- •Розділ 1 теоретичні основи технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.1. Предмет галузевих технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.2. Об'єкт вагонобудівного й вагоноремонтного виробництва
- •1.2. 1. Складальні елементи вагона
- •1.2.2. Технологічність конструкції вагона
- •1.2.3. Спеціалізація й кооперування виробництва
- •1.3. Виробничий і технологічний процеси
- •1.3.1. Поняття виробничого процесу
- •1.3.2. Технологічний процес і його структура
- •1.3.3. Класифікація технологічних процесів
- •1.4. Проектування технологічних процесів
- •1.4.1. Загальні схеми виготовлення й ремонту вагонів
- •1.4.2. Розробка технологічного процесу
- •1.4.3. Побудова технологічних процесів залежності від типу виробництва
- •Річна програма випуску деталей або складальних одиниць, шт., одного типорозміру для різних типів виробництва
- •1.4.4. Нормування й тарифікація технологічних процесів
- •1.4.5. Розробка технологічної документації
- •1.4.6. Автоматизоване проектування технологічних процесів
- •1.5. Економічна оцінка технологічних розробок
- •1.5.1. Техніко-економічні принципи проектування
- •1.5.2. Показники якості технологічних розробок
- •1.6. Особливості розробки складальних технологічних процесів
- •1.6.1. Загальні положення
- •1.6.2. Форми організації складальних робіт
- •1.6.3. Такт і ритм потокових ліній
- •1.6.4. Технологічні схеми складання
- •1.6.5. Технологічне оснащення складальних технологічних процесів
- •1.7. Точність і методи складання в технології виробництва й ремонту вагонів
- •1.7.1. Складальні розмірні ланцюги й методи їхнього рішення
- •1.7.2. Методи складання при виготовленні й ремонті вагонів
- •1.8. Процеси зношування деталей і складальних одиниць вагонів
- •1.8.1. Основні поняття теорії тертя й зношування
- •1.8.2. Механізм зношування деталей пар тертя й види руйнування робочих поверхонь
- •1.8.3. Фактори, що впливають на процеси зношування
- •1.8.4. Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей
- •1.8.5. Зношення від втоми й руйнування
- •1.8.6. Технологічні методи підвищення опору втоми
- •1.9. Система ремонту вагонів
- •2.1.2. Методи пластичного деформування матеріалу в гарячому стані
- •2.1.3. Виготовлення деталей з листового й профільного прокату
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення суцільнокатаного колеса
- •Операції холодного штампування, застосовувані при виготовленні деталей вагонів
- •2.1. 4. Обробка різанням деталей вагонов
- •Маршрутний опис технологічного процесу механічної обробки осі під роликові підшипники
- •2.2. Виготовлення візків вантажних вагонів
- •2.2.1. Основні технічні вимоги
- •2.2.2. Складальні одиниці візка
- •2.2.3. Загальне складання візків
- •2.3. Особливості виготовлення візків пасажирських вагонів
- •2.3.1. Технічні вимоги й матеріали
- •2.3.2. Основні складальні одиниці
- •2.3.3. Загальне складання візка
- •2.4. Виготовлення рам вагонів
- •2.4.1. Основні складальні одиниці
- •2.4.2. Виготовлення хребтових балок типової конструкції
- •2.4.3. Особливості виготовлення хребтових балок піввагонів, платформ і пасажирських вагонів
- •2.4.4. Загальне складання рам вантажних вагонів
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення рами піввагона
- •2.4.5. Особливості технології виготовлення рам пасажирських вагонів
- •2.5. Виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.1. Особливості конструкції й технології виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.2. Технологічні процеси виготовлення бічних стін
- •2.5.3. Особливості виготовлення бічних стін з коррозійно-стійких сталей
- •2.6. Виготовлення дахів вагонів
- •2.7. Складання кузовів і загальне складання вагонів
- •2.7.1. Технічні вимоги, пропоновані до кузовів вагонів. Способи базування при складанні кузовів
- •2.7.2. Технологія складання кузовів вагонів
- •2.7.3. Загальне складання й випробування вагонів
- •2.8. Виробництво цистерн
- •2.8.1. Загальні вимоги
- •2.8.2. Виготовлення казанів цистерн
- •2.8.3. Загальне складання цистерн
- •Розділ 3 методи діагностики технічногостану складальних одиниць деталей вагонів
- •3.1. Загальні відомості про систему технічногодіагностування й неруйнівного контролю складальних одиниць і деталей вагонів
