До тахіаритмій належать:

• екстрасистолія — позачергові серцеві скорочення;

• пароксизмальна тахікардія — напади серцевих скорочень ве­ликої частоти (понад 100—120 за 1 хв);

• миготлива аритмія — некоординовані скорочення окремих міокардіоцитів, при цьому не може відбутися повноцінна систола.

При брадіаритміях порушується проведення нервового імпуль­су між шлуночками та передсердями, що призводить до часткової або повної блокади серця; пульс уповільнюється до 30-40 за 1 хв.

Класифікація препаратів, що знімають тахіаритмії

1. Мембраностабілізувальні препарати: хінідину сульфат, новокаїнамід, лідокаїн, етмозин, дизопірамід, фенітоїн (дифенін).

2. β-Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол, обзидан).

3. Засоби, що продовжують реполяризацію (β-адреноблокатори): аміодарон (кордарон).

4. Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію): верапаміл (ізоптин, фіноптин).

5. Препарати калію: калію хлорид, панангін, аспаркам. Мембраностабілізувальні засоби порушують проникність іонів

натрію, калію, кальцію, хлору крізь мембрани кардіоміоцитів, знижують збудливість і провідність серця.

Новокаїнамід (прокаїнамід) — протиаритмічний засіб швидкої дії. За хімічною будовою близький до новокаїну. Застосовують при мерехтливій аритмії, шлуночкових формах пароксизмальної тахікардії та екстрасистолії, під час операцій на серці та великих судинах. Побічна дія: при швидкому внутрішньовенному введен­ні — колапс, внутрішньосерцева блокада, головний біль, нудота, блювання, безсоння, алергія, симптоми системного червоного вовчака.

Хінідину сульфат — протиаритмічний засіб, що є ізомером про­тималярійного препарату хініну. Застосовують для лікування стій­кої форми мерехтливої аритмії, шлуночкової екстрасистолії, та­хікардії за схемою. Побічна дія: препарат високотоксичний, зу­мовлює зниження AT, нудоту, блювання, порушення зору, слуху, появу висипки на шкірі, тромбоемболію, пригнічення серцевої діяльності.

Лідокаїн — місцевоанестезувальний засіб, що має виражену протиаритмічну активність. Застосовують при шлуночкових арит-міях, у тому числі —- на фоні інфаркту міокарда.

β -Адреноблокатори

Анаприлін (пропранолол, обзидан) порушує надходження іонів натрію у синусовому вузлі, уповільнює синусовий ритм. Застосо­вують при синусових аритміях (див. тему 8).

Аміодарон (кордарон) — блокує кальцієві канали клітинних ме­мбран, проявляє антагонізм до а- та р- адренорецепторів, виявляє властивості блокаторів кальцієвих та натрієвих каналів, уповіль­нює синусовий ритм, швидкість проведення імпульсів по всіх ділянках провідної системи серця. Розширює вінцеві судини сер­ця, зменшує потребу міокарда в кисні. Застосовують для лікування тахіаритмії та стенокардії.

Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) пригнічують надходження в кардіоміоцити іонів кальцію повільними кальцієвими каналами клітинних мембран, зменшують автоматизм синусового та атріовентрикулярного вузлів, збудливість і провідність серця.

Верапаміл (ізоптин, фіноптин) — антагоніст кальцію, .що має виражену протиаритмічну дію. Застосовують при надшлуночкових формах аритмій, під час лікування стенокардії, гіпертонії. Побічна дія — нудота, запаморочення, гіпотензія, закрепи.

Препарати калію проникають всередину міокардіоцитів та покращують метаболізм. За швидкого наростання концентрації іонів калію може настати зупинка серця в діастолі.

Калію хлорид застосовують внутрішньо у вигляді 10% розчину по 1 столовій ложці після їди та внутрішньовенно крапельно у ви­гляді 0,25% розчину для лікування шлуночкових екстрасистолій, миготливої аритмії, пароксизмальної тахікардії, особливо на фоні гіпокаліємії. Побічна дія — подразнення слизової оболонки шлун­ка, нудота, блювання, звиразкування.

