- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 1: «Вступ. Лікарська рецептура. Тверді та м'які лікарські форми».
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Матеріали для самоконтролю
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 2: «Антисептичні засоби».
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 3: «Антибактеріальні хіміотерапевтичні засоби».
- •Способи розведення антибіотиків:
- •Пеніциліни застосовують при:
- •Макроліди застосовують при:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Особливості роботи:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 4: «Засоби, які впливають переважно в ділянці закінчень аферентних нервів».
- •1. Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.
- •2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зов нішніх подразнень:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 5: «Засоби, що впливають на функцію холінергічних синапсів».
- •Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори
- •Засоби, що впливають на м-холінорецептори:
- •3. Засоби, що впливають на н-холінорецептори:
- •Побічні явища:
- •Допомога при отруєнні:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 6: «Засоби, що впливають на функцію адренергічних синапсів».
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Класифікація адреноблокаторів
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •8.4. До засобів пресинаптичної дії належать:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 7: «Анальгетичні засоби».
- •Класифікація анальгетиків
- •2. Ненаркотичні анальгетики:
- •Фармакологічні ефекти:
- •Саліцилати
- •Похідні піразолону
- •Похідні пара-амінофенолу
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 8: «Психотропні засоби. Аналептичні засоби.
- •Класифікація психотропних препаратів
- •1. Психотропні препарати, що пригнічують цнс:
- •2. Психотропні засоби, що стимулюють цнс:
- •Класифікація нейролептиків
- •Застосовують нейролептики:
- •Фармакологічна дія аміназину:
- •Класифікація транквілізаторів
- •Класифікація антидепресантів
- •3. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:
- •Класифікація адаптогенів
- •Фармакологічна дія кофеїну:
- •Загальна дія камфори:
- •Місцева дія камфори:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 9: «Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему, сечогінні засоби».
- •Препарати наперстянки
- •Препарати строфанту
- •Препарати горицвіту
- •Основні симптоми передозування:
- •11.1.2. Неглікозидні кардіотоніки поділяють на:
- •До тахіаритмій належать:
- •Коронаролітики
- •1. Антигіпертензивні засоби основної групи:
- •2. Препарати додаткової групи:
- •Класифікація діуретинів
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 10: «Лікарські засоби, що впливають на функцію органів травлення».
- •13.2. Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку.
- •13.2.1. Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку:
- •13.2.2. Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку.
- •13.4. Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.
- •13.5. Засоби, що впливають на моторику кишок:
- •13.6. Засоби, що застосовують для функціональної діагностики в гастроентерології:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 11: «Лікарські засоби, що вливають на систему крові».
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •1. Антикоагулянти.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 12: «Засоби, які впливають на тонус та скорочувальну активність міомерія».
- •14.2. Засоби, що впливають на систему крові (табл. 27).
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •1. Антикоагулянти.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 13: «Препарати гормонів, їх синтетичні замінники та антагоністи».
- •15.2. Препарати, які застосовують при порушенні функції щитоподібної залози.
- •15.2.1. Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засо би):
- •15.2.2. Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної залози (антитиреоїдні засоби):
- •1. Інсуліни людські.
- •2. Інсуліни тваринного походження.
- •1. Гкс пероральні та ін'єкційні.
- •Фармакологічна дія гкс:
- •15.5. Жіночі статеві гормони ділять на 2 групи:
- •Класифікація естрогенів
- •Класифікація гестагенів
- •Натуральний прогестерон.
- •Синтетичні прогестагени.
- •1. Комбіновані естроген-гестагенні препарати.
- •Пролонговані гестагенвмісні.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 14: «Вітамінні препарати. Механізм дії та застосування водорозчинних вітамінів.Механізм дії та застосування жиророзчинних вітамінів. Механізм дії та застосування полівітамінів».
- •1. Водорозчинні вітаміни:
- •2. Жиророзчинні вітаміни:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 15: «Солі лужних та лужноземельних металів. Глюкоза».
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 16: «Засоби, які впливають на процеси запалення та алергії. Імунотропні препарати».
- •3. Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій.
- •Класифікація нпзп
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 17: «Основні принципи надання допомоги в разі гострих отруєнь лікарськими засобами».
- •Програма невідкладної допомоги при отруєннях включає наступні заходи:
- •Розрізняють 3 види антидотів:
- •III. Патогенетична (симптоматична) терапія:
Класифікація діуретинів
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики: дихлотіазид (гіпотіазид, гідрохлортіазид), гігротон (оксодолін), циклометіазид.