- •3.1.1. Основні завдання й структура технічної діагностики вагонів
- •3.1.2. Засоби технічної діагностики
- •3.2. Класифікація методів неруйнуючого контролю
- •Класифікація видів і методів нк
- •Розділ 4 технічний стан і ремонт колісних пар
- •4.1. Аналіз зношень і пошкоджень колісних пар і причини їхнього утворення
- •Несправності суцільнокатаних коліс
- •4.2. Технічне обслуговування й ремонт колісних пар
- •4.2.1. Система контролю технічного стану
- •4.2.2. Ремонт колісних пар без зміни елементів
- •4.2.3. Ремонт колісних пар зі зміною елементів
- •4.2. 4. Ремонт різьбової частини шийок осей
- •4.2. 5.Обробка отворів маточин кілес
- •4.2.6. Механічна обробка нових осей
- •4.3. Формування колісних пар
- •4.3.1. Оцінка якості формування колісних пар
- •Види відхилень від нормальної форми діаграм запресування
- •4.4. Шляхи збільшення надійності й довговічності колісних пар
- •Розділ 5 технічний стані ремонт буксових вузлівз роликовими підшипниками
- •5.1. Аналіз пошкоджуваності буксових вузлів з роликовими підшипниками
- •5.2. Система технічного обслуговування й ремонту буксових вузлів
- •5.3. Технологія монтажу й демонтажу буксових вузлів
- •5.4. Змащення буксових вузлів
- •Розділ 6 технічний стан і ремонт візків вагонів
- •6.1. Аналіз пошкоджуваності візків вантажних вагонів
- •Пошкоджуваність фрикційних планок
- •Пошкоджуваність фрикційних клинів
- •Пошкоджуваність надресорних балок
- •Пошкоджуваність сполучних балок чотиривісних візківмоделі 18-101
- •6.2. Технологічний процес ремонту візків моделі 18-100 (цнии-х3)
- •Ремонт візків у вагонному депо потоковим методом
- •6.3. Аналіз пошкоджуваності візків пасажирських вагонів
- •Несправності рам візків
- •Несправності деталей надбуксового підвішування
- •Зношення шпинтонів
- •Зношення фрикційних втулок
- •Зношення фрикційних сухарів
- •Зношення кілець надбуксових гасників коливань
- •Зношення деталей колискового підвішування
- •Несправності поздовжніх повідців
- •Несправності надресорної балки
- •6.4. Ремонт візків пасажирських вагонів
- •Ремонт візків на поточно-конвеєрній лінії врз
- •Глава 7 технічний стан і ремонт елементів пружнього підвішування
- •7.1. Несправності й ремонт пружин
- •7.2. Несправності й ремонт ресор
- •7.3. Шляхи підвищення надійності й довговічності пружин і ресор
- •7.4. Аналіз пошкоджуваності й ремонт гідравлічних гасників коливань
- •Дефектация гасників коливань за формою робочих діаграм
- •Глава 8 технічний стан і ремонт автозчепного пристрою
- •8.1. Аналіз пошкоджуваності автозчепного пристрою
- •8.1.1. Пошкоджуваність корпуса автозчепу
- •8.1.2. Пошкоджуваність деталей механізму зчеплення автозчепу
- •8.1.3. Пошкоджуваність поглинаючих апаратів
- •8.1.4. Пошкоджуваність тягових хомутів
- •8.1.5. Пошкоджуваність деталей центруючого приладу
- •8.1.6. Причини саморозчеплень автозчепів
- •8.2. Система оглядів і ремонту автозчепного пристрою вагонів
- •Параметри автозчепного пристрою, що перевіряють, на вагоні
- •Глава 9 технічний стан і ремонт кузовів вагонів
- •9.1. Експлуатаційні фактори, що впливають на технічний стан кузовів вантажних вагонів
- •9.2. Пошкоджуваність рам вагонів і технологія їхнього ремонту
- •9.3. Пошкоджуваність і ремонт кузовів піввагонів
- •9.4. Пошкоджуваність і ремонт кузовів критих вагонів
- •9.5. Пошкоджуваність і ремонт платформ
- •9.6. Пошкоджуваність і ремонт котлів цистерн
- •9.7. Пошкоджуваність і ремонт кузовів пасажирських вагонів
- •Глава 10 захисні й декоративні покриття вагонів
- •10.1. Призначення лакофарбових покриттів
- •10.2. Властивості лакофарбових матеріалів
- •10.3. Компоненти лакофарбових матеріалів
- •10.4. Технологія нанесення лакофарбових покриттів
- •Методи нанесення захисних покриттів
- •10.5. Методи сушіння пофарбованих поверхонь
1.8.5. Зношення від втоми й руйнування
Зношення й руйнування деталей, що відбуваються під дією динамічних навантажень, які щоциклічно змінюються в часі, і зародження, що проявляються у формі, і розвитку тріщин, відносяться до зношень від втоми. Явище утоми матеріалів проявляється лише у випадках зовнішнього навантаження конструкції, що приводить до появи в її елементах знакозмінних або пульсуючих напруг (у першому випадку змінюється в часі знак, а іноді амплітуда напруг, у другому - тільки амплітуда).
