Навчання учнів з особливостями розвитку в Канаді

У Канаді учнями з особливими потребами є такі, які або обдаровані, або мають особливі порушення психо-фізичного розвитку. По всій країні використовується кілька термінів, які означають однакове поняття. В провінціях Онтаріо і Нью-Брансвік їх називають «особливі діти», а в Юконі, Британській Колумбії та Альберті - «учні з особливими потребами». Наприклад, в Онтаріо (в рамках Розпорядження 181/98) особливим учнем є «учень, поведінкові, комунікативні, інтелектуальні, фізичні чи різноманітні особливості є такими, що вважається, що він або вона потребують навчання за особливою навчальною програмою... Учнів діагностують відповідно до категорій та визначень особливостей (які включають і обдарованих дітей), встановлених Міністерством освіти». Деякі провінції визнають, що в учнів з групи ризику через бідність й інші соціальні умови можуть виникнути особливі потреби. У Саскачевані Відділ спеціальної освіти й Відділ навчання громади поєднали зусилля й встановили, що багато джерел різноманітності можуть піддати учня ризику проблем з навчанням, і для протистояння цій складній ситуації за допомогою результативного плану вони об’єднали разом три типи послуг учням: освіта корінних націй, освіта на рівні громади та спеціальна освіта.

В Канаді особливі учні мають право навчатися за адаптованими навчальними програмами, які інколи називають програмами спеціальної освіти. Спеціальна освіта - це «програма та послуги, складені для задоволення тих учнів у рамках системи державного навчання, чиї навчальні потреби вимагають особливого втручання, яке відрізняється від потреб більшості учнів, або надається додатково до нього» (Міністерство освіти Острова Принца Едварда, Директива № МБ 01-08,2001). У провінції Нова Шотландія «адаптації - це стратегії і/або ресурси, котрі відповідають навчальним потребам учня» («Довідник з політики спеціальної освіти Нової Шотландії»). У багатьох провінціях адаптація поділяється на дві частини: акомодація (зміна способу навчання учня) і модифікація (зміни до змісту навчального матеріалу). Наприклад, в провінції Онтаріо акомодації стосуються стратегій навчання, підтримок і/або послуг, котрих потребує учень для доступу до навчальної програми й отримання навчання.

Інтернет-ресурси
Можливості спеціальної освіти:	Рада з особливих дітей:	Освітня мережа провінції
www.snow.utoronto.ca	www.cec.sped.org	Онтаріо: www.enoreo.on.ca

Акомодації - це зміна форматів (наприклад, шрифт Браїля або аудіокниги), стратегій навчання (залучення перекладачів, візуальні підказки, інструкція до когнітивної стратегії) і зміни оцінювання/діагностування (підкреслення важливих слів у питаннях тесту). Модифікації - це зміни змісту навчальних цілей, котрі відрізняються в залежності від віку та/або класу навчання учня, включаючи зміни в очікуваних результатах або в змісті вивченого в майбутньому, що включає результати різних рівнів навчання програми. Наприклад, для групи обдарованих учнів третього класу можна змінити програму й включити теми з програми математики для п’ятого класу. У довіднику Онтаріо (2000) згадується третій вид адаптацій - альтернативні очікування. Альтернативні очікування стосуються розвитку навичок, які вважають необхідними для навчання, але які не входять до навчальної програми, наприклад, тренування мобільності для незрячих учнів або навчання, як справлятися із роздратуванням учням з проблемами поведінки. Ще приклади: навчання, як проводити телефонні розмови, або як приготувати для себе бутерброд.

З часу утворення Конфедерації кожна провінція має право приймати власні закони про освіту. Однак усі закони в Канаді не повинні суперечити «Конституційному Акту», який містить «Хартію прав і свобод» (Уряд Канади, 1982 р.,

www.laws.justice.gc.ca/en/charter/index.html ). У розділі 15 (1) мова йде про право на рівність, котре стосується освіти: «Кожна особа є рівною перед та за законом і має право на однаковий захист законом без дискримінації на підставі раси, національності чи етнічного походження, кольору шкіри, віросповідання, статі, віку чи особливих розумових або фізичних потреб».

