9.7. Пошкоджуваність і ремонт кузовів пасажирських вагонів
Головним фактором, що визначає технічний стан і довговічність суцільнометалевого пасажирського вагона (СМВ), є стан елементів кузова - каркаса й металевої обшивки підлоги, стін і даху з погляду їхньої корозійної стійкості.
Вагон експлуатується протягом тривалого часу в різко, що змінюються умовах. Під час пробігу й на стоянках кузов вагона підпадає під вплив різних температур, стикається з повітрям різної вологості й інших факторів, що приводить до підвищеної корозії обшивки й каркаса кузова.
Пошкодження зовнішніх поверхонь стін, пола й дахи в процесі експлуатації відбуваються порівняно рідко й головним чином через випадкові удари при маневрових роботах, через подряпини й руйнування антикорозійного покриття. Ці пошкодження зовнішньої поверхні кузови легко доступні для своєчасного виявлення й відновлення захисного покриття й тому їхній вплив на довговічність кузова невелико.
Обстеження стану внутрішніх поверхонь кузовів показало, що близько 80 % вагонів, що надходять у третій капітальний ремонт, вимагають відновлення кузова по корозійному зношуванню листів підлоги під туалетами, близько 20 % вагонів мають потребу у відновленні нижніх листів обшивання бічних стін, особливо в нижній частині підвіконного пояса, де утворяться наскрізні корозійні пошкодження.
Стан підлоги через 10-15 років експлуатації такий, що в консольних частинах рами покриття втратили свої захисні властивості, а в туалетах потрібна повна заміна листів обшивання підлоги (зона 1 рис. 9.12), тому що товщина листів становить 0,6...0,8 мм при первісній товщині 3 мм.
Рис. 9.12. Розташування найбільш пошкоджуємих зон кузова пасажирського вагона
У середній частині кузова товщина, що залишилася, гофрованого листа підлоги становить 0,7...1,0 мм при початковій товщині 2 мм. Особливо інтенсивно підлога корродирує у зоні розташування нижньої обв'язки й проти віконних прорізів (зона 2).
В бічних стінах на міжвіконних і надвіконних панелях і даху шар захисного покриття в основному зберігається, і тільки є пошкодження в окремих місцях.
Найбільші корозійні пошкодження бічної стіни спостерігаються в нижній частині на висоту до 200 мм під вікнами (зона 4) і на висоту до 100 мм у зонах 3 між вікнами.
Це додатково порозумівається влученням вологи зовні через нещільності примикання рами вікна до обшивки кузова.
Крім того, інтенсивно розвивається щілинна корозія в зонах розташування стояків і стрингерів, а також по зварних швах й околошовним зонам.
Поразка корозією на всю конструктивну товщину металу (2 мм) спостерігається також по периметру віконних прорізів на ширину 20...25 мм.
Причинами інтенсивного утворення корозії є: підвищена вологість і постійне скупчування конденсату на внутрішніх поверхнях елементів оболонки кузова; проникнення атмосферних опадів через нещільності віконних прорізів; недостатня тривалість захисту металевих поверхонь застосовуваними антикорозійними матеріалами; недостатня корозійна стійкість конструктивних сталей, що застосовувалися.
Для контролю технічного стану й визначення ступеня корозії поверхонь кузова при виконанні капітального ремонту першого обсягу (КР-1) кузов оглядають із обстукуванням місць, найбільш піддані корозії й визначають ступінь корозійного зношування за допомогою ультразвукового товщиноміра.
На ділянках, де виявлені корозійні пошкодження більше 30 % перерізу, роблять розбирання внутрішньої обшивки й теплоізоляції для усунення виявлених пошкоджень.
При виробництві КР-2 виконують розбирання внутрішнього устаткування до металевих поверхонь підлоги й бічних стін до верхнього рівня віконних прорізів.
При капітально-відбудовному ремонті (КВР) проводиться повне розбирання всього внутрішнього устаткування до металу з наступної дробеструйним очищенням внутрішніх і зовнішніх поверхонь кузова.
Після виконання розбірних робіт поверхні кузова очищають від забруднень, продуктів корозії й старого лакофарбового покриття й визначають їхній технічний стан.
При виявленні зон з неприпустимим корозійним пошкодженням (більше 30 %) товщини їхнє відновлення роблять шляхом постановки вставок або заміни всієї секції.
Постановка вставок допускається у випадку, якщо площа ураженого корозією ділянки не перевищує 1 м2. Допускається не більше однієї вставки в одній секції. Якщо уражена ділянка більше 1 м2 або потрібна постановка другої вставки, то роблять заміну всієї секції.
У найбільш підданих корозії приміщеннях пасажирських вагонів (у туалетах, тамбурах, кухні вагона-ресторану) при ремонті встановлюють спеціальні піддони зі склопластику як верхній настил підлоги.
Усунення пробоїн і прорізів довжиною більше 100 мм і шириною більше 3 мм роблять постановкою вставок із приваркой їх по периметрі.
Ремонт віконних прорізів кузова роблять шляхом вирізки негідних частин і вварки вставок по периметрі вікна.
Всі зварні шви при приварку вставок повинні бути зачищені заподлицо з основним металом.
Вм'ятини на поздовжніх стінах кузова, що перевищують 5 мм на погонний метр, повинні усуватися виправленням. Вм'ятини в нижній закругленій частині стіни дозволяється зашпаровувати вставками заподлицо з основним металом.
Місцеві плавні вм'ятини в даху й підлозі глибиною не більше 15 мм при відсутності деформацій у каркасі даху й балках підлоги й тріщин в обшивці дозволяється не усувати.
Дерев'яні деталі каркаса кузова, древесно-волокнитові плити, підшивна стеля й інші елементи при наявності в них гнилі, тріщин й інших пошкоджень заміняють новими або відремонтованими.