- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 1: «Вступ. Лікарська рецептура. Тверді та м'які лікарські форми».
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Матеріали для самоконтролю
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 2: «Антисептичні засоби».
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 3: «Антибактеріальні хіміотерапевтичні засоби».
- •Способи розведення антибіотиків:
- •Пеніциліни застосовують при:
- •Макроліди застосовують при:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Особливості роботи:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 4: «Засоби, які впливають переважно в ділянці закінчень аферентних нервів».
- •1. Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.
- •2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зов нішніх подразнень:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 5: «Засоби, що впливають на функцію холінергічних синапсів».
- •Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори
- •Засоби, що впливають на м-холінорецептори:
- •3. Засоби, що впливають на н-холінорецептори:
- •Побічні явища:
- •Допомога при отруєнні:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 6: «Засоби, що впливають на функцію адренергічних синапсів».
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Класифікація адреноблокаторів
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •8.4. До засобів пресинаптичної дії належать:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 7: «Анальгетичні засоби».
- •Класифікація анальгетиків
- •2. Ненаркотичні анальгетики:
- •Фармакологічні ефекти:
- •Саліцилати
- •Похідні піразолону
- •Похідні пара-амінофенолу
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 8: «Психотропні засоби. Аналептичні засоби.
- •Класифікація психотропних препаратів
- •1. Психотропні препарати, що пригнічують цнс:
- •2. Психотропні засоби, що стимулюють цнс:
- •Класифікація нейролептиків
- •Застосовують нейролептики:
- •Фармакологічна дія аміназину:
- •Класифікація транквілізаторів
- •Класифікація антидепресантів
- •3. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:
- •Класифікація адаптогенів
- •Фармакологічна дія кофеїну:
- •Загальна дія камфори:
- •Місцева дія камфори:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 9: «Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему, сечогінні засоби».
- •Препарати наперстянки
- •Препарати строфанту
- •Препарати горицвіту
- •Основні симптоми передозування:
- •11.1.2. Неглікозидні кардіотоніки поділяють на:
- •До тахіаритмій належать:
- •Коронаролітики
- •1. Антигіпертензивні засоби основної групи:
- •2. Препарати додаткової групи:
- •Класифікація діуретинів
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 10: «Лікарські засоби, що впливають на функцію органів травлення».
- •13.2. Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку.
- •13.2.1. Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку:
- •13.2.2. Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку.
- •13.4. Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.
- •13.5. Засоби, що впливають на моторику кишок:
- •13.6. Засоби, що застосовують для функціональної діагностики в гастроентерології:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 11: «Лікарські засоби, що вливають на систему крові».
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •1. Антикоагулянти.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 12: «Засоби, які впливають на тонус та скорочувальну активність міомерія».
- •14.2. Засоби, що впливають на систему крові (табл. 27).
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •1. Антикоагулянти.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 13: «Препарати гормонів, їх синтетичні замінники та антагоністи».
- •15.2. Препарати, які застосовують при порушенні функції щитоподібної залози.
- •15.2.1. Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засо би):
- •15.2.2. Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної залози (антитиреоїдні засоби):
- •1. Інсуліни людські.
- •2. Інсуліни тваринного походження.
- •1. Гкс пероральні та ін'єкційні.
- •Фармакологічна дія гкс:
- •15.5. Жіночі статеві гормони ділять на 2 групи:
- •Класифікація естрогенів
- •Класифікація гестагенів
- •Натуральний прогестерон.
- •Синтетичні прогестагени.
- •1. Комбіновані естроген-гестагенні препарати.
- •Пролонговані гестагенвмісні.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 14: «Вітамінні препарати. Механізм дії та застосування водорозчинних вітамінів.Механізм дії та застосування жиророзчинних вітамінів. Механізм дії та застосування полівітамінів».
- •1. Водорозчинні вітаміни:
- •2. Жиророзчинні вітаміни:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 15: «Солі лужних та лужноземельних металів. Глюкоза».