Канада: інклюзивне суспільство, інклюзивні школи

Основним правом усіх канадців є участь в усіх сферах суспільного життя, включаючи й освітні заклади. Під час написання канадської «Хартії прав і свобод» у 1982 році використовувалися різні джерела з усього світу. Наприклад, всі члени Організації Об’єднаних Націй працювали над прийняттям «Декларації про права людини» в 1948 році, і в цьому документі освіта є одним з основних прав особи, хоча й не згадується про людей з порушеннями психо-фізичного розвитку. В 1975 році Організація Об’єднаних Націй у своїй «Декларації про права інвалідів» проголосила, що люди з особливими потребами мають такі ж самі права, як і всі інші люди (серед них - права на життя в громаді, на освіту, роботу, голосування та ін.). У «Канадському акті прав людини» від 1977 року говориться, що жодна особа не підлягає дискримінації через свої фізичні чи розумові здібності. Після цього 1981 рік був проголошений Міжнародним Роком інвалідів, що підвищило загальну поінформованість про осіб з особливими потребами та посилило захист їх прав та відстоювання інтересів. Того ж року Парламент Канади обговорював положення «Хартії прав і свобод». Оскільки в першому проекті цього документу не згадувалися люди з порушеннями психо-фізичного розвитку, то вони провели протести навпроти Парламенту, винесли свої думки в заголовки газет і журналу «Maclean’s». У результаті після виходу Хартії Канада стала найпершою країною світу, яка забезпечила права людей з порушеннями психо-фізичного розвитку в своїй конституції.

ООН продовжує підтримувати права осіб з особливостями психо-фізичного розвитку і в 1993 році прийняла «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів», у яких до восьми сфер рівноправної участі включена й освіта. «Люди з особливостями психо-фізичного розвитку є членами суспільства і мають право перебувати в рамках своїх громад. Вони повинні отримувати підтримку, якої потребують, в звичайних закладах охорони здоров’я, освіти, працевлаштування та соціальних послуг» (ООН вповноважує, www.un.org/esa/socdev/enable/ ).

Політика Канади щодо осіб з особливостями психо-фізичного розвитку наголошує на інклюзії. У 2004 році Уряд Канади видав свій другий детальний звіт про особливі потреби в Канаді: «Сприяння інклюзії осіб з особливостями розвитку». Він побудований навколо шести аспектів або результатів інклюзії: підтримки особливих потреб, розвиток навичок і навчання, працевлаштування, доходів, кількості осіб з особливостями розвитку й охорони здоров’я. Учителів стосуються розвиток навичок і показники навчання. Звіт стверджує, що кожен восьмий канадець має особливості психо-фізичного розвитку - загалом 3,6 млн. осіб. В основній частині звіту говориться: «Більше 80 % канадців вважають, що за останні десять років був досягнутий певний прогрес в інклюзії людей з особливими потребами до канадського суспільства. Однак лише одна особа з десяти вважає, що ці люди вже повністю інтегровані. Канадці вважають, що люди з особливостями психо-фізичного розвитку повинні мати можливість жити повною мірою - що це частина канадського способу життя». Більшість вважає, що хоча цей підхід може бути занадто затратним, він необхідний, а отримані соціальні вигоди того варті»

(www.sdc.gc.ca/en/gateways/nav/top nav/program/odi.shtml ).

Однак досягнення не настільки міцні, як нам того б хотілося. Щоб дізнатися про проблеми, варто лише взяти газету або журнал (наприклад, канадський журнал для людей

з особливостями психо-фізичного розвитку Abilities: Canada’s Lifestyle Magazine for People with Disabilities, www.abilities.ca ) і прочитати статті й листи до редакції про місця й події, які все ще недосяжні для людей з особливими потребами. Відповідно до звіту «Сприяння інклюзії осіб з особливостями розвитку» за 2002 рік, працевлаштовані лише 53% осіб з особливими потребами в порівнянні з 76% всіх інших людей. Ключові показники розвитку вмінь і навичок говорять про те, що 95% учнів з особливостями психо-фізичного розвитку віком від 5 до 14 років відвідують школи, і більшість із них ходить до звичайної школи. Десята частина дорослих з особливими потребами дієздатного віку має університетський диплом (порівняно з 20% людей без особливих потреб). Серед корінного населення з особливими потребами вищу освіту має менша кількість, ніж інших канадців з особливостями розвитку. Багато осіб з особливими потребами для повного залучення до освіти потребують один або більше видів підтримки. Більшості таких учнів потрібна технічна допомога і людська підтримка. Наші бажання інклюзії все ще випереджають наші досягнення. Однак школи відіграють ключову роль в процесі, в ході якого ми крокуємо до інклюзії осіб з особливостями психо-фізичного розвитку в усі сфери життя канадського суспільства.

Історія розвитку інклюзивної освіти в Канаді з 1815 року по наш час.