Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів

Предмет: «Фармакологія та медична рецептура»

Спеціальність: Акушерська справа 5.12010105

Тема 15: «Солі лужних та лужноземельних металів. Глюкоза».

Кількість годин: 2

Актуальність: Солі ─ складова частина організму і підтримують осмотичний тиск внутрішнього середовища .

При крововтратах , затяжних проносах та блюванні, тяжких інфекційних захворюваннях порушується всмоктувальна здатність шлунково-кишкового тракту. Організм втрачає велику кількість рідини, білків , солей. Це може призвести до зневоднення організму, зменшення об’єму циркулюючої крові , її згущенню, падінню АТ, порушення роботи серця та мозку , судомам та іншим патологічним станам.

Знання сучасних плазмозамінних препаратів , шляху їх введення дозволить вам кваліфіковано надавати медичну допомогу хворим. Алергії виникають при попаданні в організм алергена. Алергія може виникнути у відповідь на прийом лікарських препаратів, спілкування з домашніми тваринами, цвітіння рослин, пересадку органів, глистні інвазії тощо.

Навчальна мета:

Знати:

1. Механізм дії цієї фармакологічної групи препаратів.

2. Застосування.

Вміти:

1. Підбирати шлях введення та дози препаратів.

2. Виписувати препарати рослинного походження у рецептах та вимогах лікувально-профілактичних закладів.

Вивчити:

1. Механізм дії солей лужних металів.

2. Їх показання до застосування в практичній медицині.

Зміст теми:

Натрій — один з основних катіонів для здійснення жит­тєво важливих функцій організму. Він міститься в організмі в ос­новному позаклітинно. Він підтримує сталий осмотичний тиск крові, клітинних та позаклітинних рідин, впливає на лужність та об'єм циркулюючої крові. Потреба в натрію становить 3—6 г на добу.

Дефіцит натрію — наслідок підвищеного потовиділення, про­носів, блювання, поліурії, опіків, гіпофункції кіркової речовини надниркових залоз. Його прояви — спазми непосмугованих м'язів, пригнічення ЦНС, розлади кровообігу.

Натрію хлорид — сольовий препарат, який застосовують у ви­гляді ізотонічних, гіпертонічних та ізотонічних розчинів.

Ізотонічний розчин натрію хлориду — це 0,9% розчин, його називають також фізіологічним розчином.

Осмотичний тиск фізіологічного розчину відповідає тискові рідин і клітин організму. Застосовують при зневодненні на фоні безперервного блювання, проносу, опіків, при інфекційних хворо­бах, при значних крововтратах, шоці, колапсі, місцево для оброб­ки і промивання ран, опіків, очей, носової порожнини. Вводять ізотонічний розчин натрію хлориду підшкірно, внутрішньовенно.

Гіпертонічний розчин натрію хлориду — розчин 2—10% концент­рації.

Його осмотичний тиск більший, ніж тиск у клітині, тому він спричинює зморщування і загибель клітин, виявляє також проти­мікробну дію.

Застосовують зовнішньо (2-10% розчин) для обробки і проми­вання гнійних ран, опіків, абсцесів; внутрішньовенно (10% розчин 10—20 мл) для зупинки легеневих, шлункових, кишкових кровотеч і при атонії кишок; ректально (5% розчин 50-100 мл) при закрепах як проносний засіб; внутрішньо (2-5% розчин) для промивання шлунка при отруєнні срібла нітратом.

Гіпотонічний розчин натрію хлориду — розчин 0,45-0,6% концент­рації.

Його осмотичний тиск менший, ніж тиск всередині клітини, тому він призводить до набухання і розриву клітини (лізису). За­стосовують для виготовлення розчинів місцевоанестезувальних за­собів.

17.1.3. Калій — основний внутрішньоклітинний іон (98% за­гальної кількості калію міститься в інтрацелюлярному просторі).

Калій бере участь у генерації і проведенні нервових імпульсів, синтезі ацетилхоліну, він необхідний для підтримки автоматизму серцевої діяльності. Добова потреба в калію становить 2—3 г на добу.

Дефіцит калію в організмі призводить до появи загальної сла­бості і паралічу м'язів, порушення серцевого ритму (екстрасисто­лія), зниження перистальтики кишок.

Калію хлорид — активний сольовий препарат калію. Застосову­ють при гіпокаліємії різної етіології (на фоні застосування фуросеміду, дихлотіазиду, препаратів наперстянки тощо), серцевих аритміях (пароксизмальна тахікардія, мерехтлива аритмія, екстрасис­толія). Протипоказаний при повній блокаді серця, порушенні функції нирок та недостатності надниркових залоз. Уводять калію хлорид парентерально дуже обережно. Надлишок калію пригнічує серцеву діяльність, а внаслідок передозування — зупинка серця в діастолі. Вміст ампули калію хлориду (4% розчин 50 мл) розчиня­ють у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять вну­трішньовенно крапельно. Входить до складу препаратів «Аспаркам» та панангін.

