- •Розділ 1 теоретичні основи технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.1. Предмет галузевих технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.2. Об'єкт вагонобудівного й вагоноремонтного виробництва
- •1.2. 1. Складальні елементи вагона
- •1.2.2. Технологічність конструкції вагона
- •1.2.3. Спеціалізація й кооперування виробництва
- •1.3. Виробничий і технологічний процеси
- •1.3.1. Поняття виробничого процесу
- •1.3.2. Технологічний процес і його структура
- •1.3.3. Класифікація технологічних процесів
- •1.4. Проектування технологічних процесів
- •1.4.1. Загальні схеми виготовлення й ремонту вагонів
- •1.4.2. Розробка технологічного процесу
- •1.4.3. Побудова технологічних процесів залежності від типу виробництва
- •Річна програма випуску деталей або складальних одиниць, шт., одного типорозміру для різних типів виробництва
- •1.4.4. Нормування й тарифікація технологічних процесів
- •1.4.5. Розробка технологічної документації
- •1.4.6. Автоматизоване проектування технологічних процесів
- •1.5. Економічна оцінка технологічних розробок
- •1.5.1. Техніко-економічні принципи проектування
- •1.5.2. Показники якості технологічних розробок
- •1.6. Особливості розробки складальних технологічних процесів
- •1.6.1. Загальні положення
- •1.6.2. Форми організації складальних робіт
- •1.6.3. Такт і ритм потокових ліній
- •1.6.4. Технологічні схеми складання
- •1.6.5. Технологічне оснащення складальних технологічних процесів
- •1.7. Точність і методи складання в технології виробництва й ремонту вагонів
- •1.7.1. Складальні розмірні ланцюги й методи їхнього рішення
- •1.7.2. Методи складання при виготовленні й ремонті вагонів
- •1.8. Процеси зношування деталей і складальних одиниць вагонів
- •1.8.1. Основні поняття теорії тертя й зношування
- •1.8.2. Механізм зношування деталей пар тертя й види руйнування робочих поверхонь
- •1.8.3. Фактори, що впливають на процеси зношування
- •1.8.4. Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей
- •1.8.5. Зношення від втоми й руйнування
- •1.8.6. Технологічні методи підвищення опору втоми
- •1.9. Система ремонту вагонів
- •2.1.2. Методи пластичного деформування матеріалу в гарячому стані
- •2.1.3. Виготовлення деталей з листового й профільного прокату
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення суцільнокатаного колеса
- •Операції холодного штампування, застосовувані при виготовленні деталей вагонів
- •2.1. 4. Обробка різанням деталей вагонов
- •Маршрутний опис технологічного процесу механічної обробки осі під роликові підшипники
- •2.2. Виготовлення візків вантажних вагонів
- •2.2.1. Основні технічні вимоги
- •2.2.2. Складальні одиниці візка
- •2.2.3. Загальне складання візків
- •2.3. Особливості виготовлення візків пасажирських вагонів
- •2.3.1. Технічні вимоги й матеріали
- •2.3.2. Основні складальні одиниці
- •2.3.3. Загальне складання візка
- •2.4. Виготовлення рам вагонів
- •2.4.1. Основні складальні одиниці
- •2.4.2. Виготовлення хребтових балок типової конструкції
- •2.4.3. Особливості виготовлення хребтових балок піввагонів, платформ і пасажирських вагонів
- •2.4.4. Загальне складання рам вантажних вагонів
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення рами піввагона
- •2.4.5. Особливості технології виготовлення рам пасажирських вагонів
- •2.5. Виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.1. Особливості конструкції й технології виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.2. Технологічні процеси виготовлення бічних стін