Особливістю руйнування від втоми деталей є те, що під впливом зазначених вище режимів навантаження в матеріалі деталі з'являються мікроскопічні тріщини (0,1...0,5 мм), які із часом розвиваються, досягаючи критичної величини. Період роботи деталі від виникнення першої мікроскопічної тріщини до остаточного руйнування називають живучістю деталі.
Виникнення тріщин властиво значної частини деталей і складальних одиниць вагонів, отриманих різними технологічними методами (литі бічні рами візків, корпуса автозчепів, поглинаючих апаратів і букс, колеса, осі, зварні вузли рами й кузова й ін.). Тріщини утоми зароджуються й розвиваються, як правило, на ділянках, що мають концентрацію напруг. Як концентратори напруг можуть виступати неметалічні включення й ливарні дефекти, нерівності грубо обробленої поверхні, необґрунтовані посилення зварних швів, підрізи основного металу в зонах зварювання, випадкові опіки електродом й ін. Руйнування від втоми відповідальних деталей вагонів можуть привести до аварійних ситуацій, тому завдання підвищення опору втоми є досить актуальною.
1.8.6. Технологічні методи підвищення опору втоми
Одним з найпоширеніших методів підвищення опору втоми є одержання на поверхні деталі зміцненого шару (наклепу), створюваного шляхом місцевого пластичного деформування матеріалу. Для деталей циліндричної форми (осі) звичайно застосовують накатку відповідальних поверхонь сталевими роликами. Деталі складної форми (пружини, листи ресор й ін.) обробляють сталевим дробом у дробометних камерах. Параметри режимів обробки (геометрія ролика, сила притиснення його до деталі, швидкість обертання деталі, швидкість переміщення ролика, розміри дробу, її швидкість до моменту удару) звичайно визначають дослідним шляхом.
Позитивна роль поверхневого пластичного деформування виявлена стосовно до латунних сепараторів буксових роликових підшипників (латунь ЛС59-1), які часто виходять із ладу по тріщинах у кутах вікон. Холодна деформація кутів вікон спеціальним протяганням з деформуючими зубами дозволила до трьох разів підвищити кількість циклів навантаження до появи тріщин утоми.
Для підвищення опору утоми зварних конструкцій можна рекомендувати застосування наступних технологічних методів: термічна обробка зварного технологічного вузла, механічна й аргонодугова обробка зварних швів й околошовної зони, наклеп багатобойковими зміцнювачами.
Термічна обробка (отжиг, нормалізація) як спосіб підвищення опору утоми дає позитивний результат при застосуванні її в технологічних процесах виготовлення досить складних зварних товстостінних конструкцій (зварні рами візків, надресорні балки й ін.). Отжиг зварної конструкції дозволяє практично повністю зняти залишкові напруги, обумовлені усадкою зварних швів. Відзначимо, що термічна обробка не дозволяє усунути деформації зварної конструкції, викликані залишковими напругами.
