- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 1: «Вступ. Лікарська рецептура. Тверді та м'які лікарські форми».
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Матеріали для самоконтролю
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 2: «Антисептичні засоби».
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 3: «Антибактеріальні хіміотерапевтичні засоби».
- •Способи розведення антибіотиків:
- •Пеніциліни застосовують при:
- •Макроліди застосовують при:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Особливості роботи:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 4: «Засоби, які впливають переважно в ділянці закінчень аферентних нервів».
- •1. Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.
- •2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зов нішніх подразнень:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 5: «Засоби, що впливають на функцію холінергічних синапсів».
- •Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори
- •Засоби, що впливають на м-холінорецептори:
- •3. Засоби, що впливають на н-холінорецептори:
- •Побічні явища:
- •Допомога при отруєнні:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 6: «Засоби, що впливають на функцію адренергічних синапсів».
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Класифікація адреноблокаторів
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •8.4. До засобів пресинаптичної дії належать:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 7: «Анальгетичні засоби».
- •Класифікація анальгетиків
- •2. Ненаркотичні анальгетики:
- •Фармакологічні ефекти:
- •Саліцилати
- •Похідні піразолону
- •Похідні пара-амінофенолу
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 8: «Психотропні засоби. Аналептичні засоби.
- •Класифікація психотропних препаратів
- •1. Психотропні препарати, що пригнічують цнс:
- •2. Психотропні засоби, що стимулюють цнс:
- •Класифікація нейролептиків
- •Застосовують нейролептики:
- •Фармакологічна дія аміназину:
- •Класифікація транквілізаторів
- •Класифікація антидепресантів
- •3. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:
- •Класифікація адаптогенів
- •Фармакологічна дія кофеїну:
- •Загальна дія камфори:
- •Місцева дія камфори:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 9: «Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему, сечогінні засоби».
- •Препарати наперстянки
- •Препарати строфанту
- •Препарати горицвіту
- •Основні симптоми передозування:
- •11.1.2. Неглікозидні кардіотоніки поділяють на:
- •До тахіаритмій належать:
- •Коронаролітики
- •1. Антигіпертензивні засоби основної групи:
- •2. Препарати додаткової групи:
- •Класифікація діуретинів
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 10: «Лікарські засоби, що впливають на функцію органів травлення».
- •13.2. Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку.
- •13.2.1. Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку:
- •13.2.2. Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку.
- •13.4. Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.
- •13.5. Засоби, що впливають на моторику кишок:
- •13.6. Засоби, що застосовують для функціональної діагностики в гастроентерології:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 11: «Лікарські засоби, що вливають на систему крові».
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •1. Антикоагулянти.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 12: «Засоби, які впливають на тонус та скорочувальну активність міомерія».
- •14.2. Засоби, що впливають на систему крові (табл. 27).
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •1. Антикоагулянти.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 13: «Препарати гормонів, їх синтетичні замінники та антагоністи».
- •15.2. Препарати, які застосовують при порушенні функції щитоподібної залози.
- •15.2.1. Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засо би):
- •15.2.2. Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної залози (антитиреоїдні засоби):
- •1. Інсуліни людські.
- •2. Інсуліни тваринного походження.
- •1. Гкс пероральні та ін'єкційні.
- •Фармакологічна дія гкс:
- •15.5. Жіночі статеві гормони ділять на 2 групи:
- •Класифікація естрогенів
- •Класифікація гестагенів
- •Натуральний прогестерон.
- •Синтетичні прогестагени.
- •1. Комбіновані естроген-гестагенні препарати.
- •Пролонговані гестагенвмісні.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 14: «Вітамінні препарати. Механізм дії та застосування водорозчинних вітамінів.Механізм дії та застосування жиророзчинних вітамінів. Механізм дії та застосування полівітамінів».
- •1. Водорозчинні вітаміни:
- •2. Жиророзчинні вітаміни:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 15: «Солі лужних та лужноземельних металів. Глюкоза».
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 16: «Засоби, які впливають на процеси запалення та алергії. Імунотропні препарати».