Петльові діуретики: фуросемід (лазикс), клопамід (бринальдикс), етакринова кислота (урегіт).
Антагоністи альдостерону: спіронолактон (верошпірон).
Інгібітори карбоангідрази: діакарб (фонурит).
Діуретики, що знижують проникність ниркових канальців для іонів натрію: тріамтерен.
Осмотичні діуретики: маніт, сечовина для ін'єкцій, гіпертонічні розчини глюкози, натрію хлориду.
Тіазидні діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, калію, хлору і води в проксимальному та дистальному відділах канальців нефрона.
Дихлотіазид (гіпотіазид) — сечогінний препарат середньої сили дії.
Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год і продовжується до 12 год. Застосовують для комбінованої терапії гіпертонічної хвороби, набряків різного походження. Побічна дія — гіпоглікемія, гіпохлоремічний алкалоз, що проявляються нудотою, блюванням, слабістю, діареєю. Цим явищам можна запобігти шляхом призначення збагаченої калієм дієти (картопля, квасоля, родзинки, пшоно, курага) та препаратами калію.
Петльові діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, хлору, води в петлі Генле.
Фуросемід — сечогінний засіб швидкої та сильної дії. Дія після внутрішньовенного введення починається через 2—3 хв, тривалість — до 2—3 год; при внутрішньому застосуванні — через 20—30 хв тривалістю до 6—8 год. Застосовують в екстрених випадках — при гіпертензивних кризах, набряках легенів, мозку, для форсованого (прискореного) діурезу при отруєннях тощо. Побічна дія — гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз (див. дихлотіазид), загострення подагри, гіперглікемія, ортостатичний ефект, розвиток глухоти (ототоксична дія).
Антагоністи альдостерону перешкоджають взаємодії альдостерону зі специфічними рецепторами і є конкурентними антагоністами гормону кори надниркових залоз альдостерону відносно його впливу на нефрон.
Спіронолактон (верошпірон) — сечогінний засіб повільної і слабкої дії. Початок дії розвивається на 3—4-й день. Застосовують при набряках різного походження, для комплексного лікування гіпертензії. Побічна дія — сонливість, слабість, атаксія, гінекомастія. Спіронолактон не впливає на виведення з організму калію, тому він належить до так званих калійзберігаючих діуретиків.
До калійзберігаючих діуретиків належить також тріамтерен.
Особливості роботи з препаратами:
— після приймання клофеліну, бензогексонію, октадину, натрію нітропрусиду хворий повинен лежати протягом 1,5—2 год для запобігання ортостатичному колапсу. Під час лікування клофеліном заборонено вживати етиловий спирт. Внутрішньовенно клофелін вводять обережно: вміст ампули розчиняють в 10—20 мл ізотонічного розчину, вводять протягом 3—5 хв.
У результаті швидкого введення можливе підвищення тиску;
— клофелін і метилдопу відміняють, поступово зменшуючи дозу;
резерпін
приймають після їди;внутрішньом'язові ін 'єкції магнію сульфату болючі, на місці введення можуть утворитися болючі інфільтрати;
внутрішньовенно магнію сульфат вводять повільно, обережно. Для цього застосовують 3% розчин, який вводять протягом години крапельно. Швидке введення призводить до зупинки дихання;
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (каптоп-рил, еналаприл) протипоказані вагітним через ризик появи вад розвитку плода (природжених вад);
діуретики несумісні з сульфаніламідними препаратами;
сечогінні препарати приймають у першій половині дня;
тіазидні діуретики протипоказані при важкій нирковій недостатності; вони зумовлюють загострення подагри, збільшують вміст цукру в крові (увага до діабетиків);
дихлотіазид призначають за схемою індивідуально після їди;
фуросемід несумісний в одному шприці з іншими препаратами. Фуросемід у таблетках приймають перед їдою. Фуросемід не можна призначати разом з препаратами, що виявляють ототоксичну та нефротоксичну дії.
