);
метод гемосорбції застосовують з метою очищення крові від отрути за допомогою перфузії крові через спеціальний детоксикатор, важливою складовою якого є сорбційні колонки;
гемодіаліз — очищення крові від отрути за допомогою апарату «штучна нирка».
перитонеальний діаліз — очищення організму від отрути через очеревину.
замісне переливання крові (видаляють із організму частину крові, що містить шкідливі речовини, і переливають до 2—3 л донорської крові тієї ж групи, що й у потерпілого).
II. Специфічна антидотна терапія. Антидот — це речовина, що знешкоджує отрути шляхом хімічної реакції і виводить їх з організму (табл. 32).