Панангін, або аспаркам, — комбінований засіб, що містить ка­лію та магнію аспарагінат. При прийманні внутрішньо не подраз­нює слизові оболонки. Застосовують як і калію хлорид.

Класифікація препаратів, що знімають брадіаритмії

1. β -Адреноміметики: ізадрин (ізопреналін).

2. α-, β -Адреноміметики.

3. Адреналіну гідрохлорид (епінефрин).

4. Симпатоміметики: ефедрину гідрохлорид.

1. М-Холіноблокатори: атропіну сульфат, іпратропію бромід, настойка беладонни, краплі Зеленіна.

Препарати цих груп покращують серцеву провідність. Засто­совують для лікування брадіаритмій, передсердно-шлуночкової блокади серця.

Особливості роботи з препаратами:

— новокаїнамід не можна застосовувати разом із сульфаніламід­ними препаратами.

Внутрішньовенно новокаїнамід вводять дуже обережно, повільно, у хворого можливий колапс;

• новокаїнамід та хінідину сульфат не можна призначати при передозуванні серцевих глікозидів;

• хінідину сульфат застосовують за схемою: на перше прийман­ня призначають по 0,4 г, потім по 0,2 г через кожну годину до припи­нення нападу;

• лідокаїн вводять внутрішньовенно струминно, а потім крапе­льно, 2% розчин розводять ізотонічним розчином натрію хлориду;

• солі калію несумісні з серцевими глікозидами;

• калію хлорид вводять внутрішньовенно крапельно зі швидкістю 20—30 крапель за хвилину у вигляді 0,25—0,5% розчину. Для цього вміст ампули калію хлориду (4% розчин по 50 мл) розводять у 10—16 разів ізотонічним розчином натрію хлориду;

• внутрішньо калію хлорид приймають після їди.

Таблиця 22. Протиаритмічні препарати

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Верапаміл (Verapamilum)	Таблетки по 0,04; 0,08 г Ампули 0,25% розчину по 2 мл	Внутрішньо по 0,04 г 3 рази на день Внутрішньовенно по 2-4 мл
Калію хлорид (Kalii chloridum)	10% розчин Ампули 4% розчину по 50 мл	Внутрішньо по 1 столовій ложці після іди 3 рази на день; 50 мл розвести в 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду Внутрішньовенно крапельно
Новокаїнамід (Novocainamidum)	Таблетки по 0,25; 0,5 г Ампули 10% розчину по 5 мл	Внутрішньо по 0,25-0,5 г через кожні 4—6 год Внутрішньом'язово, внутрішньовенно
Хінідину сульфат (Chinidini sulfas)	Таблетки по 0,1; 0,2 г	Внутрішньо на перше приймання по 0,4 г, потім по 0,2 г кожну годину до припинення нападу

Антиангінальні засоби — препарати, які застосовують для лікування ішемічної хвороби серця (табл. 23).

Ішемічна хвороба серця (недостатність коронарного крово­обігу) розвивається в результаті невідповідності між потребою сер­ця в кисні та його кровопостачанням. Це відбувається при патоло­гічних змінах у вінцевих судинах (спазми, атеросклеротичні бляш­ки) та посиленій роботі серця. Одними з форм ішемічної хвороби серця є стенокардія, інфаркт міокарда. Напад стенокардії (серце­вий напад) проявляється сильним болем за грудниною, який може віддавати у ліву руку, шию, лопатку. Якщо больовий напад триває понад 30 хв, то такий стан вважається першою ознакою гострого інфаркту міокарда.

Засоби, які застосовують при ішемічній хворобі серця (антиан­гінальні препарати), повинні збільшувати кровопостачання серця (розширювати судини) або зменшувати роботу серця і його потре­бу в кисні.

Класифікація антиангінальних препаратів 1. Засоби, що зменшують потребу міокарда в кисні та поліпшу­ють його кровопостачання.