- •3. Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій.
- •Класифікація нпзп
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 17: «Основні принципи надання допомоги в разі гострих отруєнь лікарськими засобами».
- •Програма невідкладної допомоги при отруєннях включає наступні заходи:
- •Розрізняють 3 види антидотів:
- •III. Патогенетична (симптоматична) терапія:
Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
Предмет: «Фармакологія та медична рецептура»
Спеціальність: Акушерська справа 5.12010105
Тема 16: «Засоби, які впливають на процеси запалення та алергії. Імунотропні препарати».
Кількість годин: 2
Актуальність: Алергія є наслідком підвищеної чутливості (сенсибілізації) до різних речовин, що мають антигенні властивості. Здебільшого природа алергену лишається невизначеною, тому лікування алергій проводять методом неспецифічної гіпосенсибілізації, тобто за допомогою препаратів, що впливають на процеси алергії незалежно від природи антигену.
Навчальна мета:
Знати:
Механізм дії цієї фармакологічної групи препаратів.
Застосування.
Вміти:
Орієнтуватись у захворюваннях при яких застосовуються препарати даної групи.
Підбирати шлях введення та дози препаратів.
Виписувати препарати у рецептах та вимогах лікувально-профілактичних закладів.
Вивчити:
Механізм дії протизапальних препаратів.
Механізм дії та застосування протиалергійних засобів.
Механізм дії імунотропних препаратів.
Застосування в практичній медицині.
Зміст теми:
Розрізняють 3 стадії в розвитку алергійних реакцій:
імунологічну — утворення антитіл;
вивільнення медіаторів алергії;
реакції органів і систем на ці медіатори.
Лікарські препарати різних фармакологічних груп впливають на всі стадії розвитку алергії.
Класифікація протиалергійних препаратів
1. Антигістамінні препарати (блокатори гістамінових рецепторів).
Антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС, — димедрол, супрастин, тавегіл (клемастин), дипразин (піпольфен).
Антигістамінні препарати, що мало впливають на ЦНС, — діазолін, фенкарол, гісманал (астемізол), азеластин (алергодил), лоратадин (кларитин), дедалон.
2. Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори (перешкоджають виділенню медіаторів алергії): глюкокортикостероїди (ГКС), кромолін-натрій (інтал), кетотифен (задитен).
3. Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій.
Адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид).
Бронхолітики (див. тему 10).
3.3. Препарати кальцію (див. тему 17.1.4). Антигістамінні препарати — засоби, що блокують гістамінові рецептори і запобігають дії на них гістаміну.
Антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС
Димедрол — антигістамінний препарат, що справляє виражену протиалергійну, седативну, снодійну, протиблювотну, місцевоане-стезувальну дію; посилює дію засобів, що пригнічують ЦНС. Тривалість дії — 4—6 год. Застосовують при кропив'янці, алергійному дерматиті, риніті, полінозі (сінній гарячці), для посилення дії снодійних, анальгезивних та засобів для наркозу. Побічна дія — сонливість, зниження працездатності.
Супрастин — антигістамінний препарат, що справляє менш виражену протиалергійну дію, ніж димедрол, меншою мірою пригнічує ЦНС. Тривалість дії — 8-12 год. Застосовують при анафілактичному шоку, набряку Квінке, кропив'янці, свербежі, алергійному дерматиті, риніті тощо.
Антигістамінні засоби, що мало впливають на ЦНС
Діазолін — антигістамінний препарат для внутрішнього застосування. Застосовують при алергії на ліки, продукти (кропив'янка, свербіж, алергійний дерматит). На ЦНС практично не впливає. Побічна дія — подразнення слизової оболонки шлунка.
Глюкокортикостероїди (див. тему 15) — гормони кіркової речовини надниркових залоз, справляють виражену протиалергійну дію, впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій. Препарати застосовують при будь-яких алергійних реакціях тяжкого і середнього ступеня (анафілактичний шок, набряк Квінке, сироваткова хвороба), прогресуючих тяжких захворюваннях алергійної природи — бронхіальній астмі, колагенозах, поліартритах, ревматизмі. При застосуванні глюкокортикостероїдів слід пам'ятати про їх виражену побічну дію.