- •2.5.3. Особливості виготовлення бічних стін з коррозійно-стійких сталей
- •2.6. Виготовлення дахів вагонів
- •2.7. Складання кузовів і загальне складання вагонів
- •2.7.1. Технічні вимоги, пропоновані до кузовів вагонів. Способи базування при складанні кузовів
- •2.7.2. Технологія складання кузовів вагонів
- •2.7.3. Загальне складання й випробування вагонів
- •2.8. Виробництво цистерн
- •2.8.1. Загальні вимоги
- •2.8.2. Виготовлення казанів цистерн
- •2.8.3. Загальне складання цистерн
- •Розділ 3 методи діагностики технічногостану складальних одиниць деталей вагонів
- •3.1. Загальні відомості про систему технічногодіагностування й неруйнівного контролю складальних одиниць і деталей вагонів
- •3.1.1. Основні завдання й структура технічної діагностики вагонів
- •3.1.2. Засоби технічної діагностики
- •3.2. Класифікація методів неруйнуючого контролю
- •Класифікація видів і методів нк
- •Розділ 4 технічний стан і ремонт колісних пар
- •4.1. Аналіз зношень і пошкоджень колісних пар і причини їхнього утворення
- •Несправності суцільнокатаних коліс
- •4.2. Технічне обслуговування й ремонт колісних пар
- •4.2.1. Система контролю технічного стану
- •4.2.2. Ремонт колісних пар без зміни елементів
- •4.2.3. Ремонт колісних пар зі зміною елементів
- •4.2. 4. Ремонт різьбової частини шийок осей
- •4.2. 5.Обробка отворів маточин кілес
- •4.2.6. Механічна обробка нових осей
- •4.3. Формування колісних пар
- •4.3.1. Оцінка якості формування колісних пар
- •Види відхилень від нормальної форми діаграм запресування
- •4.4. Шляхи збільшення надійності й довговічності колісних пар
- •Розділ 5 технічний стані ремонт буксових вузлівз роликовими підшипниками
- •5.1. Аналіз пошкоджуваності буксових вузлів з роликовими підшипниками
- •5.2. Система технічного обслуговування й ремонту буксових вузлів
- •5.3. Технологія монтажу й демонтажу буксових вузлів
- •5.4. Змащення буксових вузлів
- •Розділ 6 технічний стан і ремонт візків вагонів
- •6.1. Аналіз пошкоджуваності візків вантажних вагонів
- •Пошкоджуваність фрикційних планок
- •Пошкоджуваність фрикційних клинів
- •Пошкоджуваність надресорних балок
- •Пошкоджуваність сполучних балок чотиривісних візківмоделі 18-101
- •6.2. Технологічний процес ремонту візків моделі 18-100 (цнии-х3)
- •Ремонт візків у вагонному депо потоковим методом
- •6.3. Аналіз пошкоджуваності візків пасажирських вагонів
- •Несправності рам візків
- •Несправності деталей надбуксового підвішування
- •Зношення шпинтонів
- •Зношення фрикційних втулок
- •Зношення фрикційних сухарів
- •Зношення кілець надбуксових гасників коливань
- •Зношення деталей колискового підвішування
- •Несправності поздовжніх повідців
- •Несправності надресорної балки
- •6.4. Ремонт візків пасажирських вагонів
- •Ремонт візків на поточно-конвеєрній лінії врз
- •Глава 7 технічний стан і ремонт елементів пружнього підвішування
- •7.1. Несправності й ремонт пружин
- •7.2. Несправності й ремонт ресор
- •7.3. Шляхи підвищення надійності й довговічності пружин і ресор
- •7.4. Аналіз пошкоджуваності й ремонт гідравлічних гасників коливань
- •Дефектация гасників коливань за формою робочих діаграм
- •Глава 8 технічний стан і ремонт автозчепного пристрою
- •8.1. Аналіз пошкоджуваності автозчепного пристрою
- •8.1.1. Пошкоджуваність корпуса автозчепу