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 16: «Засоби, які впливають на процеси запалення та алергії. Імунотропні препарати».
- •3. Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій.
- •Класифікація нпзп
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 17: «Основні принципи надання допомоги в разі гострих отруєнь лікарськими засобами».
- •Програма невідкладної допомоги при отруєннях включає наступні заходи:
- •Розрізняють 3 види антидотів:
- •III. Патогенетична (симптоматична) терапія:
13.2.1. Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку:
— препарати, що застосовують у легких випадках, на початкових стадіях захворювання:
гіркоти (див. «Засоби, що підвищують апетит»);
вуглекислі мінеральні води: єсентуки-17, лужанську, поляну квасову;
• препарати лікарських рослин: квіти бузини чорної, ромашки лікарської, трави золототисячника малого, деревію звичайного тощо;
— засоби замісної терапії, препарати, які застосовують у важких випадках: сік шлунковий натуральний, пепсин, кислоту хлорну розведену, пепсидил, абомін, ацидин-пепсин.
Вуглекислі мінеральні води містять вуглекислий газ, який посилює секрецію шлункового соку. їх застосовують перед їдою на початкових стадіях захворювань шлунка, що супроводжуються зниженням секреції шлункового соку.
Засоби замісної терапії застосовують у тих випадках, коли залози шлунка не можуть забезпечити достатню секрецію шлункового соку.
Сік шлунковий натуральний містить кислоту хлоридну розведену, ферменти пепсин, ліпазу й інші компоненти. Пепсин активується тільки в присутності кислоти хлоридної розведеної. Тому його призначають у мікстурах із хлоридною кислотою або порошок пепсин запивають кислотою хлоридною розведеною.
Сік шлунковий натуральний, пепсин, кислоту хлоридну розведену, ацидин-пепсин, пепсидил, абомін призначають перед їдою при гіпоацидних гастритах, ахілії.
Особливості роботи з препаратами:
засоби замісної терапії (сік шлунковий натуральний, пепсин, кислота хлоридна розведена) приймають за 15—20 хв до їди;
пепсин виписують у мікстурах з розчинами кислоти хлоридної розведеної;
кислота хлоридна розведена внаслідок тривалого застосування може спричинити пошкодження емалі зубів, тому її бажано вживати через соломинку.
13.2.2. Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку.
антацидні засоби: натрію гідрокарбонат, магнію оксид, алюмінію гідрооксид, альмагель, маалокс, фосфалюгель, алюгастрин, анацид, рені, гестид, мегалак;
блокатори Н2-рецепторів: ранітидин (ранісан), фамотидин (фамосан, квамател), нізатидин;
м-холіноблокатори: гастроцепін, метацин, платифіліну гідротартрат, атропіну сульфат, препарати беладонни;
блокатори протонного насосу: омепразол, ланзопразол.
Антацидними називають препарати, які нейтралізують надлишок кислоти шляхом хімічної реакції; антациди є основами.
Натрію гідрокарбонат нейтралізує хлоридну кислоту з утворенням вуглекислого газу, що є небажаним явищем. Вуглекислий газ зумовлює вторинну гіперсекрецію (через деякий час кислотність знову підвищується). Натрію гідрокарбонат унаслідок тривалого застосування може змінювати рН крові в бік лужної реакції (призводити до алкалозу), тому що він добре всмоктується в кров. Все це є недоліком даного препарату, тому натрію гідрокарбонат застосовують рідко, в основному при печії.
Магнію оксид при реакції нейтралізації не утворює вуглекислого газу і тому не зумовлює вторинної гіперсекреції, не всмоктується в кров і не впливає на рН крові. У зв'язку з цим він є найкращим антацидом швидкої дії. Застосовують при печії, гіперацидних гастритах, виразковій хворобі по 0,25-1,0 г 3-4 рази на день за 15 хв до і після їди.
