21. Особливості споживчого кредиту.

Споживчими кредитами прийнято, як правило, називати позики, надані населенню. При цьому їхній споживчий характер визначається ціллю (об'єктом кредитування) надання позики. По своїй суті – це продаж торгівельними підприємствами споживчих товарів з відстрочкою платежу або надання банками позичок на придбання споживчих товарів, а також на оплату різного роду витрат приватного характеру.

Таким чином, на відміну від інших кредитів, об’єктом споживчого кредиту можуть бути як товари, послуги, так і гроші. Товарами, що реалізуються в кредит, є предмети споживання тривалого користування.

Суб'єктами кредиту, з одного боку, виступають кредитори, у даному випадку – це банки, спеціальні установи споживчого кредиту, магазини, ощадкаси й інші підприємства, а з іншого боку – позичальники – фізичні особи.

Банки можуть надавати кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об’єктами кредитування.

Споживчий кредит має ряд специфічних особливостей:

- цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає в кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від кредитів, що надаються суб'єктам господарювання для госп одарських цілей або для придбання активів, що викликає рух вартості.

- до споживчого кредиту позичальники, як правило, звертаються у випадках коли їм не вистачає власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують отриманий кредит як джерело майбутнього доходу.

- споживчий кредит одержують, як правило, фізичні особи.

- повернення запозиченої вартості при споживчому кредитуванні відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в результаті їхнього надходження чи нагромадження.

- споживчий кредит є способом задоволення споживчих потреб, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Такий кредит прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг), що вони могли б їх мати (придбати) у майбутньому, зібравши кошти, необхідні для покупки цих цінностей або послуг.

- усі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальних проблем

– підвищенню життєвого рівня населення (насамперед, з низьким і середнім рівнем доходу), утвердженню принципів соціальної справедливості.

В рамках оцінки кредитного ризику провадиться аналіз кредитоспроможності позичальника.

Кредит надається в розмірі, що не перевищує сукупного річного доходу (згідно поданих клієнтом документів) плюс сума відсотку від вартості товару (ця сума є першим внеском клієнта і повинна бути зарахована на позиковий рахунок клієнта у день перерахування коштів банком торгівельному підприємству)

22. Оцінка кредитоспроможності фізичних осіб.

Мета оцінки споживчого кредиту - визначити ризики, зв'язані з позичанням приватним особам. Ці ризики значним образом відрізняються від ризиків комерційних позичок. Більшість споживчих позичок досить не великі по розмірах. Але постійні витрати обслуговування споживчих позичок досить великі, щоб знизити вартість обробки, банкам необхідно залучати значні обсяги позичок. А це означає, що банку приходиться мати справи з великою кількістю індивідуальних позичальників різного характеру і з різними фінансовими можливостями.

У більшості західних країн аналіз кредитоспроможності індивідуального клієнта проводиться по наступних напрямках:

1. особисті якості потенційного позичальника (чесність, серйозність намірів, характеристика як гарного працівника і т.і.);

2. доход клієнта, аналіз сукупного доходу родини. При цьому вважається, що витрати клієнта на погашення позички не повинні перевищувати третьої частини місячних доходів клієнта;

3. забезпечення позички, включаючи аналіз рухомого і нерухомого майна.

Через високий обсяг персонального кредитування і порівняльної суми кожної позички, більшість банків не можуть собі дозволити провести оцінку заяв на надання позички, розглядаючи кожний запит в індивідуальному порядку.

Існує, крім оцінки фінансового стану позичальника, ще оцінка репутації клієнта – метод кредитного скорингу. Цей метод полягає в визначенні репутації клієнта шляхом тестування. Згідно цьому методу виділяється група факторів, які дозволяють з достатньою ймовірністю визначити ступінь кредитного ризику при наданні споживчого кредиту. Питання стосуються майна клієнта, його кваліфікації, терміну роботи у останнього роботодавця, сфери зайнятості, віку, сімейного стану, місця проживання, кількості утриманців, кредитної історії клієнта. За кожен вибраний позичальником варіант відповіді йому нараховуються бали. Загальна сума балів є рейтингом позичальника і є підставою для прийняття рішення про можливість кредитування.

В даний час в Україні визначена практика оцінки кредиту існує, але в основному вона носить формальний (документарный) характер. Для з'ясування кредитоспроможності позичальника кредитний працівник аналізує доходи і витрати клієнта. Доходи, як правило, визначаються по 3 напрямкам: доходи від заробітної плати, від заощаджень і капітальних вкладень, інші доходи. До основних статей витрат позичальника відносяться: виплата прибуткового й іншого податків, аліменти, щомісячні або квартальні платежі по раніше отриманих позичках, виплати по страхуванню життя і майна, комунальні платежі і т.д.