Емоції і почуття. Види емоційних станів

Специфічною формою взаємодії організму з навколишнім середовищем є емоції.

Емоції – це психічний процес відображення ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності у формі безпосереднього пристрасного переживання.

Емоції завжди мають особисте забарвлення, відбивають ставлення людини до себе та навколишнього світу.

Емоції охоплюють усі психічні процеси та стани людини, оскільки виступають як внутрішня мова, як система знаків, сигналів, завдяки яким ми дізнаємось про життєве значення того, що відбувається довкола.

До основних (фундаментальних) емоцій належать: страх, радість, сором, гнів, інтерес, сум, подив

Ознаки вияву емоцій:

Зовнішні Внутрішні

рухи тіла(міміка, ритм серця

жестикуляція, дихання

поза, рухи очима) кров’яний тиск

інтонація мовлення. зміни в роботі ендокринних

залоз, органів травлення і

виділення.

Емоції людини виконують наступні функції:

– сигнальна функція – завдяки емоціям ми дізнаємось про значущі для нас події, про те, що відбувається навколо;

– регулятивна функція – забезпечує напрямок і інтенсивність поведінки людини;

– експресивна функція – виражає внутрішні переживання індивіда в зовнішній формі – міміці, жестах, особливостях мовлення та т інш.;

– комунікативна функція – за допомогою емоцій ми спілкуємось один з одним.

В житті людини велике значення мають не тільки безпосередньо емоції, а й такий їх специфічний прояв як почуття. Обидва явища хоч і існують в єдності, все ж мають суттєві відмінності.

Характеристики емоцій:

 Всі емоції характеризуються валентністю (або тоном) – тобто можуть бути або позитивними, або негативними.

 Емоції можуть відрізнятися за інтенсивністю (силою). Чим сильніша емоція, тим інтенсивніші її фізіологічні прояви.

 Емоції поділяються на стенічні (від грец. сила) і астенічні (від грец. безсилля). Стенічні емоції спонукають до активної діяльності, мобілізують сили людини (радість, ентузіазм та інші), стеніч

Види емоцій (бесіда):

за полярністю за тривалістю за впливом на організм

позитивні(радість, короткотривалі стенічні - активізують

захоплення, задоволення) (сміх, лють) функції організму (страх,

негативні(страх, огида, довготривалі радість)

сором, гнів, образа) (кохання, дружба) астенічні - ослаблюють

нейтральні(цікавість, функції організму (сум,

подив) печаль)

В багатоманітності емоційної сфери життєдіяльності людини виділяється така група емоцій, яка за своїм змістом може розглядатись як фундаментальна. Це емоції, на основі яких формуються всі інші емоційні стани і до них відносяться (за К. Ізардом):

Інтерес-хвилювання – позитивна емоція, яка сприяє розвитку навичок і вмінь, засвоєнню знань, мотивованого навчання, творчих спрямувань. Вибіркове ставлення особистості до оточуючих об’єктів завдяки їх певному життєвому значенню та емоційній привабливості.

Радість – позитивне емоційне збудження, яке пов’язане з можливістю достатньо повного задоволення актуальної потреби, ймовірність чого до цього моменту була незначна або невизначена.

Горе-страждання – негативна емоція, яка пов’язана з одержанням інформації про неможливість задоволення важливої життєвої потреби, а також можливими життєвими втратами. Найчастіше протікає у формі емоційного стресу і має астенічний характер та супроводжується занепадом духу, відчуттям одинокості, покинутості, нерозуміння оточуючими, особистої непотрібності.

Гнів – емоція (негативна за знаком) викликана раптовою появою серйозної перешкоди на шляху задоволення надзвичайно важливої для суб’єкта потреби, а також в разі розходження поведінки іншої людини з нормами етики, моралі. Прояв гніву виглядає насупленими бровами, відтопиреними губами, виставленою вперед нижньою губою, стиснутими кулаками, сильною жестикуляцією. Може протікати у формі афекту (вибуху гніву). Має стенічний характер.

Провина (каяття)– негативна емоція, яка виникає як результат розбіжностей між очікуваною та реальною поведінкою, а також в разі порушень, які не співпадають з моральними, естетичними або ідеологічними принципами та установками суб’єкта, особливо в ситуаціях, в яких людина відчуває особисту відповідальність. Провина – це засудження своїх вчинків та самого себе, може супроводжуватися почуттям каяття та зниженням самооцінки.

Огида – негативна емоція, змістом якої є бажання “звільнитись від чогось або когось”. Може виникати разом з емоцією гніву.

Презирство – негативна емоція, яка виникає в міжособистісних взаємовідносинах і виявляється в неможливості прийняття однією людиною поглядів, поведінки, життєвих позицій іншої людини як значимих. Це “холодна” емоція, що веде до деперсоналізації іншої людини або цілої групи, втрати ними значущості для інших та переживанням іншими своєї переваги. Презирство, може з’являтись разом з гнівом та огидою і це зветься “ворожою тріадою”.

Страх – негативна емоція, яка проявляється при одержанні суб’єктом інформації про можливу втрату для його життєвого благополуччя, про реальну або уявну небезпеку, яка йому загрожує. Вважається найсильнішою негативною емоцією, яка може паралізувати людину, або мобілізувати її енергію.

