- •3.1 Назва підрозділу 38
- •4.1 Назва підрозділу 39
- •5.1 Назва підрозділу 41
- •Розділ 1 назва розділу
- •1.1 Комбінаторика
- •1.2 Постановка задачі
- •1.3 Методи рішення задачі комівояжера
- •1.3.1. Жадібний алгоритм
- •1.3.2. Дерев’яний алгоритм
- •1.3.3. Метод гілок і меж
- •1.3.4. Алгоритм Дейкстри
- •1.3.5. Мій метод (метод Ярощука) рішення задачі комівояжера
- •1.4 Аналіз методів рішення задачі комівояжера
- •1.5 Практичне застосування задачі комівояжера
- •Розділ 2 назва розділу
- •2.1 Назва підрозділу
- •Розділ 3 назва розділу
- •Розділ 4 назва розділу
- •Розділ 5 назва розділу
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додатки Додаток а
- •!!! Рамки зі штампами на додатках не ставити !!!
Розділ 5 назва розділу
5.1 Назва підрозділу
Текст підрозділу 5.1 Предметом дослідження є маркетингова політика розподілу даного підприємства.
5.1.1 Назва пункту
Текст пункту 5.1.1 Предметом дослідження є маркетингова політика розподілу даного підприємства.
5.2 Назва підрозділу
Текст підрозділу 5.2 Предметом дослідження є маркетингова політика розподілу даного підприємства.
5.3 Назва підрозділу
Текст підрозділу 5.3 Предметом дослідження є маркетингова політика розподілу даного підприємства.
Висновки
Вивчено евристичний, наближений і точний алгоритми рішення ЗК. Точні алгоритми рішення ЗК - це повний перебір чи удосконалений перебір. Обидва вони, особливо перший, не ефективні при великому числі вершин графа.
Запропоновано власний ефективний метод рішення ЗК на основі побудови опуклого багатокутника і включення в нього центральних вершин (міст).
Проведено аналіз найбільш раціональних методів вирішення ЗК та визначено області їх ефективної дії: для малого числа вершин можна використовувати точний метод лексичного перебору; для великого числа вершин раціональніше застосовувати метод гілок і меж чи метод автора роботи (Ярощука Олександра Олександровича).
Вивчено практичні застосування ЗК і завдання з переналагодженнями, зводяться до ЗК.
Наведено тексти програм, що дозволяють вирішити ЗК.
Список використаних джерел
О. Оре Графы и их применение. Пер. с англ. под ред. И.М. Яглома. - М., «Мир», 1965, 174 с.
В. П. Сигорский. Математический аппарат инженера. - К., «Техніка», 1975, 768 с.
Ю. Н. Кузнецов, В. И. Кузубов, А. Б. Волощенко. Математическое программирование: учебное пособие. 2-е изд. перераб. и доп. - М.; Высшая школа, 1980, 300 с., ил.
Е. В. Маркова, А. Н. Лисенков. Комбинаторные планы в задачах многофакторного эксперимента. – М., Наука, 1979, 345 с.
Е. П. Липатов. Теория графов и её применения. - М., Знание, 1986, 32 с.
В. М. Бондарев, В. И. Рублинецкий, Е. Г. Качко. Основы программирования. – Харьков, Фолио; Ростов на Дону, Феникс, 1998, 368 с.
Ф. А. Новиков Дискретная математика для программистов. - Санкт-Петербург, Питер, 2001, 304 с., ил.
Додатки Додаток а
Назва додатку
(Додатки до пояснювальної записки слід позначати послідовно великими літерами українською абетки, за винятком літер «Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь». Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок, але номер сторінки на додатках не ставити. За необхідності поділу тексту додатку на розділи, підрозділи, пункти, підпункти їх слід нумерувати в межах кожного додатку. В цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; Д.4.1.2
Ілюстрації, таблиці, формули слід нумерувати в межах кожного додатку: Г.3 – третій рисунок додатку Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатку А; формула (А.1) – перша формула додатку А.
Якщо у звіті як додаток використовується документ, що має самостійне значення, то перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК ___». Сторінки копії документу нумерують продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок звіту. )
