- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 1: «Вступ. Лікарська рецептура. Тверді та м'які лікарські форми».
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Приклад рецепта:
- •Матеріали для самоконтролю
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 2: «Антисептичні засоби».
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 3: «Антибактеріальні хіміотерапевтичні засоби».
- •Способи розведення антибіотиків:
- •Пеніциліни застосовують при:
- •Макроліди застосовують при:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Особливості роботи:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Застосовують при:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Побічні явища й ускладнення:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 4: «Засоби, які впливають переважно в ділянці закінчень аферентних нервів».
- •1. Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.
- •2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зов нішніх подразнень:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 5: «Засоби, що впливають на функцію холінергічних синапсів».
- •Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори
- •Засоби, що впливають на м-холінорецептори:
- •3. Засоби, що впливають на н-холінорецептори:
- •Побічні явища:
- •Допомога при отруєнні:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 6: «Засоби, що впливають на функцію адренергічних синапсів».
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Класифікація адреноблокаторів
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •8.4. До засобів пресинаптичної дії належать:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Побічні явища:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 7: «Анальгетичні засоби».
- •Класифікація анальгетиків
- •2. Ненаркотичні анальгетики:
- •Фармакологічні ефекти:
- •Саліцилати
- •Похідні піразолону
- •Похідні пара-амінофенолу
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 8: «Психотропні засоби. Аналептичні засоби.
- •Класифікація психотропних препаратів
- •1. Психотропні препарати, що пригнічують цнс:
- •2. Психотропні засоби, що стимулюють цнс:
- •Класифікація нейролептиків
- •Застосовують нейролептики:
- •Фармакологічна дія аміназину:
- •Класифікація транквілізаторів
- •Класифікація антидепресантів
- •3. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:
- •Класифікація адаптогенів
- •Фармакологічна дія кофеїну:
- •Загальна дія камфори:
- •Місцева дія камфори:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 9: «Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему, сечогінні засоби».
- •Препарати наперстянки
- •Препарати строфанту
- •Препарати горицвіту
- •Основні симптоми передозування:
- •11.1.2. Неглікозидні кардіотоніки поділяють на:
- •До тахіаритмій належать:
- •Коронаролітики
- •1. Антигіпертензивні засоби основної групи:
- •2. Препарати додаткової групи:
- •Класифікація діуретинів
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 10: «Лікарські засоби, що впливають на функцію органів травлення».
- •13.2. Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку.
- •13.2.1. Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку:
- •13.2.2. Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку.
- •13.4. Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.
- •13.5. Засоби, що впливають на моторику кишок:
- •13.6. Засоби, що застосовують для функціональної діагностики в гастроентерології:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 11: «Лікарські засоби, що вливають на систему крові».
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •1. Антикоагулянти.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 12: «Засоби, які впливають на тонус та скорочувальну активність міомерія».
- •14.2. Засоби, що впливають на систему крові (табл. 27).
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •Класифікація препаратів, що знижують згортання крові
- •1. Антикоагулянти.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 13: «Препарати гормонів, їх синтетичні замінники та антагоністи».
- •15.2. Препарати, які застосовують при порушенні функції щитоподібної залози.
- •15.2.1. Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засо би):
- •15.2.2. Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної залози (антитиреоїдні засоби):
- •1. Інсуліни людські.
- •2. Інсуліни тваринного походження.
- •1. Гкс пероральні та ін'єкційні.
- •Фармакологічна дія гкс:
- •15.5. Жіночі статеві гормони ділять на 2 групи:
- •Класифікація естрогенів
- •Класифікація гестагенів
- •Натуральний прогестерон.
- •Синтетичні прогестагени.
- •1. Комбіновані естроген-гестагенні препарати.
- •Пролонговані гестагенвмісні.
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 14: «Вітамінні препарати. Механізм дії та застосування водорозчинних вітамінів.Механізм дії та застосування жиророзчинних вітамінів. Механізм дії та застосування полівітамінів».
- •1. Водорозчинні вітаміни:
- •2. Жиророзчинні вітаміни:
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 15: «Солі лужних та лужноземельних металів. Глюкоза».
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 16: «Засоби, які впливають на процеси запалення та алергії. Імунотропні препарати».
- •3. Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій.
- •Класифікація нпзп
- •Методична розробка для організації позааудиторної самостійної роботи студентів
- •Тема 17: «Основні принципи надання допомоги в разі гострих отруєнь лікарськими засобами».
- •Програма невідкладної допомоги при отруєннях включає наступні заходи:
- •Розрізняють 3 види антидотів:
- •III. Патогенетична (симптоматична) терапія:
Допомога при отруєнні:
промивання шлунка 0,5% розчином таніну;
активоване вугілля;
сольові проносні;
для прискореного виведення отрути з крові — форсований діурез, гемосорбція.
Застосовують функціональні антагоністи — прозерин, галантаміну гідробромід. При збудженні — діазепам; при тахікардії — р-адреноблокатори; для зниження температури тіла обкладають потерпілих грілками з льодом. При пригніченні дихання роблять штучне дихання з інгаляцією кисню.
7.6. Н-Хлінорецептори мають різну локалізацію. Чутливість Н-холінорецепторів до хімічних сполук неоднакова. Одержано лікарські речовини, які стимулюють та блокують н-холінорецеп-тори.