Сором – негативна емоція, яка виражається в усвідомленні невідповідності особистих думок, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням оточуючих, а й особистим уявленням про належні думки, поведінку і зовнішній вигляд. Пов’язана з прогнозуванням засудження або різкої негативної оцінки в свій адрес з боку оточуючих.

Здивування – швидкоплинна емоційна реакція на особливості об’єкта спостереження. Виникає раптово, пов’язана з парадоксальним фактом або явищем і відволікає увагу від інших об’єктів. Не має чіткого вираження позитивного або негативного знака.

Прояви емоцій:

Емоційні реакції Емоційні стани Емоційні стосунки

Виникають раптово, читають- Формують настрій, виника- Почуття спрямовані на

ся на обличчі( усмішка, плач, ють на основі реакції, особу, об’єкт, процес;

схвильованість, здивування, тривають довше ( збудження, виникають на основі

гнів, відраза, подяка, задово- пригнічення, тривога, станів ( дружба, повага,

лення, лють, переляк, обурен- страх, радість, біль, журба, любов, ненависть, ко-

ня) образа, переживання, підне- хання, ворожнеча, рев-

сеня, гордість) нощі, симпатія, довіра,

заздрість, жаль, розча-

рування)

Афекти - це особливий вид емоцій, які супроводжуються сильною, бурхливою реакцією і не контролюється свідомістю.

Стрес - це неспецифічна відповідь організму на будь-які вимоги.

Настрій – стійкий,досить тривалий емоційний стан.

Способи керування емоціями: (“мозковий штурм”- колективне створення схеми)

• сила волі – це свідоме керування емоціями і вчинками, а також активізація діяльності на здійснення задуманого

• стримування зовнішніх проявів

• переключення на інший вид діяльності

• фізичні вправи

• звільнення від перенапруження (аутотренінг)

• спілкування з природою

• аналіз причин і наслідків

Емоції – це реакції, які викликаються певними епізодичними впливами або внутрішніми станами організму.

Почуття – це стале емоційне ставлення до різних сторін оточуючої дійсності.

Емоції – це прості переживання, пов’язані з задоволенням або незадоволенням органічних потреб. Почуття пов’язані з вищими духовними потребами, що виникли в ході історичного розвитку людства.

Емоції пов’язані з першою сигнальною системою. Почуття пов’язані з другою сигнальною системою.

Таким чином, почуття більш складні утворення, ніж емоції. Емоції – це фаза виникнення і визрівання почуттів, момент їх перебігу. В свою чергу, почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій. Тобто почуття – це в означеному сенсі є рівень розвитку емоційного процесу.

В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Особливе місце вищим почуттям відводиться у художній творчості. Багато авторів приділяють чималу увагу їхньому висвітленню тощо. Вони являють собою відображення переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, інтелектуальні та праксичні почуття. Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їхні інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на інших.

Моральні почуття — це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Їхнім джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їхнього спілкування і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.

Естетичні почуття — це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, яка глибоко переживається та вшляхетнює душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі.

Залежно від рівня загальної та мистецької культури люди по різному відгукуються на красу. Одні глибоко переживають гармонійно виражені ритм і риму, переходи та взаємопереходи між кольорами, звуками, формами та рухами, інші не відчувають цієї гармонії й захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковими поєднаннями кольорів.

Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними почуттями. Вони вшляхетнюють особистість, надихають її високими прагненнями, утримують від негативних вчинків. Отже, естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні морального обличчя людини.

Вищі рівні розвитку естетичного почуття виявляються в почуттях високого, піднесеного, трагічного, комічного, гумору. Ці різновиди естетичних почуттів органічно пов'язані з моральними почуттями і є важливим засобом їхнього формування.

Праксичні почуття — це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Людина відгукується на різні види діяльності — трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, в задоволенні діяльністю, в творчому підході, в радості від успіхів або в незадоволенні, в байдужому ставленні до неї. Праксичні почуття виникають у діяльності. Яскраве уявлення про зміст і форми діяльності, її процес і результат, громадську цінність — головна передумова виникнення й розвитку праксичних почуттів.

Праксичні почуття розвиваються або згасають залежно від організації та умов діяльності. Вони особливо успішно розвиваються і стають стійкими тоді, коли діяльність імпонує інтересам, нахилам і здібностям людини, коли в діяльності виявляються елементи творчості, розвиваються перспективи її розвитку.

Праксичні почуття стають багатшими, якщо поєднуються з моральними почуттями. Праця як справа честі, гуманістичне ставлення до діяльності роблять праксичні почуття важливим чинником боротьби за високу продуктивність та якість праці.

Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгомін ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому розумінні. Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, упевненості або сумніві. Інтелектуальні почуття яскраво виявляються в пізнавальних інтересах, любові до знань, навчальних і наукових уподобаннях.

Пізнавальні почуття залежно від умов життя, навчання та виховання мають різні рівні свого розвитку. Такими його рівнями є цікавість, допитливість, цілеспрямований, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю. Пізнавальні почуття своїм механізмом мають природжений орієнтувальний рефлекс, але його зміст цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсності умов життя.