Міждисциплінарна інтеграція (антибіотики)

Дисципліна	Знати:	Вміти:
Попередня Латинська мова Мікробіологія	Прописування основних лікарських форм у рецептах. Види збудників інфекційних захворювань.	Виписувати у рецептах хіміотерапевтичні препарати. Аналізувати основні форми життєдіяльності, форми та умови розмноження Вичленовувати збудників в залежності від захворювання
Що вивчається Фармакологія	Умови виписування та зберігання препаратів, та їх облік. Сумісність препаратів	Призначати лікувальні засоби в залежності від захворювання.
Наступна Терапія Хірургія	Шляхи введення препаратів. Доцільність і можливість застосування препаратів у данній дисципліні.	Оцінювати можливості використання засобів для фармакотерапії, підбирати дози.

Тема. Антибактеріальні хіміотерапевтичні засоби.

Відмінність хіміотерапевтичних засобів від антисептиків. Класифікація хіміотерапевтичних засобів. Загальна характеристика їх. Основні принципи хіміотерапії.

Антибіотики, загальна характеристика. Біологічне значення антибіозу. Механізм дії, класифікація антибіотиків за хімічною будовою, типом і спектром протимікробної дії. Поняття про основні і резервні антибіотики.

Препарати бензилпеніциліну (бензилпеніцилінунатрієва, калієва, новокаїнова солі, біцилін-1,3,5). Спектр дії, особливості введення. Застосування, побічні ефекти.

Напівсинтетичні пеніциліни (оксацилін, ампіцилін, карбпеніцилін) Особливості застосування, спектр і тип протимікробної дії. Побічні ефекти. Спектр дії еритроміцину.

Цефалоспорини, спектр і тип дії, побічні ефекти.

Тетрацикліни, спектр і тип дії, побічні ефекти.

Метациклін. Властивості левоміцетину, спектр і тип дії, побічні ефекти.

Аміноглікозиди (стрептоміцин, стрептоміцин-хлоркальцієвий комплекс, канаміцин, гентаміцин, мономіцин) , побічні ефекти.

Поліміксини, тип, спектр дії, побічні ефекти.

Комбіновані препарати антибіотиків.

Ускладнення при застосуванні антибіотиків, запобігання їм, лікування.

Антибіотики та синтетичні антибактеріальні препарати

Правила раціональної хіміотерапії. Загальна ха­рактеристика антибіотиків. Пеніциліни. Цефалоспорини. Макроліди. Антибіотики ши­рокого спектра дії. Сульфаніламідні препарати. Похідні нітрофурану та 8-оксихіноліну. фтор-хінолони.

Інфекційні захворювання дуже поширені серед населення земної кулі. Встановлено близько 250 різних видів збудників. Лікарські засоби, які пригнічують життєдіяльність збудників ін­фекційних захворювань в організмі людини, називають хіміо­терапевтичними засобами. На відміну від антисептиків вони справляють вибіркову протимікробну дію і менш токсичні для лю­дини. Хіміотерапевтичні засоби застосовують емпірично з давніх часів. Так, у медицину було введено препарати ртуті для лікування сифілісу (XVI ст.), кору хінного дерева — малярії (XVII ст.). Піоне­ром хіміотерапії є Пауль Ерліх (1854—1915), який запропонував препарати арсену — сальварсан та неосальварсан — для лікування сифілісу і сформулював основні правила хіміотерапії.

Правила раціональної хіміотерапії:

1. Встановити точний діагноз, тобто збудника та його чутли­вість до хіміотерапевтичних засобів.

2. Вибрати препарат, який найбільш підходить, тобто врахува­ти його специфічність дії, фармакологічні ефекти, анамнестичні дані. '

3. Препарат призначають у такій дозі (разовій і добовій) і так вводять, щоб забезпечити його середню терапевтичну концентра­цію в тканинах макроорганізму впродовж усього курсу лікування.

4. Для забезпечення середньої терапевтичної концентрації пре­ паратів слід враховувати їх взаємодію з препаратами інших груп:

• на фармакологічному рівні;

• на фармакокінетичному рівні;

• на фізико-хімічному рівні.

5. Лікування триває до очевидного одужання.

6. Контроль за одужанням: при деяких інфекціях бажано мік­робіологічне підтвердження.

Антибіотики (табл. 3) — це хіміотерапевтичні засоби мік­робного, рослинного або тваринного походження, їх напівсинте­тичні й синтетичні аналоги та похідні, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів, вірусів, найпростіших, грибів, а також затримують ріст пухлин. В основі одержання антибіотиків лежить антагонізм між мікроорганізмами — антибіоз (від грец. anti — проти, bios — життя).

Характерні властивості антибіотиків:

• висока біологічна активність відносно чутливих до них мік­роорганізмів;

• висока вибіркова протимікробна дія;

• біологічну активність антибіотиків оцінюють в умовних оди­ницях, які містяться в 1 мл розчину (ОД/мл) або 1 мг препарату (ОД/мг);

• випускають антибіотики в різних лікарських формах (поро­шки у флаконах, розчини в ампулах, таблетки, мазі). Призначають внутрішньо, парентерально та місцево.

Більшість антибіотиків для парентерального введення — поро­шкоподібні речовини у флаконах, які розчиняють безпосередньо перед ін'єкцією. Розчинниками для антибіотиків можуть бути вода для ін'єкцій, ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду, 0,25—0,5% розчин новокаїну.

Антибіотики, розчинені у новокаїні, вводять тільки внутрішньо-м'язово.