Механічна обробка зварних швів й околошовної зони різальним інструментом (абразивні кола, фрези) виконується на мінімальну глибину (до 3 % товщини оброблюваного елемента), необхідну для обов'язкового зняття поверхневого шару металу на всій довжині лінії сплавки в зоні обробки з метою одержання чистої, блискучої поверхні й плавних переходів від металу шва до основного металу. Оброблена поверхня не повинна мати рисок, розташованих поперек напрямку зусиль, що діють в елементі при його роботі, а також надрізів і слідів підрізів по границях шва, що виходять на поверхню пор, раковин, шлакових включень. Механічна обробка найбільше доцільна для стикових з'єднань. У цьому випадку обробці піддають перехідну зону шириною не менш 25 мм із утворенням плавного переходу від металу посилення зварного шва до основного металу. Радіуси переходу й вершини посилення повинні бути не менш 15 мм.
Аргонодугова обробка застосовується в основному на границі зварного шва й основного металу з метою створення плавного переходу в цій зоні (рис. 1.15). Такій обробці рекомендується піддавати конструкції зі спокійних і напівспокійних вуглеродистих і низьколегованих сталей. Обробка здійснюється на постійному струмі прямої полярності будь-якими серійними пальниками (ГРА-1, АР-36, ГРА-3 й ін.), призначеними для зварювання вольфрамовими електродами в захисних газах. Як електрод використається пантанирований вольфрам марки ЭВЛ-10, захисним газом служить аргон не нижче другого сорту. Інші відомості про застосовуване обладнання наведені на рис. 1.16.
При обробці конструкцій з товщиною елемента 12 мм і більше оплавлення варто виконувати із введенням у зону дуги дроту Св-08М2С діаметром 1,6...2 мм.
Якість аргонодугової обробки контролюється візуально шляхом зіставлення поверхні з контрольним еталоном. Оброблена поверхня не повинна мати пор, підрізів, грубої чешуйчатості, кратерів, раковин. Оплавлена лінза повинна розташовуватися строго на границі шва й основного металу.
Наклеп многобойковим зміцнювачем. У зварних конструкціях поверхневому наклепу доцільно піддавати місця з концентраторами напруг, в основному границі зварного шва й основного металу. Ширину наклепанной зони з однієї сторони шва приймають у межах 15.. .20 мм. Наклепу можна піддавати й з, що були в експлуатації, якщо в них немає усталостних тріщин.
Рис. 1.15. Форми оплавлених лінз при аргонодугової обробці швів зварних з’єднань:
а-стикових; б-внахлест
Рис. 1.16. Схема підключення обладнання при аргонодугової обробці
зварних швів:
1 — джерело живлення ПСО-500; 2 — баластовий реостат РБ-300; 3 — вимірювальні прилади; 4 — пальник; 5 — оброблюваний вузол;
8 — балон з аргоном
Як інструмент для наклепу використають пневматичні молотки типу 62КМ-6, КМП-13, КМП-31 з енергією удару 4...9 Нм зі спеціальними насадками для кріплення зміцнювача. Зміцнювачами є пучки термообробленой (загартування й відпустка по спеціальних режимах) до твердості HRC 50 дроту діаметром 2...3 мм зі сталі марок 65М, 60С2, П-70. Наклеп виконують при тиску стисненого повітря 0,4.. .0,5 Мпа. Швидкість переміщення інструмента по оброблюваній поверхні 1,5...2,5 мм/с.
Якщо на оброблюваній поверхні є недоступні для інструмента місця у вигляді більших посилень, звисань, підрізів (рис. 1.17), то їх необхідно попередньо підварити або оплавити аргонодуговою обробкою.
Рис. 1.17. Схема усунення недоступних місць при обробці зварних швів
багатобойковим зміцнювачем:
а — звисання; б— усунення підваркою; в — велике посилення й підріз; г — усунення аргонодуговою обробкою; 1 — багатобойкова насадка
Відзначимо, що піддавати наклепу з метою підвищення опору утоми можна тільки конструкції, що експлуатуються в умовах, при яких не відбувається релаксація залишкових напруг (температура не вище 200 °С, що діють напруги нижче границі текучості й ін.). При ремонті наклеп необхідно виконувати тільки після виробництва зварювальних робіт у близько розташованих зонах і виправлення.
