Класифікація глинисТих грунтів. (Держстандарт 5180-84)

Для глинистих грунтів першорядне значення має діапазон вологості, у якому грунт буде пластичним, тобто здібним під дією зовнішніх сил формуватися без розриву суцільності i зберігати цю форму після знімання сил. Цей дiапазон характеризується числом пластичності Ір і дорівнює різниці між двома вологостями, характерними для глинистих грунтів: вологості на межі текучості W_L та вологості на межi розкочування (пластичностi) Wp (мал.2.1).

С Т А Н Г Р У Н Т У

Мал. 2.1. Перехід глинистого грунту в різні стани в залежності від вологостi.

Межа розкочування визначається вологістю грунту в момент переходу його з твердого стану до пластичного.

Межа текучості визначається вологістю грунту в момент переходу його з пластичного стану в текучий.

А. Визначення вологості на межі текучості wl.

Прилади та обладнання: балансирний конус, циліндрична чашка на підставці, сушильна шафа, ексикатор з хлористим кальцієм, бюкси, лабораторні ваги, шпатель, щипці тигельні.

Вологість на межі текучості знаходять як вологість виготовленої з грунту пасти, в яку балансирний конус (мал. 2.2) заглиблюється під дією власної ваги на глибину 10 мм за 5 секунд. Стандартний балансирний конус має вагу 76 г. та кут при вершині 30º.

Послідовність роботи:

1. Підготовлену грунтову пасту (1) ретельно перемішують шпателем i щільно укладають в циліндричну чашку (2) в рівень з краями.

2. Балансирний конус (3) підводять до поверхні грунтової пасти i плавно відпускають, дозволяючи йому заглиблюватися в пасту під дією власної ваги.

3. Заглиблення конусу в пасту за 5 секунд на глибину 10 мм свідчить, що грунт має вологість відповідну до межі текучості. Якщо ця умова не виконується, грунт або додатково зволожують, або підсушують на повітрі, після чого знову повторюють дослід.

4. При досягненні межi текучостi із пасти відбирають у бюкс пробу масою 15...20г і визначають вологість грунту стандартним способом (дивися частину Б лабораторної роботи № 1), користуючись формулою (1.7):

.

5. Результати визначення вологості на межі текучості заносять до таблиці 2.1.

Табл. 2.1.

Номер стаканчику	М А С А стаканчику з кришкою (г)			ВОЛОГІСТЬ на межі текучості
№	пустого m1	з вологим грунтом m2	з висушеним грунтом m3	WL

Б. Визначення вологості на межі розкочування Wр.

Прилади та обладнання: еталонна дошка для розкочування зразка, сушильна шафа, ексикатор з хлористим кальцієм, бюкси, лабораторні ваги, шпатель, щипці тигельні.

Вологість на межі розкочування знаходять як вологість виготовленого з грунту джгута, який при розкочуванні підсихає і втрачає пластичність. Вважають, що втрата пластичності відбувається в той момент, коли джгут діаметром 3 мм починає тріскатися і розпадатися на окремі шматочки довжиною 3...10 мм.

Послідовність роботи:

1. Підготовлену грунтову пасту ретельно перемішують, беруть невеликий шматочок і розкочують долонею по дошці, доки не утвориться джгут діаметром 3 мм.

2. Якщо при цій товщині джгута грунт зберігає суцільність та пластичність, його збирають у грудку, підсушують і знову розкочують до утворення джгута 3 мм.

3. Цикли розкочування та підсушення продовжують до тих пір, доки джгут не почне тріскатися (розпадатися) по довжині на шматочки довжиною 3...10мм. Шматочки грунту, що розпався, збирають в бюкс і визначають вологість стандартним способом, користуючись формулою (1.7).

4. Результати визначення вологості на межі пластичності заносять до таблиці 2.2.

Табл. 2.2.

Номер стаканчику	М А С А стаканчику з кришкою (г)			ВОЛОГІСТЬ на межі розкочування
№	пустого m1	з вологим грунтом m2	з висушеним грунтом m3	Wр