17.1.4. Кальцій забезпечує і підтримує нормальний стан кісток і зубів, бере участь у процесі згортання крові, передачі нервових імпульсів, функціонуванні нервової, м'язової і залозистої тканин. Добова потреба в кальцію становить 1-1,5 г на добу. Недостат­ність кальцію призводить до появи тетанічних судом у дорослих, спазмофілії у дітей, підвищення збудливості нервової системи.

Кальцію хлорид і кальцію глюконат беруть участь у процесі згор­тання крові, зменшують проникність біологічних мембран (у тому числі і судин), справляють протизапальну, протиалергійну і протиексудативну дію; стимулюють серцеву діяльність (дія на серце протилежна дії іонів калію). Препарати застосовують при кровоте­чах, алергійних реакціях, хворобах шкіри (екзема, псоріаз), при-щитоподібної залози, ексудативно-запальних процесах, діатезах, капіляротоксикозах, у комплексній терапії переломів, остеопорозу, запальних хвороб. При отруєнні солями магнію, щавлевої і фторидної кислот препарати кальцію застосовують як антидоти. Протипоказані препарати кальцію під час лікування серцевими глікозидами, при схильності до тромбозів, тяжкій формі атеро­склерозу.

Парентерально кальцію хлорид вводять лише внутрішньовенно!

Якщо препарат введено поза веною, хвррий поскаржиться на відчуття печіння і сильний біль (препарат при введенні в тканини зумовлює некроз). У цьому випадку необхідно, не виймаючи гол­ку, ввести хворому магнію сульфат, обколоти уражене місце 0,25-0,5% розчином новокаїну. Кальцію глюконат парентерально вводять внутрішньом'язово та внутрішньовенно, він не чинить по­дразливої дії на тканини.

17.1.5. Магній — складова багатьох ферментів, від нього зале­жить енергетичний обмін, нервово-м'язова збудливість, регуляція проникності клітинних мембран. Він є антистресовим елементом. Добова норма становить 0,3-0,4 г. При дефіциті магнію з'являються підвищена дратівливість, апатія, депресія, тремтіння м'язів, порушення серцевого ритму.

Магнію сульфат — сольовий препарат, що справляє різнобічну дію, залежно від шляхів уведення.

1. При парентеральному введенні (внутрішньом'язово, вну­трішньовенно):

• пригнічує ЦНС, чинить протисудомну дію;

• знижує AT, справляє антигіпертензивну, спазмолітичну дію;

• знижує скоротливу активність міометрія, чинить токолітич-ну дію.

Застосовують при прееклампсії та еклампсії, гіпертензивних кризах, загрозі передчасних пологів.

2. При ентеральному введенні:

• зумовлює рефлекторний викид жовчі, виявляє жовчогінну Дію;

• діє як проносний засіб.

Застосовують для дуоденального зондування, як жовчогінний засіб для сліпого зондування, як проносний препарат при отруєн­нях, як антидот при отруєнні солями барію.

17.1.6. Глюкоза є одним із основних енергетичних джерел в ор­ганізмі, має антитоксичні властивості. Глюкозу використовують у медицині у вигляді ізотонічного та гіпертонічного розчинів, таблеток.

Ізотонічний розчин глюкози 5% концентрації. Його осмотичний тиск дорівнює осмотичному тискові крові та рідин організму. За­стосовують при зневодненні, хронічних захворюваннях, висна­женні (кахексії), інтоксикаціях, колапсі, шоку, для розведення ліків. Глюкоза в ізотонічному розчині є постійним компонентом кровозамінних та протишокових рідин. Вводять підшкірно кра­пельно (300-500 мл), внутрішньовенно та ректально крапельно (500-1000 мл).

Гіпертонічний розчин глюкози 10-40% концентрації. Осмотич­ний тиск його більший, ніж тиск крові і міжклітинних рідин. Гіпертонічні розчини глюкози підвищують тиск, покращують сер­цеву діяльність, антитоксичну властивість печінки. Застосовують при гіпоглікемії, хворобах печінки, шоку, колапсі тощо.

Вводять глюкозу в гіпертонічному розчині тільки внутрішньовен­но. При підшкірному чи внутрішньом'язовому введенні виникає запалення, некроз тканин.

Особливості роботи з препаратами:

— гіпертонічні розчини (2-10% розчин натрію хлориду та 10-40% розчин глюкози) парентерально вводять тільки внутрішньо венно, при випадковому потраплянні в тканини вони зумовлюють не­кроз;

• розчин калію хлориду застосовують внутрішньо по 1 столовій ложці після їди, оскільки він має здатність подразнювати слизову оболонку шлунка; парентерально його вводять дуже обережно, вміст ампули (4% розчин 50мл) розчиняють у 500мл 0,9% розчину натрію хлориду, застосовують внутрішньовенно крапельно;

• кальцію хлорид в ампулах вводять виключно внутрішньовенно;

• при випадковому потраплянні в тканини спричинює некроз;

• магнію сульфат при швидкому внутрішньовенному введенні мо­же призвести до пригнічення дихального центру і зупинки дихання. Внутрішньом'язові ін 'єкції магнію сульфату болючі;

• глюкоза несумісна з левоміцетином і стрептоміцином.

