Несправності деталей надбуксового підвішування

Надбуксове підвішування значною мірою визначає динамічні якості вагона. Необхідна ефективність роботи надбуксового підвішування залежить від технічного стану складальних одиниць, що входять у його состав, і особливо елементів фрикційного гасителя коливань.

Зношення шпинтонів

Шпинтони призначені для обмеження переміщень букс у горизонтальній площині й не дозволяють їм, а отже, і колісним парам роз'єднуватися з рамою візка при сході вагона з рейки.

Шпинтони виготовляються виливком зі сталі 25Л. У процесі експлуатації зношування шпинтона по циліндричній поверхні 1 (рис. 6.10) відбувається в результаті вертикальних переміщень фрикційної втулки, які виникають при ослабленні затягування гайки. При цьому одночасно утвориться зминання й зношування заплічок 4 шпинтона при зіткненні з верхньою кромкою фрикційної втулки.

Ослаблення затягування гайки відбувається в результаті недостатнього затягування гайки при ремонті візка, при зношуванні, зминанні різьблення 2 під дією вертикальних сил при переміщенні фрикційних клинів і втулки, а також через корозію різьблення.

Дозволяється наплавлення зношеної циліндричної поверхні 1 шпинтона при зношуванні для візка КВЗ-ЦНИИ більше 2 мм при капітальному ремонті за умови, що рівномірне зношування не перевищує 10 мм по діаметрі, а при однобічному - не більше 5 мм на сторону.

Перед наплавленням циліндричної частини шпинтон нагрівають до t=З00...350 °С.

Попереднє нагрівання здійснюють із метою поліпшення зчеплення наносимого шару металу з основним і щоб зменшити вплив залишкових термічних напруг, що виникають при наплавочних роботах.

При цих зварювальних роботах застосовують електроди типів Э-42, Э-42А, Э-46, ОЗН-350, порошковий дріт ПП-ТН350, тобто присадочні матеріали з підвищеними механічними властивостями. Відновлення різьбової частини шпинтона 2 проводиться після попереднього видалення зношеного різьблення на токарному верстаті.

Наплавлення цієї поверхні доцільно робити аналогічно наплавленню циліндричної частини шпинтона.

Відновлення різьблення по наплавленій поверхні виробляється на токарних верстатах. Однак такий спосіб не забезпечує необхідної міцності витків різьблення й тому доцільно після виточення різьблення піддавати її зміцненню накаткою роликами. Відновлення зношених жолобників 4 до альбомних розмірів дозволено за умови, що величина зношування не зменшує більш ніж на 30 % переріз основного металу.

Рис. 6.10. Зношення шпинтонів

Іноді в експлуатації зустрічаються шпинтони із тріщинами по циліндричній частині й у підошві шпинтона, що йдуть від отвору під болт 3.

Шпинтони із тріщинами й зламами циліндричної частини не підлягають ремонту. Заварка тріщин у підошві дозволена за умови попереднього місцевого підігріву до t=250...300 °С и повільного охолодження після заварки.

Зношення фрикційних втулок

Фрикційні втулки шпинтонів виготовлені зі сталі Ст.45, загартованої до твердості 45 HRC.

Втулка одягається на хвостовик шпинтона й нерухомо закріплюється на ньому: одним кінцем втулка впирається в жолобник шпинтона, з іншого боку кріплення здійснюється корончатою гайкою, натискання від якої передається через тарілчасту пружину. Ця пружина повинна постійно забезпечувати натискання на втулку, компенсуючи зношування її торців і заплічка шпинтона.

У процесі коливань вагона й рами візка на надбуксових пружинах відбувається переміщення фрикційних сухарів і виникнення більших сил тертя між втулкою й сухарями. У результаті такої роботи сил тертя з'являються зношення зовнішньої циліндричної поверхні 1 (рис. 6.11) і зношування внутрішніх поверхонь заплічок 2.

Рис. 6.11. Зношення фрикційної втулки

Поверхні втулки зношуються нерівномірно як уздовж утворюючої, так і по окружності. Нерівномірність зношування по глибині може досягати 2-3 мм. Це поясняється різною величиною зусилля, з якої окремі сухарі притискаються до втулки й переміщаються уздовж втулки. Величина цього зусилля залежить від «повноти» сухарів і стану похилих поверхонь сухарів і кілець. Поверхня втулки зношується так, що зверху й знизу (див. рис. 6.11) утворюються бурти різної конфігурації залежно від глибини зношування.

Ступені що утворилися при зношуванні втулки, шкідливо впливають на роботу надбуксового гасника, викликаючи удари сухарів об сходи втулки при проходженні його верхнього й нижнього положення. Втулки зі зношуванням більше 1 мм на сторону або 2 мм по діаметрі повинні піддаватися відновленню. Наплавлення може вироблятися, якщо зношування по зовнішньому діаметрі становить не більше 30 % від товщини стінки втулки. При більшому зношуванні втулки не підлягають ремонту.

Для підвищення зносостійкості й довговічності наплавлення втулок доцільно робити порошковим дротом марки ПП-ТН350 або електродами ОЗН-400. Втулки, наплавлені цими електродами, не вимагають термообробки, тому що твердість і зносостійкість їх не уступає термічно обробленими (45HRC).

Виміри твердості, а також зовнішнього діаметра втулки потрібно робити по робочій поверхні на відстані 100... 150 мм від її нижньої кромки.