- •8.1.2. Пошкоджуваність деталей механізму зчеплення автозчепу
- •8.1.3. Пошкоджуваність поглинаючих апаратів
- •8.1.4. Пошкоджуваність тягових хомутів
- •8.1.5. Пошкоджуваність деталей центруючого приладу
- •8.1.6. Причини саморозчеплень автозчепів
- •8.2. Система оглядів і ремонту автозчепного пристрою вагонів
- •Параметри автозчепного пристрою, що перевіряють, на вагоні
- •Глава 9 технічний стан і ремонт кузовів вагонів
- •9.1. Експлуатаційні фактори, що впливають на технічний стан кузовів вантажних вагонів
- •9.2. Пошкоджуваність рам вагонів і технологія їхнього ремонту
- •9.3. Пошкоджуваність і ремонт кузовів піввагонів
- •9.4. Пошкоджуваність і ремонт кузовів критих вагонів
- •9.5. Пошкоджуваність і ремонт платформ
- •9.6. Пошкоджуваність і ремонт котлів цистерн
- •9.7. Пошкоджуваність і ремонт кузовів пасажирських вагонів
- •Глава 10 захисні й декоративні покриття вагонів
- •10.1. Призначення лакофарбових покриттів
- •10.2. Властивості лакофарбових матеріалів
- •10.3. Компоненти лакофарбових матеріалів
- •10.4. Технологія нанесення лакофарбових покриттів
- •Методи нанесення захисних покриттів
- •10.5. Методи сушіння пофарбованих поверхонь
5.3. Технологія монтажу й демонтажу буксових вузлів
Монтаж буксових вузлів виробляється на спеціальній ділянці, ізольованій від інших ділянок колісно-роликового цеху.
Монтаж букс із роликовими підшипниками на гарячій посадці після демонтажу зі зняттям внутрішніх і лабіринтових кілець можна робити відповідно до інструкції [16] не раніше чим через 12 ч послу обмивки колісних пар і через 8 ч послу обмивки блоків підшипників. При цьому різниця температур між внутрішніми кільцями й блоками підшипників буде в межах 3°С.
Монтаж буксового вузла починається з посадки лабіринтового кільця на передпідматочину частину осі. Лабіринтові кільця підбираються з урахуванням натягу на посадку, рівному 0,08...0,15 мм для нових кілець й 0,02...0,15 мм при ремонті. Для визначення натягу вимірюють мікрометричним або індикаторним нутромером внутрішній діаметр отвору лабіринтового кільця, а мікрометром - діаметр передпідматочиної частини осі. Ці виміри роблять у двох взаємно перпендикулярних напрямках, визначаючи овальність посадкових поверхонь.
У цей час на підприємствах впроваджується автоматизована установка для підбора лабіринтових кілець УПЛК-01.
Підібрані лабіринтові кільця нагрівають в електропечі або масляній ванні до температури 125... 150 °С и надягають на підматочину частину осі, так щоб воно вперлося в торець передпідматочиної частини. Для цього на шийку осі надягають монтажну втулку, торцем якої наносять по лабіринтовому кільцю удари до одержання чистого металевого звуку.
Після повного остигання шийки осі й лабіринтового кільця виробляється перевірка правильності посадки лабіринтового кільця. Із цією метою лекальним косинцем (рис. 5.4) перевіряють у чотирьох діаметрально протилежних точках перпендикулярність торцевої поверхні лабіринтового кільця до посадкової поверхні шийки осі.
У можливий зазор між косинцем 1 і торцем лабіринтового кільця пластина щупа 2 товщиною 0,04 мм не повинна проходити.
Цією же пластиною щупа 2 перевіряють прилягання лабіринтового кільця до торця передпідматочиної частини, куди пластина також не повинна проходити.
Перед установкою букси на шийку осі в пази лабіринтового кільця закладають змащення.
Посадка внутрішніх кілець на шейку осі здійснюється з натягом, величина якого зазначена вище.