Альмагель — це комбінований препарат, що містить алюмінію гідрооксид, магнію оксид тощо. Він справляє антацидну, обво-лікальну, адсорбівну дію. Застосовують при виразковій хворобі, гіперацидних гастритах по 2 чайні ложки 4 рази на день за 10—15 хв до іди, запиваючи 1—2 столовими ложками води.
Блокатори (антагоністи) Н2-рецепторів — ранітидин, фамотидин — блокують гістамінові Н2-рецептори шлунка і знижують секрецію шлункового соку. При тривалому застосуванні (звичайно протягом 6 тиж) ці препарати спричинюють рубцювання та загоєння виразок. Застосовують для лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, профілактики рецидивів цих захворювань.
М-Холіноблокатори (холінолітики) — гастроцепін, атропіну сульфат, метацин, платифілін, препарати беладонни — блокують м-холінорецептори парасимпатичної вегетативної іннервації, знижують секрецію шлункового соку, усувають спазми непосмугованих м'язів шлунка та кишок.
Дія, застосування, побічна дія, форми випуску атропіну сульфату, метацину, платифіліну, препаратів беладонни описано в розділі «Засоби, що діють в ділянці закінчень холінорецепторів».
Гастроцепін вибірково блокує м,-холінорецептори шлунка, не впливаючи на інші органи. Він знижує секрецію шлункового соку. Застосовують для лікування гіперацидних гастритів, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.
Блокатори протонної помпи — омепразол, ланзопразол — пригнічують базальну та стимульовану секрецію кислоти хлоридної та пепсину.
l3.3. Засоби, що впливають на моторику шлунка.
13.3.1. Блювотні засоби:
блювотні засоби центральної дії: апоморфіну гідрохлорид;
блювотні засоби рефлекторної дії: настій трави термопсису, розчин аміаку;
13.3.2. Протиблювотні засоби:
нейролептики: етаперазин, тиетилперазин (торекан), аміназин, трифтазин, галоперидол, дроперидол;
м-холіноблокатори (холінолітики): скополамін («Аерон»);
препарати різної хімічної будови: метоклопрамід (церукал, реглан) гранісетрон, ондансентрон.
13.3.1. Блювотні препарати. Вони спричинюють антиперистальтику шлунка (скорочення м'язів шлунка, внаслідок чого просувається їжа у зворотному напрямку), що супроводжується блюванням. Блювотні засоби центральної дії (апоморфіну гідрохлорид) подразнюють рецептори тригер-зони довгастого мозку, збуджують блювотний центр мозку. Апоморфіну гідрохлорид вводять під шкіру по 0,1 мл. Через 10 хв настає блювання.
Застосовують для лікування алкоголізму в поєднанні з уживанням алкоголю. Через певний час у хворого формується негативний умовний рефлекс на алкоголь. Блювотні засоби рефлекторної дії (настій трави термопсису, розчин аміаку) подразнюють рецептори шлунка і рефлекторно збуджують блювотний центр довгастого мозку. Застосовують при гострих отруєннях, щоб зумовити блювання.
13.3.2. Протиблювотні засоби. Протиблювотну дію справляють нейролептики (етаперазин, тиетилперазин, аміназин, трифта-зин, галоперидол, дроперидол), м-холіноблокатори (скополамін, «Аерон»), метоклопрамід (церукал, реглан) та інші препарати.
Нейролептики застосовують при безперервному блюванні у період вагітності, при пухлинах мозку, променевій хворобі, під час хіміотерапії злоякісних пухлин тощо.
М-Холіноблокатори застосовують при блюванні, спричиненому вестибулярними порушеннями (морська та повітряна хвороби).
Метоклопрамід (церукал, реглан) виявляє протиблювотну дію, а також прискорює пересування їжі із шлунка в кишки за рахунок розслаблення воротарного м'яза-замикача (пілоричного сфінктера).
Особливості роботи з препаратами:
блювотні засоби можна застосовувати тільки в тих випадках, коли хворий у свідомості;
протиблювотні препарати не можна застосовувати при блюванні на фоні отруєнь.
