8.1.6. Причини саморозчеплень автозчепів
Система технічного обслуговування автозчепного пристрою в експлуатації в основному забезпечує надійну роботу цієї складальної одиниці в міжремонтний термін. Однак в експлуатації можливі випадки пошкоджень, підвищених зношень деталей, які в певних умовах можуть привести до ненормальної роботи автозчепного пристрою, у тому числі до саморозчеплення автозчепів [12].
Найбільше що часто зустрічається причиною цього явища стає недіючий запобіжник від саморозчеплення. Надійність дії запобіжника від саморозчеплень визначається розміром «а» вертикального зачеплення противагою верхнього плеча запобіжника в зчепленому стані (рис. 8.7)
Рис. 8.7. Механізм зчеплення автозчепів
Зношення шипа 7 для навішення замкоутримовача, стінок овального отвору 6 замкоутримовача, закругління опорної поверхні противаги замкоутримовача 4 иторца верхні плечі 5 пре-дохранителя знижують надійність дії механізму зчеплення проти саморозчеплення, тому що при цьому зменшується розмір вертикального зачеплення. Крім того, износы тягової поверхні великого зуба корпуса й лапи замкоутримовача викликають додатковий поворот замкоутримовача на розмір зношень і відповідне опускання противаги. На вертикальне зачеплення також впливає зношування малого зуба суміжного автозчепу, що у зчепленому стані перебуває в зеві й взаємодіє з лапою замкоутримовача.
Якщо розміри зазначених зношень допуска вище, то в сумі вони можуть викликати значне зниження противаги й тому вертикальне зачеплення «а» у розтягнутих автозчепів буде настільки мало, що його стане недостатньо для надійного упору верхнього плеча запобіжника, а отже, замка в нижнім положенні, і під впливом зовнішніх сил, що діють в умовах експлуатації, замок може піти усередину кишені корпуса, тобто відбудеться саморозчеплення.
Більшу роль для надійної дії автозчепу має зазор між торцями верхнього плеча запобіжника й противаги замкоутримовача «в», який визначає вільне переміщення замка при включеному запобіжнику. Цей зазор характеризує роботу механізму автозчепу при зчепленні.
Зношення торця верхнього плеча 5 (рис. мал. 8.7) запобіжника й торця противаги 4, отвору запобіжника 8 і шипа замка 9, а також деформації замкоутримовача й запобіжника приводять до збільшення зазору «в». Це може викликати випередження включення запобіжника, тобто в процесі зчеплення його торець упирається на противагу, тому що не встигає пройти над ним раніше, ніж той здійметься до рівня опорної поверхні полички. У такому випадку відбудеться вигин або злам верхнього плеча запобіжника або злам противаги замкоутримовача й, як наслідок, саморозчеплення в результаті часткової або повної втрати вертикального зачеплення.
Значні вигини верхнього плеча запобіжника 5, зношення його торця й стінок отвору можуть привести до зменшення розміру «б» перекриття полички 3 верхнім плечем 5 запобіжника. Цьому сприяють також зношення стінок овального отвору 2 у замку, стрижня 1 валика підйомника й стінок отвору для нього в корпусі. Недостатнє перекриття полички верхнім плечем запобіжника приводить до падіння його з полички. У процесі наступного зчеплення відбудеться злам полички верхнього плеча запобіжника або шипа замка, що також може викликати саморозчеплення автозчепу.
Недостатня відстань «г» від робочої поверхні лабети замкоутримовача у вільному положенні до торцевої поверхні замка також сприяє випередженню включення запобіжника, тому що при зчепленні автозчепів замкоутримовачі почнуть свій рух раніше, ніж замки й при ударі малого зуба по лапі з замкоутримовача противага може здійнятися вище полички й перекрити верхнє плече, що рухається по поличці в процесі зчеплення, запобіжника.
В експлуатації також зустрічаються випадки зношування шипа 7 (на конус) для навішення замкоутримовача. Тоді з замкоутримовач, спадаючи із шипа, притискається до замка, останній губить рухливість і замкоутримовач приймає положення, при якому противага 4 буде піднятий вище полички 3 для запобіжника. У процесі зчеплення відбудеться випередження включення запобіжника.
Однак надмірно збільшувати вертикальне зачеплення «а» противагою верхнього плеча запобіжника, наприклад нарощуванням противаги зверху, не можна, тому що він буде перешкоджати вільному проходу запобіжника при зчепленні автозчепів, що приведе до зламу деталей запобіжного пристрою.
Також не можна зменшувати зазор (до в=0) між торцями противаги й запобіжника, тому що запобіжник після зчеплення автозчепів може залишитися на противазі й не зіскочить на поличку, тобто буде перебувати у виключеному стані.
Надмірне збільшення відстані «г» від лапи замкоутримовача до торцевої поверхні замка приведе в зчепленому стані (при натисканні на лапу малим зубом суміжного автозчепу) до невеликого підйому противаги, тому вертикальне перекриття «а» буде недостатнім.
Значне розширення полички для створення великого перекриття викличе удари замка по ній при зчепленні автозчепів й, як наслідок, її злам або злам нижнього плеча запобіжника.