Таблиця 24. Антигіпертензивні засоби
Назва препарату |
Форма випуску |
Спосіб застосування |
||
Дибазол (Dibasolum) |
Ампули 0,5%, 1% розчину по 1; 2; 5 мл Таблетки по 0,02 г |
Внутрішньом'язово, внутрішньовенно 3-4 мл 1% чи 6-8 мл 0,5% розчину Внутрішньо по 0,02 г 2—3 рази на день |
||
Дихлотіазид (Dichlothiasidum) |
Таблетки по 0,1; 0,025 г |
Внутрішньо після їди вранці по 0,1 г |
||
Каптоприл (Captoprilum) |
Таблетки по 0,025; 0,05 г |
Внутрішньо по 0,05 г 2—3 рази на день |
||
Клофелін (Clophelinum) |
Таблетки по 0,000075; 0,00015 г Ампули 0,01% розчину по 1 мл |
Внутрішньо — доза індивідуальна Внутрішньом'язово, внутрішньовенно |
||
Магнію сульфат (Magnesii sulfas) |
Ампули 20%, 25% розчину по 5; 10; 20 мл |
Внутрішньом'язово, внутрішньовенно |
||
Папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum) |
Ампули 2% розчину по 2 мл Таблетки по 0,04 г |
Підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно Внутрішньо по 0,04-0,08 г 3 рази на день |
||
Но-шпа (No-spanum) |
Ампули 2% по 2 мл Таблетки по 0,04 г |
Внутрішньом'язово, внутрішньовенно Внутрішньо по 0,04 г 2-3 рази на день |
||
Фуросемід (Furosemidum) |
Таблетки по 0,04 г Ампули 1% розчину по 2 мл |
Внутрішньо по 1 таблетці. Вранці перед їдою Внутрішньом'язово, внутрішньовенно 1 раз на 2 дні |
||
Питання для самоконтролю:
Обгрунтуйте принципи дії на серцеву провідність, автоматизм та збудливість препаратів для лікування тахі- та брадіаритмій.
Які групи препаратів пригнічують провідність, автоматизм та збудливість серця? Обгрунтуйте їх застосування, побічні ефекти.
Які засоби покращують проведення імпульсів провідною системою серця? Обгрунтуйте їх застосування.
Які фармакологічні властивості повинні мати антиангінальні препарати?
Зробіть фармакотерапевтичний аналіз препаратів групи нітритів та нітратів, антагоністів кальцію, в-блокаторів. У чому полягає їх спільність впливу на серце?
Поясніть сутність впливу на серце коронаролітиків, назвіть препарати та дайте їх фармакотерапевтичну характеристику.
Які засоби поліпшують метаболізм міокарда?
Які групи препаратів призначають для лікування хворих з інфарктом міокарда і чому?
Тести і задачі для самоконтролю
1. У пацієнта хронічна серцева недостатність. Як основні призначені препарати наперстянки. Визначте препарати:
а) корглікон, строфантин;
б) дигітоксин, дигоксин;
в) адонізид, адоніс-бром;
г) добутамін, амринон;
д) аспаркам, унітіол.
2. Пацієнтові, у якого на тлі інфаркту міокарда через 2 тиж. виникла гостра серцева недостатність, лікар призначив внутрішньовенне введення кардіотонічних препаратів групи серцевих глікозидів. Визначте ці препарати:
а) дигітоксин, дигоксин;
б) добутамін, амринон;
в) строфантин, корглікон;
г) адонізид, адоніс-бром;
д) целанід, адонізид.
3. Пацієнтові з метою зменшення вираженості симптомів серцевої недостатності лікар призначив серцеві глікозиди внутрішньовенно.Який розчинник має використати медсестра:
а) 10 % розчин натрію хлориду;
б) 0,5 % розчин новокаїну;
в) воду для ін'єкцій;
г) ізотонічний розчин натрію хлориду;
д) 40 % розчин глюкози?
4. Пацієнтка із хронічною серцевою недостатністю кровообігу, яка отримує препарати наперстянки та сечогінні засоби, поскаржилася на погіршення стану: з'явилися нудота, блювання, перебої у роботі серця. З чим пов'язане погіршення стану пацієнтки:
а) з підвищенням AT;
б) із передозуванням серцевих глікозидів;
в) зі зниженням AT;
г) із недостатньою дозою препаратів;
д) із порушенням дієти?
Яку допомогу необхідно надати?
5. Складіть рецептурний пропис на:
дигітоксин у супозиторіях;
мікстуру на 12 прийомів, що містить настій трави горицвіту та 4 Г натрію броміду;
строфантин в ампулах;
целанід у таблетках;
адонізид.
Поясніть умови зберігання кожного з препаратів.
Література:
Основна:
М.П.Скакун, К.А.Посохова Основи фармакології з рецептурою. – Тернопіль , - 1999р. стор.169-205
Майский В.В. , Муратов В.К. Фармакология с рецептурой. – М., 1986р. 202-229
Додаткова:
Фармакологія: Підручник . І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк. – К. 2011.
Казанюк Т.В. , І.В. Нековаль Основи фармакології та загальної рецептури. - К. 2003р
Постнова Л.Х., Л.Ф. Титова Фармакология с рецептурой – М. 1982р.