Підібрані внутрішні кільця нагрівають в електропечі або масляній ванні до температури 100... 120 °С, шейкі осей перед установкою внутрішніх кілець (якщо кільця нагрівалися в електропечі) покривають тонким шаром веретенного АУ, індустріального 12 або трансформаторного масла.
Рис 5.4. Перевірка правильності посадки лабіринтового кільця
Рис. 5.5. Розташування пристроїв при установці внутрішніх кілець:
а - заднього підшипника; б - переднього підшипника; 1 - монтажна втулка; 2 - напрямний стакан № 2; 3 - внутрішнє кільце заднього підшипника ; 4 - лабіринтове кільце; 5 - внутрішнє кільце переднього підшипника
На різьблення шийки осі встановлюють напрямний стакан 2 (рис. 5.5).
Нагріте внутрішнє кільце заднього підшипника 3 бортом уперед надягають через напрямний стакан на шийку осі й за допомогою монтажної втулки 1 доводять до упору в лабіринтове кільце 4
Після цього також установлюють переднє внутрішнє кільце 5, обертаючи при цьому увага на щільність його прилягання до торця внутрішнього кільця заднього підшипника. Внутрішнє кільце переднього підшипника встановлюють так, щоб його торець зі скосом циліндричної поверхні був звернений убік заднього підшипника.
Після зняття напрямного стакана на шийку осі надягають упорне кільце й або за допомогою торцевої гайки, або тарілчастою шайбою з болтами затягують посаджені внутрішні кільця в осьовому напрямку.
У міру остигання внутрішніх кілець гайку або болти підтягують для забезпечення щільного прилягання кілець друг до друга й до лабіринтового кільця. Торцеве кріплення залишається затягнутим до повного охолодження кілець, після чого воно розбирається. Після цього виробляється перевірка щільності прилягання внутрішніх кілець друг до друга й до лабіринтового кільця за допомогою щупа товщиною до 0,04 мм, що може ввійти в зазори між деталями на ділянці довжиною не більше 1/3 окружності.
У підготовлений корпус букси, посадкові поверхні якого покриті тонким шаром масла, послідовно вставляють блок зовнішнього кільця з роликами й сепаратором заднього підшипника маркірованою стороною торця убік лабіринтового кільця, а блок переднього підшипника з маркірованим торцем до передньої частини корпуса.
Блоки підшипників перед установкою також змазуються рідкими маслами (циліндрове масло марка 52 або 38).
Для полегшення установки корпуса букси 3 із блоками підшипників 2 на шийку необхідно розсунути ролики втулкою 1 (рис. 5.6).
Рис. 5.6. Розтискаюча втулка,що встановлена в блоці підшипників
Корпус букси 2 із установленими блоками підшипників і розтискною втулкою підводять до шийки осі. При цьому втулка 1 (мал. 5.7) насувається на виступаючу частину шийки до упору в торець внутрішнього кільця, після чого корпус букси із блоками підшипників насувають на внутрішні кільця. Розтискна втулка при переміщенні букси виходить із неї.
Далі встановлюють упорне кільце переднього підшипника маркуванням убік кришки, на різьбову частину осі нагвинчують торцеву гайку, що попередньо підбирають по різьбленню шийки для забезпечення мінімального зазору в з'єднанні. Гайку затягують до контакту з упорним кільцем переднього підшипника й додатково підтискають із крутним моментом 100...150 Н м (10...15 кгс·м).
Потім у паз осі встановлюють стопорну планку, не вводячи її хвостовик у шліц гайки. Якщо хвостовик планки не входить у шліц гайки, то роблять додаткове затягування гайки до входження хвостовика планки в шліц гайки. Поворот гайки у зворотному напрямку, тобто ослаблення затягування гайки заборонений.
Після цього буксу необхідно злегка провернути, щоб переконатися у відсутності заклинювання підшипників.
Стопорна планка кріпиться до торця шийки осі за допомогою двох болтів. Під болти встановлюють пружинні шайби. Болти зв'язуються дротом діаметром 1,5...2 мм, що проходить через отвори в головках.
Рис. 5.7. Розташування букси з підшипниками при установці на шийку осі із розтискаючою втулкою
При торцевому кріпленні підшипників тарілчастою шайбою після установки упорного кільця шайбу кріплять до торця шийки осі чотирма болтами М20 х 60, під якими ставлять спеціальну стопорну шайбу для закріплення одночасно чотирьох болтів. Затягування болтів роблять спеціальним тарованим ключем із крутним моментом 230...250 Н м (23...25 кгс·м). Затягування повинна бути рівномірної. Потім кінці стопорної шайби загинають на грань головки кожного болта.
На зовнішню поверхню торцевої гайки й до торця сепаратора укладають змащення БУКСОЛ у вигляді валика. Загальна кількість змащення, що закладає в буксу, повинне бути в межах 0,8...1,0 кг.
Після закладки змащення встановлюють буксову кришку. Попередньо внутрішні поверхні крепильної й оглядової кришок змазують тонким шаром змащення БУКСОЛ, між кріпильної й оглядової кришками при їхньому складанні ставлять гумову прокладку товщиною 3 мм. Ці кришки з'єднуються болтами М12 із пружинними шайбами.
На фланець кришки встановлюють нове гумове кільце, після чого буксу закривають кришкою й кріплять до корпуса букси болтами М20 із пружинними шайбами. Під болт кріпильної кришки букси правої шийки з лівого боку встановлюють бирку з датою монтажу, номером пункту, що проводив роботу. Затягування болтів кришки повинно бути рівномірним із крутним моментом 180...200Н м(18...20кгс·м).
Правильність зробленого монтажу букси контролюють по: наявності зазору між торцем букси й фланцевою поверхнею крепильної кришки; легкості її обертання на шейку осі; осьовому зсуву букси, що повинна вільно переміщатися уздовж шейки осі на величину осьового розбігу, тобто на величину 0,68...1,38 мм.
Букси після монтажу фарбують чорною фарбою. Всі дані монтажу заносять у журнал форми ВУ-90.
Демонтаж буксових вузлів повинен здійснюватися із застосуванням спеціального технологічного оснащення, що забезпечує високу продуктивність й якість робіт без нанесення пошкоджень деталям підшипників.
Демонтаж починається з відвернення болтів кришки й зняття її. Потім віддаляється змащення із кришки й з передньої частини букси. Відгвинчуються й знімаються болти стопорної планки або торцевої шайби. Стопорна планка або шайба знімаються. Відвертається й знімається торцева гайка й упорне кільце переднього підшипника.
Подальший демонтаж роблять за допомогою тельфера або іншого вантажопідйомного механізму в наступному порядку. Якщо підшипники змонтовані на гарячій посадці, то видаляють упорне кільце й корпус букси разом із блоками підшипників знімають із шейки осі. Внутрішні кільця підшипників і лабіринтові залишають на шейку, якщо забезпечується перевірка внутрішніх кілець шектроімпульсним дефектоскопом (наприклад, на комбінованій дефектоскопічній установці), а вісь контролюється ультразвуком. Якщо такий контроль здійснити не можна або при несправності кілець, або розформуванні колісних пар, то кільця знімають за допомогою індукційних нагрівачів. Кільця нагріваються до температури 100...120 °С, що досягається приблизно за 30...45 с. Ослаблення кільця на шейці осі визначається провертанням нагрівача щодо осі колісної пари. При ослабленні кільця нагрівач знімається разом з кільцем.
Забороняється нагрівати кільця більше 1 хв або робити перерви в живленні нагрівача струмом до повного ослаблення й зняття кільця, тому що в цих випадках відбувається й нагрівання шейки осі. Якщо час для нагрівання минуло, а кільце із шейки зняти не вдалося, необхідно роботу зі знімання кільця припинити й відновити її після остигання внутрішнього кільця підшипника й шейки осі до температури цеху.
