25. Гарантія як вид забезпечення.

Гарантія - це зобов'язання третьої особи (гаранта) погасити борг позичальника у разі настання гарантійного випадку. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарантія завжди є фінансовою послугою, не акцесорний вид забезпечення. Гарантами можуть бути виключно фін.установи.

Гарантії можна класифікувати за різними ознаками (рис. 9.1, див. с 290):

1. Залежно від забезпеченості гарантії можуть бути:

- забезпечені;

- незабезпечені.

Банківським установам, як правило, необхідно вимагати забезпеченої гарантії, тобто звичайної застави, яка періодично контролюється банком так само, як і за інших заставних операцій.

2. За повнотою покриття кредиту розрізняють:

- обмежені (надаються на певну частку кредиту);

- необмежені (надаються на всю суму кредиту).

За необмеженої гарантії гарант зобов'язується перед банком-кредитором погасити всю заборгованість позичальника. Необмежені гарантії, як правило, додатково не забезпечуються.

3. Залежно від суб'єктів, що надають гарантії, можна виділити гарантії, які надаються;

- банківськими установами;

- небанківськими фінансово-кредитними установами;

- страховими компаніями.

Гарантами можуть бути суб'єкти, які мають стійке фінансове становище. Фінансовий стан гаранта, його репутація та ділові зв'язки повинні перевірятися банківськими установами для визначення можливості повернення кредитних коштів при настанні гарантійного випадку.

4. Залежно від можливості внесення змін до гарантії виділяють:

- відкличну гарантію;

- безвідкличну гарантію, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром.

За укр. законодавством гарант як і поручитель набуває права регресу, якщо виконав зобов’язання.

Використовується при міжнародному кредитуванні.

+ швидке використання

• додаткові витрати для позичальника

26. Неустойка, пеня, штраф.

Відповідно ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). Крім того, неустойка водночас є мірою відповідальності у разі порушення зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі не виконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

За ст. 551 України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з наведеного легального визначення, чинне цивільне законо­давство поряд з терміном "неустойка" вживає як однопорядкові терміни "штраф" і "пеня", які по суті є різновидами неустойки і разом з останньою на­зиваються штрафними санкціями.

Власне неустойка (у вузькому значенні цього поняття) застосовується, як прави­ло, за невиконання або неналежне виконання майнового зобов'язання у вигляді прострочення і стягується одноразово за кожний факт порушення у відсотково­му відношенні до суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання або його частини.

У новому ЦК України штрафом визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 551 ЦК України). Проте норми багатьох законодавчих актів, що передбача­ють застосування конкретної неустойки, містять й інші критерії визначення її розміру.

Штраф як різновид неустойки в чинному законодавстві закріплюється у кількох варіантах, а саме:

а) штраф у конкретній грошовій сумі;

б) штраф у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання або до не­виконаної його частини;

в) штраф у розмірі вартості предмета зобов'язання;

г) штраф у кратному розмірі предмета зобов'язання.

Наприклад, за поставку до дер­жавного резерву матеріальних цінностей, непридатних для тривалого зберігання або некомплектних, або таких, що не відповідають умовам контракту щодо їх якості та асортименту, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 відсотків вар­тості забракованих матеріальних цінностей.

Застосування пені як штрафної санкції, що стя­гується шляхом нарахування відсотків до суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення, знайшло повну підтримку та обґрунтування в цивілістичній та господарсько-правовій науці як радянського, так і сучасного періоду.

Таким чином, особливістю пені як штрафної економічної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення. Неус­тойка застосовується, як правило, як санкція у разі прострочення виконання майнових (а не грошових) зобов'язань, її розмір визначається законом або дого­вором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

За чинним законодавством, пеня стягується за кожний день прострочення боржника за грошовим зобов'язанням аж до повного погашення ним боргу (до повного виконання грошового зобов'язання). Тобто, на відміну від штрафу, який стягується одноразово, пеня — це безперервно зростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу.