- •Розділ 1 теоретичні основи технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.1. Предмет галузевих технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.2. Об'єкт вагонобудівного й вагоноремонтного виробництва
- •1.2. 1. Складальні елементи вагона
- •1.2.2. Технологічність конструкції вагона
- •1.2.3. Спеціалізація й кооперування виробництва
- •1.3. Виробничий і технологічний процеси
- •1.3.1. Поняття виробничого процесу
- •1.3.2. Технологічний процес і його структура
- •1.3.3. Класифікація технологічних процесів
- •1.4. Проектування технологічних процесів
- •1.4.1. Загальні схеми виготовлення й ремонту вагонів
- •1.4.2. Розробка технологічного процесу
- •1.4.3. Побудова технологічних процесів залежності від типу виробництва
- •Річна програма випуску деталей або складальних одиниць, шт., одного типорозміру для різних типів виробництва
- •1.4.4. Нормування й тарифікація технологічних процесів
- •1.4.5. Розробка технологічної документації
- •1.4.6. Автоматизоване проектування технологічних процесів
- •1.5. Економічна оцінка технологічних розробок
- •1.5.1. Техніко-економічні принципи проектування
- •1.5.2. Показники якості технологічних розробок
- •1.6. Особливості розробки складальних технологічних процесів
- •1.6.1. Загальні положення
- •1.6.2. Форми організації складальних робіт
- •1.6.3. Такт і ритм потокових ліній
- •1.6.4. Технологічні схеми складання
- •1.6.5. Технологічне оснащення складальних технологічних процесів
- •1.7. Точність і методи складання в технології виробництва й ремонту вагонів
- •1.7.1. Складальні розмірні ланцюги й методи їхнього рішення
- •1.7.2. Методи складання при виготовленні й ремонті вагонів
- •1.8. Процеси зношування деталей і складальних одиниць вагонів
- •1.8.1. Основні поняття теорії тертя й зношування
- •1.8.2. Механізм зношування деталей пар тертя й види руйнування робочих поверхонь
- •1.8.3. Фактори, що впливають на процеси зношування
- •1.8.4. Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей
- •1.8.5. Зношення від втоми й руйнування
- •1.8.6. Технологічні методи підвищення опору втоми
- •1.9. Система ремонту вагонів
- •2.1.2. Методи пластичного деформування матеріалу в гарячому стані
- •2.1.3. Виготовлення деталей з листового й профільного прокату
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення суцільнокатаного колеса
- •Операції холодного штампування, застосовувані при виготовленні деталей вагонів
- •2.1. 4. Обробка різанням деталей вагонов
- •Маршрутний опис технологічного процесу механічної обробки осі під роликові підшипники
- •2.2. Виготовлення візків вантажних вагонів
- •2.2.1. Основні технічні вимоги
- •2.2.2. Складальні одиниці візка
- •2.2.3. Загальне складання візків
- •2.3. Особливості виготовлення візків пасажирських вагонів
- •2.3.1. Технічні вимоги й матеріали
- •2.3.2. Основні складальні одиниці
- •2.3.3. Загальне складання візка
- •2.4. Виготовлення рам вагонів
- •2.4.1. Основні складальні одиниці
- •2.4.2. Виготовлення хребтових балок типової конструкції
- •2.4.3. Особливості виготовлення хребтових балок піввагонів, платформ і пасажирських вагонів
- •2.4.4. Загальне складання рам вантажних вагонів
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення рами піввагона
- •2.4.5. Особливості технології виготовлення рам пасажирських вагонів
- •2.5. Виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.1. Особливості конструкції й технології виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.2. Технологічні процеси виготовлення бічних стін
- •2.5.3. Особливості виготовлення бічних стін з коррозійно-стійких сталей
- •2.6. Виготовлення дахів вагонів
- •2.7. Складання кузовів і загальне складання вагонів
- •2.7.1. Технічні вимоги, пропоновані до кузовів вагонів. Способи базування при складанні кузовів
- •2.7.2. Технологія складання кузовів вагонів
- •2.7.3. Загальне складання й випробування вагонів
- •2.8. Виробництво цистерн
- •2.8.1. Загальні вимоги
- •2.8.2. Виготовлення казанів цистерн
- •2.8.3. Загальне складання цистерн
- •Розділ 3 методи діагностики технічногостану складальних одиниць деталей вагонів
- •3.1. Загальні відомості про систему технічногодіагностування й неруйнівного контролю складальних одиниць і деталей вагонів