Кромолін-натрій (інтал) — стабілізатор лаброцитів, який запобігає, їх руйнуванню і виділенню медіаторів алергії. Застосовують інгаляційно за допомогою спеціального турбоінгалятора. Системне введення — профілактика нападів бронхіальної астми. Під час нападу неефективний. Протипоказаний дітям до 5 років, у І триместрі вагітності.
Невідкладна допомога при анафілактичному шоку. Анафілактичний шок — найтяжчий прояв алергії:
у дошоковий період вводять антигістамінні препарати — супрастин, дипразин (піпольфен), димедрол, тавегіл;
при зниженні AT і бронхоспазмах вводять адреналіну гідрохлорид (підшкірно по 0,5 мл 0,1 % розчину через кожні 5-Ю хв; за відсутності ефекту — внутрішньовенно, розвівши в 10 разів), ефедрину гідрохлорид. Ефективне внутрішньовенне крапельне (40-50 крапель за 1 хв) введення протишокової суміші — 5 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду і 0,06 г преднізолону (2 ампули), розчинених в 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду;
при бронхоспазмах використовують також інші бронхолітики (див. тему 10);
при пригніченні дихання застосовують оксигенотерапію, вводять стимулятори дихання (аналептики — див. тему 10);
при гострому набряку легенів уводять сечогінні засоби — фуросемід, маніт;
корекція гемодинамічних розладів (сольові розчини, плазмозамінники тощо).
Особливості роботи з препаратами:
антигістамінні препарати несумісні з промедолом, стрептоміцином, канаміцином, неоміцином, трициклічними антидепресантами;
димедрол і дипразин (піпольфен) при підшкірному введенні зумовлюють подразнення, тому їх вводять парентерально внутрішньом'язово чи внутрішньовенно;
димедрол несумісний з аскорбіновою кислотою, натрію бромідом, гентаміцином;
всі антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС (димедрол, дипразин, супрастин, тавегіл), не рекомендовано призначати хворим, робота яких пов'язана з точною психічною реакцією (водіям, операторам тощо);
діазолін призначають внутрішньо після їди;
кромолін-натрій не можна вводити інгаляційно разом з бромгексином, амброксолом.
17.2.2. Запалення — патологічний процес, що виникає у відповідь на дію пошкоджувальних факторів, які стимулюють утворення, виділення медіаторів запалення, ейкозаноїдів (простагландини, лейкотрієни, тромбоксани), брадикініну, гістаміну, серотоніну.
Протизапальні препарати поділяють на 2 групи:
— стероїдні протизапальні препарати — глюкокортикостероїди;
— нестероїдні протизапальні препрати — ненаркотичні анальгетики.
Стероїдні протизапальні препарати — гормони кіркової речовини надниркових залоз, глюкокортикостероїди. Вони чинять виражену протизапальну дію. До глкжокортикостероїдів відносять кортизон, гідрокортизон, преднізолон, тріамцинолон, дексамета-зон (див. тему 15).
Механізм протизапальної дії ГКС:
пригнічують фермент фосфоліпазу А2, яка на певному етапі бере участь в утворенні простагландинів — медіаторів запалення;
гальмують утворення інших медіаторних речовин — бради-кініну, лейкотрієнів, гістаміну, серотоніну;
знижують чутливість тканинних рецепторів до медіаторів запалення;
— послаблюють продуктивну й альтернативну фази запалення. Застосовують глюкокортикостероїди для лікування тяжких форм ревматизму, ревматоїдного артриту, поліартритів тощо.
Механізм протизапальної дії нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП):
пригнічують фермент циклооксигеназу і порушують синтез простагландинів;
пригнічують активність інших медіаторів запалення (гістаміну, серотоніну тощо);
зменшують енергозабезпечення в ділянці запалення;
пригнічують підкіркові больові центри.