1. Нітрати (нітровазодилататори): нітрогліцерин (нітрет), сустак (гліцерол-тринітрат), тринітролонг, нітросорбід (ізосорбіду мононітрат — ізосорб, ізосорбіду динітрат — ізодиніт, ізо Мак), нітронг, нітрогранулонг.

2. Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів): верапаміл (ізоптин, фіноптин), ніфедипін (фенігідин, ніфекард), амлодипін (норвакс), дилтіазем (діазем).

3. Препарати різних хімічних груп: аміодарон, молсидомін (корватон).

2. Засоби, що покращують транспорт кисню до серця. 2.1.Вінцеворозширювальні засоби міотропної дії: карбокромен (інтенкордин), дипіридамол (курантил), но-шпа (дротаверину гідрохлорид) пентоксифілін.

2. Засоби рефлекторної дії: валідол.

3. Антиагреганти: кислота ацетилсаліцилова, тиклопідин (тиклід).

3. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні.

3.1. β -Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол, обзидан, індерал), атенолол, талінолол, метопролол;

4. Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії: натрію аденозинтрифосфат (АТФ), рибоксин, калію оротат, кис­лота глутамінова, вітаміни (С, В₂, Е).

Препарати нітратів

Нітрогліцерин — високоактивний антиангінальний препарат.

Фармакологічні ефекти нітрогліцерину:

— розширює коронарні судини серця за рахунок:

• стимуляції утворення у стінці судин нітрогену (І) оксиду (N0) у результаті перетворення нітратів у нітрити, який є ендотеліальним фактором релаксації (розслаблення) непосмугованих м'язів судин;

• стимуляції утворення простацикліну в стінці судин;

• рефлекторного клофеліноподібного механізму;

• зменшує навантаження на серце і його потребу в кисні;

• знижує переважно венозний тиск;

• розширює також судини мозку, черевної порожнини, справ­ляє спазмолітичну дію на м'язи жовчовивідних і сечовивід­них шляхів, матки, бронхів.

Нітрогліцерин призначають сублінгвально. Дія проявляється через 2-3 хв і триває до ЗО хв. Застосовують при серцевому нападі (купірування нападу стенокардії), інфаркті міокарда. В екстрених випадках застосовують 1% розчин нітрогліцерину в ампулах, який вводять внутрішньовенно у вигляді 0,01% розчину при інфаркті міокарда, гострій серцевій недостатності тощо.

Побічна дія нітрогліцерину — головний біль, запаморочення, зни­ження AT (у разі передозування — судинний колапс), толерант­ність.

До препаратів нітрогліцерину подовженої дії належать триніт­ролонг, сустак, нітронг, ізосорбіду моно- і динітрат, ериніт, нітро­сорбід, які застосовують в основному для запобігання (профілак­тики, лікування) стенокардії.

Тринітролонг випускається у вигляді полімерних плівок, що Прикріплюють до ясен шляхом натискання. Дія проявляється че­рез 2—3 хв і триває до 5 год. Застосовують для лікування всіх видів стенокардії (профілактика і купірування нападу).

Сустак — мікрокапсульована лікарська форма нітрогліцерину подовженої дії. Випускається в таблетках у вигляді двох форм — сустак-міте і сустак-форте, які різняться дозою нітрогліцерину. Початок дії — через 0,5-1 год, тривалість — до 5 год. Застосовують внутрішньо для лікування стенокардії.

Ериніт був першим нітратом довготривалої дії, який почали за­стосовувати в медичній практиці. Зараз застосовують ізосорбіду мононітрат та динітрат.

Антагоністи кальцію (ніфедипін, верапаміп, дилтіазем, амлодипін) розширюють судини серця, зменшують потребу серця в кисні. За­стосовують при стенокардії, що не піддається лікуванню нітратами.

β-Адреноблокатори (атенолол, пропранолол, талінолол, метопро­лол, ацебутолол) зменшують потребу серця в кисні. Застосовують для комбінованої терапії ішемічної хвороби серця.