- •3.1.1. Основні завдання й структура технічної діагностики вагонів
- •3.1.2. Засоби технічної діагностики
- •3.2. Класифікація методів неруйнуючого контролю
- •Класифікація видів і методів нк
- •Розділ 4 технічний стан і ремонт колісних пар
- •4.1. Аналіз зношень і пошкоджень колісних пар і причини їхнього утворення
- •Несправності суцільнокатаних коліс
- •4.2. Технічне обслуговування й ремонт колісних пар
- •4.2.1. Система контролю технічного стану
- •4.2.2. Ремонт колісних пар без зміни елементів
- •4.2.3. Ремонт колісних пар зі зміною елементів
- •4.2. 4. Ремонт різьбової частини шийок осей
- •4.2. 5.Обробка отворів маточин кілес
- •4.2.6. Механічна обробка нових осей
- •4.3. Формування колісних пар
- •4.3.1. Оцінка якості формування колісних пар
- •Види відхилень від нормальної форми діаграм запресування
- •4.4. Шляхи збільшення надійності й довговічності колісних пар
- •Розділ 5 технічний стані ремонт буксових вузлівз роликовими підшипниками
- •5.1. Аналіз пошкоджуваності буксових вузлів з роликовими підшипниками
- •5.2. Система технічного обслуговування й ремонту буксових вузлів
- •5.3. Технологія монтажу й демонтажу буксових вузлів
- •5.4. Змащення буксових вузлів
- •Розділ 6 технічний стан і ремонт візків вагонів
- •6.1. Аналіз пошкоджуваності візків вантажних вагонів
- •Пошкоджуваність фрикційних планок
- •Пошкоджуваність фрикційних клинів
- •Пошкоджуваність надресорних балок
- •Пошкоджуваність сполучних балок чотиривісних візківмоделі 18-101
- •6.2. Технологічний процес ремонту візків моделі 18-100 (цнии-х3)
- •Ремонт візків у вагонному депо потоковим методом
- •6.3. Аналіз пошкоджуваності візків пасажирських вагонів
- •Несправності рам візків
- •Несправності деталей надбуксового підвішування
- •Зношення шпинтонів
- •Зношення фрикційних втулок
- •Зношення фрикційних сухарів
- •Зношення кілець надбуксових гасників коливань
- •Зношення деталей колискового підвішування
- •Несправності поздовжніх повідців
- •Несправності надресорної балки
- •6.4. Ремонт візків пасажирських вагонів
- •Ремонт візків на поточно-конвеєрній лінії врз
- •Глава 7 технічний стан і ремонт елементів пружнього підвішування
- •7.1. Несправності й ремонт пружин
- •7.2. Несправності й ремонт ресор
- •7.3. Шляхи підвищення надійності й довговічності пружин і ресор
- •7.4. Аналіз пошкоджуваності й ремонт гідравлічних гасників коливань
- •Дефектация гасників коливань за формою робочих діаграм
- •Глава 8 технічний стан і ремонт автозчепного пристрою
- •8.1. Аналіз пошкоджуваності автозчепного пристрою
- •8.1.1. Пошкоджуваність корпуса автозчепу
- •8.1.2. Пошкоджуваність деталей механізму зчеплення автозчепу
- •8.1.3. Пошкоджуваність поглинаючих апаратів
- •8.1.4. Пошкоджуваність тягових хомутів
- •8.1.5. Пошкоджуваність деталей центруючого приладу
- •8.1.6. Причини саморозчеплень автозчепів
- •8.2. Система оглядів і ремонту автозчепного пристрою вагонів
- •Параметри автозчепного пристрою, що перевіряють, на вагоні
- •Глава 9 технічний стан і ремонт кузовів вагонів
- •9.1. Експлуатаційні фактори, що впливають на технічний стан кузовів вантажних вагонів
- •9.2. Пошкоджуваність рам вагонів і технологія їхнього ремонту
- •9.3. Пошкоджуваність і ремонт кузовів піввагонів
- •9.4. Пошкоджуваність і ремонт кузовів критих вагонів
- •9.5. Пошкоджуваність і ремонт платформ
- •9.6. Пошкоджуваність і ремонт котлів цистерн
- •9.7. Пошкоджуваність і ремонт кузовів пасажирських вагонів
- •Глава 10 захисні й декоративні покриття вагонів
- •10.1. Призначення лакофарбових покриттів
- •10.2. Властивості лакофарбових матеріалів
- •10.3. Компоненти лакофарбових матеріалів
- •10.4. Технологія нанесення лакофарбових покриттів
- •Методи нанесення захисних покриттів
- •10.5. Методи сушіння пофарбованих поверхонь
10.3. Компоненти лакофарбових матеріалів
Основними компонентами лакофарбових покриттів є: плівкоутворювальні, розчинники, пігменти й барвники, пластифікатори, наповнювачі, сикативи.
Плівкоутворювальні речовини є головною складовою частиною лакофарбових матеріалів. Захисна плівка, створювана плівкоутворючами, повинна мати гарну адгезію й бути міцної. Плівка одночасно служить і сполучною для порошкоподібних часток пігментів і наповнювачів лакофарбового матеріалу.