Таблиця 30. Кислоти й основи. Солі лужних і лужноземельних металів. Глюкоза

Назва препарату	Форма випуску			Спосіб застосування
Глюкоза (Glucosum)		Порошок, таблетки по 0,5 г Флакони 5% роз­чину по 200, 400 мл Ампули 40% розчину по 10; 20 мл; 25% розчину по 20 мл	Внутрішньовенно крапельно 1000-2000 мл Внутрішньовенно 20-50 мл
Калію хлорид (Kalii chloridum)		Флакони 10% роз­чину по 200 мл Ампули 4% розчину по 50 мл	Внутрішньо по 1 сто­ловій ложці 3—4 рази на день після їди Одну ампулу розчиняють у 400—500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або глюкози, внутрішньовенно крапель­но (30 крапель за 1 хв)
Кальцію хлорид (Calcii chloridum) Магнію сульфат (Magnesii sulfas)		Флакони 5-10% розчину по 200 мл Ампули 10% розчину по 5; 10 мл Порошок Ампули 20, 25% роз­чину по 5; 10; 20 мл	Внутрішньо по 1 столовій ложці 3-4 рази на день Внутрішньовенно Внутрішньо 20—30 г в 1/2 склянки води Внутрішньом'язово, внутрішньовенно
Натрію хлорид (Natrii chloridum)	Порошок, таблетки по 0,9 г Ампули 0,9% роз­чину по 5; 10; 20 мл Флакони 0,9% роз­чину по 200; 400 мл Флакони 10% роз­чину по 200; 400 мл			Ізотонічний розчин внутрішньом'язово, внутрішньовенно, підшкірно Гіпертонічний розчин внутрішньовенно, зовнішньо, ектально
Натрію гідрокарбонат (Natrii hydrocarbonas)	Порошок, таблетки по 0,3; 0,5 г Ампули 4% розчину по 20 мл			Внутрішньо по 0,5—1,0 г Інгаляційно 2—3% розчин Внутрішньовенно 1-5% розчин по 50—100 мл

Питання для самоконтролю:

1. Яку фізіологічну роль відіграють йони натрію, калію, кальцію, магнію та глюкоза в організмі людини?

2. Назвіть концентрації і застосування ізотонічного та гіпертонічного розчинів натрію хлориду та глюкози.

3. У яких випадках призначають сольові препарати калію і кальцію?

4. Яка фармакологічна дія і застосування магнію сульфату при ентеральному та парентеральному введеннях?

Тести і задачі для самоконтролю

1. Медсестра повинна ввести пацієнтові калію хлорид внутрішньовенно крапельно, розвівши його у фізіологічному розчині. Який із перерахованих засобів вона використає:

а) 5 % розчин глюкози;

б) 20 % розчин глюкози;

в) 0,9 % розчин натрію хлориду;

г) 10 % розчин натрію хлориду;

д) 10 % розчин кальцію хлориду?

2. Для стимуляції пологів окситоцин вводять внутрішньовенно крапельно, розвівши його ізотонічним розчином глюкози. Флакон якої концентрації використає медсестра:

а) 0,9%;

б) 5 %;

в) 10%;

г)20%;

д) 40 %?

3. Медсестрі необхідно парентерально ввести розчин кальцію хлориду. Визначте правильний шлях застосування цього засобу:

а) внутрішньовенно;

б) внутрішньом'язово;

в) підшкірно;

г) внутрішньоартеріально;

д) ректально.

4. Яке ускладнення виникає при неправильному парентеральному введенні розчину кальцію хлориду:

а) алергійна реакція;

б) анафілактичний шок;

в) абсцес;

г) некроз;

д) гематома?

5. Випишіть рецепти на:

• ізотонічний розчин натрію хлориду у флаконах;

• гіпертонічний розчин натрію хлориду для клізми;

• калію хлорид у таблетках;

• кальцію хлорид в ампулах;

• магнію сульфат у порошку.

Література:

Основна:

1. М.П.Скакун, К.А.Посохова Основи фармакології з рецептурою. – Тернопіль , - 1999р. стор.322-339

2. Майский В.В. , Муратов В.К. Фармакология с рецептурой. – М., 1986р. стор.301-316

Додаткова:

1. Фармакологія: Підручник . І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк. – К. 2011.

2. Казанюк Т.В. , І.В. Нековаль Основи фармакології та загальної рецептури. - К. 2003р

3. Постнова Л.Х., Л.Ф. Титова Фармакология с рецептурой – М. 1982р.