Коронаролітики

Молсидомін — антиангінальний судинорозширювальний засіб. Дію спостерігають через 20 хв при внутрішньому застосуванні та через 10 хв при сублінгвальному введенні, триває до 6 год. Засто­совується для купірування та лікування стенокардії.

Валідол — препарат рефлекторної дії, що містить ментол, який подразнює рецептори під язиком та рефлекторно розширює суди­ни серця, виявляє седативну дію. Застосовують під язик при лег­ких серцевих нападах.

Дипіридамол (курантил) — коронаролітик, що покращує транс­порт до серця кисню. Застосовують для профілактики та лікуван­ня стенокардії.

12.1.2. Інфаркт міокарда розвивається внаслідок тривалого по­рушення кровопостачання серця. При цьому порушуються робота серця, серцевий ритм, знижується тиск, виникає серцева недо­статність, загроза утворення тромба в серці.

Лікування інфаркту міокарда включає комплексне застосуван­ня наступних груп препаратів:

— для усунення сильного болю та профілактики кардіогенного шоку вводять наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омнопон, промедол), засоби для наркозу (азоту закис), проводять нейролептанальгезію (фентаніл з дроперидолом);

• для підвищення AT застосовують дофамін, мезатон;

• при аритміях на фоні інфаркту міокарда вводять протиаритмічні препарати — лідокаїн (внутрішньовенно 0,2%), новокаїна-мід;

• для обмеження розмірів інфарктного вогнища вводять ніт­рогліцерин (внутрішньовенно 0,01%), анаприлін, ніфедипін;

• при гострій серцевій недостатності застосовують кардіото­нічні препарати швидкої дії (строфантин, корглікон);

• для профілактики тромбоутворення вводять антикоагулянти (гепарин).

Вибір препаратів у кожному конкретному випадку визначаєть­ся станом хворого.

Особливості роботи з препаратами:

— нітрогліцерин в таблетках, капсулах застосовують сублінгвально; рідкий нітрогліцерин у флаконах призначають по 1—2 краплі на грудочку цукру під язик (якщо раніше хворий ним не користував­ся), найбільша разова доза на приймання — 3—4 краплі. Якщо серце­вий напад не минає протягом 10 хв, дозволено ще двічі повторити приймання препарату через 10 хв.

Якщо больовий напад триває понад 30 хв, хворий підлягає гос­піталізації у спеціалізоване відділення;

• сустак застосовують внутрішньо, не розжовуючи таблетку;

• препарати нітратів не можна приймати одночасно з антаго­ністами кальцію, коронаролітиками;

• валідол при легких серцевих нападах медсестра має право са­мостійно застосувати до приходу лікаря;

• валідол у капсулах, таблетках застосовують під язик; рідкий валідол у флаконах призначають по 4—5 крапель на грудочку цукру під язик.

Таблиця 23. Антиангінальні засоби

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Валідол (Validolum)	Таблетки по 0,06 г Капсули по 0,05 г Флакони по 5 мл	Під язик під час нападу 4—5 крапель на грудочку цукру
Молсидомін (Molsidominum)	Таблетки по 0,002; 0,004 г	Внутрішньо по 0,002-0,004 г
Нітрогліцерин (Nitroglycerinum)	Таблетки, капсули по 0,0005 г Флакони 1% спиртового розчину по 5; 10 мл	Під язик по 0,0005 г 1-2 краплі на грудочку цукру
Сустак-міте (Sustac-mite)	Таблетки, що містять 0,0026 г нітрогліце­рину	Внутрішньо без розжовування по 2,6 г двічі на день
Сустак-форте (Sustac-forte)	Таблетки, що містять 0,0064 г нітрогліце­рину	Внутрішньо по 6,4 г

Антигіпертензивні (гіпотензивні) — засоби, що знижують артеріальний тиск (табл. 24).

Гіпертензія — стан, при якому AT перевищує 140/90 мм рт. ст. Рівень артеріального тиску залежить від роботи серця, тонусу су­дин, об'єму та електролітного складу крові. Тонус судин залежить від нервової регуляції (центральної і периферійної), впливу пев­них гуморальних факторів (зокрема ренін-ангіотензинової, симпато-адреналової систем тощо). Сучасні антигіпертензивні препа­рати мають різні точки впливу на регуляцію артеріального тиску.

Класифікація антигіпертензивних (гіпотензивних) препаратів 1. Нейротропні антигіпертензивні засоби центральної дії:

1. Стимулятори центральних адренорецепторів: клофелін (гемітон, катапресан, клонідин), метиддопа (допегід, альдомет).

2. Засоби, що пригнічують ЦНС: седативні (заспокійливі), снодійні, транквілізатори, нейролептики.

3. Стимулятори імідазолінових рецепторів: моксонідин (фізіотенс), рилмепідин;

1. Гангліоблокатори: бензогексоній, гігроній, пентамін.

2. Симпатолітики: резерпін, раунатин, октадин.

2. Нейротропні антигіпертензивні препарати периферійної дії: 2.1. β -Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол), метопролол, ацебутолол.

2.2. α-Адреноблокатори: празозин (мініпрес), доксазозин, фентоламіну гідрохлорид, урапідил.

3. Інгібітори ангіотензинперетворювального (ангіотензинкон-вертувального) ферменту (АПФ, АКФ): каптоприл, енала-прил (едніт, ренітек), раміприл.

4. Блокатори рецепторів ангіотензину: лозартан, ібезартан, епросартан.

5. Периферійні судинорозширювальні засоби (міотропні вазоди­лятатори): апресин (гідралазин), діазоксид (гіперстат), нат­рію нітропрусид (наніпрус), молсидомін (корватон), маг­нію сульфат, но-шпа, папаверину гідрохлорид, дибазол, папазол.

6. Антагоністи кальцію: верапаміл, ніфедипін.

7. Діуретики (сечогінні; засоби, що впливають на водно-сольо­вий баланс): фуросемід (лазикс), дихлотіазид (гіпотіазид), спіронолактон (верошпірон), тріамтерен, етакринова кис­лота.

Класифікація антигіпертензивних препаратів , (згідно з національними програмами профілактики гіпертензії і лікування хворих та рекомендаціями ВООЗ)