Плівкоутворювальні являють собою природні або синтетичні високомолекулярні з'єднання, здатні при нанесенні на поверхню тонким шаром утворювати покриття. У якості плівкоутворювальних використаються оліфи й лаки. Вихідним матеріалом для оліф служать рослинні масла, для лаків-різні смоли.
Рослинні масла розділяються на три групи: що висихають (лляне, конопельне, тунгове), що напіввисихають (соняшникове, бавовняне, соєве) і що не висихає (маслинове, касторове). Процес висихання сирого лляного неопрацьованого масла триває до 14 доби, а конопельне й інші сохнуть ще довше.
Після термічної обробки цих масел з додаванням сикативу одержують натуральні оліфи, строк сушіння яких досягає 1...2 доби. Термічна обробка полягає в нагріванні масла до температури 275 °С без доступу повітря або масло нагрівають до температури 160 °С с безперервним продуванням повітрям. У першому випадку відбувається полімеризаці-ущільнення молекул, другий процес називається оксидацією з додатковою обробкою в деяких випадках сіркою. Другим методом одержують напівнатуральні оліфи.
Плівки напівнатуральних оліф відрізняються від плівок натуральних більшої глянцевістю, твердістю й водостійкістю. Однак вони швидше гублять еластичність. В останні роки поширення знаходять синтетичні оліфи, що є розчинами алкидних смол (гліфталевої й пентафталевої) і термічно оброблених масел, що напіввисихають, у бензині - розчиннику.
Смоли є пленкообразователями не тільки для лаків, але й входять до складу інших матеріалів (емалеві фарби, шпаклівки й ін.).
Смоли розділяються на природні (каніфоль, шелак, янтар), штучні (продукти переробки кам'яного вугілля, сланців, деревини) і синтетичні (алкиднофенольні, епоксидні, перхлорвінілові, поліуретанові, кремнійорганичні).
Розчинники являють собою легколетучі органічні рідини, що розчиняють плівкоутворювальну основу лаку або фарби.
Розріджувачі на відміну від розчинників розбавляють уже розчинене середовище. Розчинники й розріджувачі вводять для того, щоб додати матеріалу в'язкість, необхідну для нанесення його на поверхню тонким рівномірним шаром. Після нанесення покриття розчинник повністю улетучиватися із плівки. На вагонобудівних і вагоноремонтних заводах й у депо застосовують наступні розчинники: продукти перегонки нафти - уайт-спіріт, гас, бензин; ароматичні вуглеводні - ксилол, бензол, сольвент, толуол; продукти переробки деревини - скипидар.
Пігменти являють собою тонкодисперсні барвні порошки, нерозчинні або слабко розчинні в плівкоутворювальній основі й дають плівці лакофарбового матеріалу необхідні кольори.
Вони підвищують твердість і міцність покриття, зменшують його водопроникність. Пігменти розділяються: по виникненню на природні й штучні; по составу - на мінеральні й органічні. До природних пігментів відносяться земляні фарби, що представляють собою глини, пофарбовані окислами металів у різні кольори від жовтого до червоно-коричневого - охри, муміє, сиєна палена, залізний сурик. Ці пігменти практично не вицвітають.
До штучних пігментів, які виготовляються хімічним шляхом, відносяться білило цинкова, свинцева, титанові, лазур, кіновар й ін.
Барвники на відміну від пігментів являють собою органічні сполуки, розчинні в плівкоутворювальній речовині й розчинниках. Барвники використають для додання плівці кольору зі збереженням у більшості випадків прозорості.
Наповнювачі — це інертні речовини, що представляють собою мілкодисперсні продукти, які використають для розведення занадто насичених й укривістих пігментів, а також для здешевлення фарб і підвищення адгезії, атмосфіростійкості, міцності й водостійкості покриттів.
Пластифікатори — нелетучі компоненти, що зберігаються в плівці після її висихання й надають їй пластичність і кращу сцепляемість із офарблюємою поверхнею. Пластифікатори повинні добре змішуватися із плівкоутворювальною основою, бути нейтральними й хімічно стійкими, мати стійкість проти дії світла й атмосферних опадів, бути нешкідливими. Як пластифікатори застосовують дибутилфталат, трифенилфосфат, касторове й бавовняне масла.
Сикативами називаються речовини, які прискорюють висихання рослинних масел і лакофарбових матеріалів, що містять ці масла, за рахунок поглинання кисню повітря й швидкої передачі його маслу. Оптимальна швидкість висихання досягається при певній кількості сикативу. Введення сикативу в більших кількостях може привести до липкості плівки, викликає прискорення процесу старіння плівки. Як сикативи застосовують розчини свинцево-марганцевих й інших солей нафтенових кислот разом з кислотами що висихають і напіввисихають масел у бензині-розчиннику або скипидарі.
