Метастазування.

 

Рак стравоходу метастазує як лімфогенним шляхом - у лімфатичні вузли середостіння і ліву надключичну ділянку, так і по кровоносних шляхах, найчастіше уражаючи печінку (20%), легені (10%), кісткову систему, головний мозок.

 

Для рака шийного відділу стравоходу характерне раннє метастазування в середостіння, клітинні простори шиї, надключичні ділянки. Рак грудного відділу стравоходу метастазує по ходу лімфатичних просторів підслизової оболонки стравоходу, у лімфатичні вузли середостіння й навколостравоходну клітковину. Рак нижнього відділу стравоходу метастазує у лімфатичні вузли верхнього відділу малого чепця. Для занедбаних форм усіх локалізацій характерні "вірховскі" метастази в лівій надключичній ділянці.

 

Метастазування рідко відіграє головну роль у причинах смерті, основний вплив має прогресуюче загальне виснаження на ґрунті поширення первинної пухлини.

 

Рецидиви рака стравоходу настають унаслідок недостатнього радикалізму операції чи при невиліковності пухлини променевою терапією.

 

Прогноз.

 

Прогноз, як і при інших локалізаціях рака, залежить від поширеності пухлинного ураження й наявності метастазів. У більшості хворих виявлення пізнє, тому навіть у радикально лікованих хворих прогноз малосприятливий. При оперативному лікуванні 5-літня виживаність для всіх груп хворих - 5-15%. У пацієнтів, оперованих на ранніх стадіях захворювання (без видимого ураження лімфатичних вузлів), 5-літня виживаність підвищується до 30%.

 

Профілактика.

 

Основою профілактики усіх форм рака (у тому числі й рака стравоходу) є своєчасне виявлення й лікування передракових захворювань (у даному випадку - ахалазії стравоходу, стравоходу Берретта), а так само виявлення рака на ранніх стадіях, що дає можливість провести успішне радикальне лікування.

 

Тому необхідно систематично проходити профілактичні огляди і повідомляти лікарю про будь-які порушення здоров'я, утруднення ковтання, проходження грубої їжі.

 

Оскільки до зовнішніх факторів, що сприяють розвитку рака стравоходу, відносять неправильне харчування (зловживання дуже гарячою, маринованою їжею, дефіцит вітамінів А і С), а також паління й зловживання алкоголем, із профілактичною метою доцільно відмовитися від шкідливих звичок і нормалізувати харчування.

2. Радіоренографія

Показання: діагностика порушень секреторно-екскреторних процесів: хронічний пієлонефрит,  гострий і хронічний гломерулонефрит, гідронефроз нирок, сечокам’яна хвороба, ХНН, артеріальні гіпертензії.

РФП: тубулотропний 131І-гіпуран (ортойодгіпуран). 131І-гіпуран на 85% секретується клітинами проксимальних канальців нефрону і на 15% фільтрується клубочками.

Апаратура: 3-х або 4-х канальні хронографи УР1-1, КПРДІ-3. Принцип методики: графічна реєстрація зміни радіоактивності над кожною ниркою та над ділянкою серця. Цей РФП характеризується швидкою кінетикою і не реабсорбується в канальцях. Тому при його використанні за допомогою радіографічних кривих, отриманих з ділянок серця, правої та лівої нирок ми оцінюємо швидкість очищення крови від РФП, функціональний стан кожної нирки окремо. Криві, отримані з ділянок нирок носять назву ренограм.

Методика дослідження:  дослідження проводиться в положенні сидячи, РФП вводиться у розрахунку на кілограм маси тіла хворого в/в активністю 0,5 МБк і відразу включають самописці. Детектори центрують над нирками, ділянкою серця і сечового міхура. Існує якісна і кількісна інтерпретація ренограм.

• Якіснабазується на візуальній оцінці кривої. До даної оцінки можна віднести виділення типів ренограм: нормального та патологічного (який втратив характер експоненти). Криві патологічного типу мають деформований, хвилеподібний, двогорбий вид. Вони можуть бути артефактними або дійсно патологічного типу. При якісній інтерпретації ренограм крім нормального розрізняють обструктивний, паренхіматозний, ізостенурічний і афункціональний типи.

• Кількісна  - передбачає розрахунок основних числових показників: час максимального накопичення РФП ниркою (Тmax), період напіввиведення індикатору з нирки (Т 1/2), амплітуда ренограми, співвідношення цих показників для обох нирок, показник Вінтера.

Якісна інтерпретація нормальна ренограма має три сегменти:

• Судинний – відображає проходження РФП по судинах нирок.

• Секреторний - відображає процес накопичення РФП клітинами проксимальних канальців нефрону.

• Екскреторний – відображає процес виведення РФП.