7.6.1. Н-Холіноміметики — це засоби, що стимулюють нікотиночутливі холінорецептори. Нікотин у практичній медицині не використовують, тільки в експериментальній фармакології.
Тютюнопаління призводить до хронічного отруєння нікотином. При цьому розвиваються процеси запалення в слизових оболонках дихальних шляхів, аритмії, рак легенів, ішемічна хвороба серця. Зменшується тривалість життя.
Як лікарські засоби іноді використовують такі н-холіноміметики, як цититон і лобеліну гідрохлорид. Вони збуджують н-холінорецептори сонної пазухи і рефлекторно — дихальний центр. Під їх впливом дихання стає глибшим і частішим, а також підвищується AT (стимулюють симпатичні ганглії і мозкову речовину надниркових залоз).
Лобеліну гідрохлорид — сіль алкалоїду з рослини лобелії. Застосовують при рефлекторних зупинках дихання. Останнім часом — дуже рідко. Лобелін входить до складу таблеток «Лобесил» — препарату, що полегшує відвикання від тютюнопаління.
Цититон — це розчин алкалоїду цитизину, що міститься в насінні термопсису. Дія цититону нетривала. Застосовують при рефлекторних зупинках дихання, шокових і колаптощних станах, інфекційних захворюваннях. Цититон входить до складу таблеток «Табекс» — препарату для відвикання від тютюнопаління. З такою метою використовують таблетки, плівки та жувальні гумки «Гамібазин», що містять алкалоїд анабазин.
7.6.2. Н-Холіноблокатори — це речовини, що блокують нікотиночутливі холінорецептори. До таких відносять гангліоблокатори та курароподібні засоби (міорелаксанти).
Гангліоблокатори — це засоби, що блокують передачу збудження у вегетативних гангліях (парасимпатичних і симпатичних), а також н-холінорецептори клітин мозкової речовини надниркових залоз. Унаслідок цього розширюються периферійні судини і покращується кровообіг, розширюються кровоносні судини (артеріальні і венозні) і знижується AT, погіршуються секреторна і моторна функції шлунка і кишок.
Препарати тривалої дії
Бензогексоній має достатню активність. Діє протягом 3—5 год. Застосовують при спазмах периферійних судин (ендартеріїт), гіпертензивних кризах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Дозу підбирають індивідуально.
Пентамін за гангліоблокуючими властивостями поступається перед бензогексонієм. Вводять тільки парентерально. Тривалість дії — 2—4 год. Використовують при спазмах периферійних судин, гіпертензивних кризах, набряку мозку, набряку легенів, при коліках (кишкових, ниркових), гострих нападах бронхіальної астми, при еклампсії.
Препарати нетривалої дії Гігроній — це препарат, подібний до бензогексонію. Антигіпер-тензивна дія після введення у вену настає через 2-3 хв і діє 10-30 хв. Використовують для керованої артеріальної гіпотензії, а також в акушерській практиці (при нефропатії вагітних, еклампсії).
Небажані ефекти гангліоблокаторів:
ортостатичний колапс; загальна слабість; сухість у роті; розширення зіниць; атонія сечового міхура і кишок. Препарати протипоказані при інфаркті міокарда, гострій стадії гіпотензії, ураженні нирок і печінки, тромбозах, дегенеративних змінах з боку ЦНС. Обережно слід призначати людям літнього віку.
Особливості роботи з гангліоблокаторами:
перевірити реакцію організму пацієнта на малі дози препарату (вводять половину середньої дози і слідкують за його станом);
пам 'ятати про можливість ортостатичного колапсу і порадити пацієнту полежати після ін 'єкції 2—2,5 год;
бензогексоній не сумісний з мезатоном, кофеїном, дибазолом;
бензогексоній приймають до їди.
Міорелаксанти — це лікарські речовини, що блокують н-холінорецептори скелетних м'язів і переривають нервово-м'язову передачу. Під їх впливом знижується тонус м'язів і настає їх розслаблення (релаксація) в певній послідовності. Такі властивості було виявлено в кураре — отруті, яку використовували індійці Південної Америки під час полювань.
За механізмом дії їх поділяють на дві групи:
1. Антидеполяризувальні препарати блокують н-холінорецептори і перешкоджають деполяризувальному впливу ацетилхоліну.
Тубокурарину хлорид вводять у вену. Дія починається через 1—1,5 хв і триває 25-40 хв. Застосовують в анестезіології під час оперативних втручань та в ортопедії при репозиції кісткових уламків. Уводять препарат після переведення пацієнта на штучне дихання. Антагоністом курареподібних антидеполяризувальної дії є прозерин.
Побічні явища: розширення зіниць, зниження AT.
Протипоказання: міастенія, захворювання печінки та нирок.
З цієї групи переважно використовують такі препарати стероїдної будови: панкуроній (павулон), піпекуроній (ардуан), векуроній (норкрон), атракурій, які справляють менш токсичну дію.
2. Засоби деполяризувальної дії збуджують н-холінорецептори і зумовлюють стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани. Спочатку спостерігають тремтіння м'язів, а потім настає міопаралітичний ефект.
Дитилін (лістенон) застосовують при інтубації трахеї, ендоскопічних процедурах, нетривалих операціях. Спричинює сильне, але нетривале (8-10 хв) розслаблення м'язів. Застосовують препарат після переведення пацієнта на штучну вентиляцію легенів.