- •Розділ 1 теоретичні основи технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.1. Предмет галузевих технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.2. Об'єкт вагонобудівного й вагоноремонтного виробництва
- •1.2. 1. Складальні елементи вагона
- •1.2.2. Технологічність конструкції вагона
- •1.2.3. Спеціалізація й кооперування виробництва
- •1.3. Виробничий і технологічний процеси
- •1.3.1. Поняття виробничого процесу
- •1.3.2. Технологічний процес і його структура
- •1.3.3. Класифікація технологічних процесів
- •1.4. Проектування технологічних процесів
- •1.4.1. Загальні схеми виготовлення й ремонту вагонів
- •1.4.2. Розробка технологічного процесу
- •1.4.3. Побудова технологічних процесів залежності від типу виробництва
- •Річна програма випуску деталей або складальних одиниць, шт., одного типорозміру для різних типів виробництва
- •1.4.4. Нормування й тарифікація технологічних процесів
- •1.4.5. Розробка технологічної документації
- •1.4.6. Автоматизоване проектування технологічних процесів
- •1.5. Економічна оцінка технологічних розробок
- •1.5.1. Техніко-економічні принципи проектування
- •1.5.2. Показники якості технологічних розробок
- •1.6. Особливості розробки складальних технологічних процесів
- •1.6.1. Загальні положення
- •1.6.2. Форми організації складальних робіт
- •1.6.3. Такт і ритм потокових ліній
- •1.6.4. Технологічні схеми складання
- •1.6.5. Технологічне оснащення складальних технологічних процесів
- •1.7. Точність і методи складання в технології виробництва й ремонту вагонів
- •1.7.1. Складальні розмірні ланцюги й методи їхнього рішення
- •1.7.2. Методи складання при виготовленні й ремонті вагонів
- •1.8. Процеси зношування деталей і складальних одиниць вагонів
- •1.8.1. Основні поняття теорії тертя й зношування
- •1.8.2. Механізм зношування деталей пар тертя й види руйнування робочих поверхонь
- •1.8.3. Фактори, що впливають на процеси зношування
- •1.8.4. Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей
- •1.8.5. Зношення від втоми й руйнування
- •1.8.6. Технологічні методи підвищення опору втоми
- •1.9. Система ремонту вагонів
- •2.1.2. Методи пластичного деформування матеріалу в гарячому стані
- •2.1.3. Виготовлення деталей з листового й профільного прокату
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення суцільнокатаного колеса
- •Операції холодного штампування, застосовувані при виготовленні деталей вагонів
- •2.1. 4. Обробка різанням деталей вагонов
- •Маршрутний опис технологічного процесу механічної обробки осі під роликові підшипники
- •2.2. Виготовлення візків вантажних вагонів
- •2.2.1. Основні технічні вимоги
- •2.2.2. Складальні одиниці візка
- •2.2.3. Загальне складання візків
- •2.3. Особливості виготовлення візків пасажирських вагонів
- •2.3.1. Технічні вимоги й матеріали
- •2.3.2. Основні складальні одиниці
- •2.3.3. Загальне складання візка
- •2.4. Виготовлення рам вагонів
- •2.4.1. Основні складальні одиниці
- •2.4.2. Виготовлення хребтових балок типової конструкції
- •2.4.3. Особливості виготовлення хребтових балок піввагонів, платформ і пасажирських вагонів
- •2.4.4. Загальне складання рам вантажних вагонів
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення рами піввагона
- •2.4.5. Особливості технології виготовлення рам пасажирських вагонів
- •2.5. Виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.1. Особливості конструкції й технології виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.2. Технологічні процеси виготовлення бічних стін
- •2.5.3. Особливості виготовлення бічних стін з коррозійно-стійких сталей
- •2.6. Виготовлення дахів вагонів
- •2.7. Складання кузовів і загальне складання вагонів
- •2.7.1. Технічні вимоги, пропоновані до кузовів вагонів. Способи базування при складанні кузовів
- •2.7.2. Технологія складання кузовів вагонів
- •2.7.3. Загальне складання й випробування вагонів
- •2.8. Виробництво цистерн
- •2.8.1. Загальні вимоги
- •2.8.2. Виготовлення казанів цистерн
- •2.8.3. Загальне складання цистерн
- •Розділ 3 методи діагностики технічногостану складальних одиниць деталей вагонів
- •3.1. Загальні відомості про систему технічногодіагностування й неруйнівного контролю складальних одиниць і деталей вагонів
- •3.1.1. Основні завдання й структура технічної діагностики вагонів
- •3.1.2. Засоби технічної діагностики
- •3.2. Класифікація методів неруйнуючого контролю
- •Класифікація видів і методів нк
- •Розділ 4 технічний стан і ремонт колісних пар
- •4.1. Аналіз зношень і пошкоджень колісних пар і причини їхнього утворення
- •Несправності суцільнокатаних коліс
- •4.2. Технічне обслуговування й ремонт колісних пар
- •4.2.1. Система контролю технічного стану
- •4.2.2. Ремонт колісних пар без зміни елементів
- •4.2.3. Ремонт колісних пар зі зміною елементів
- •4.2. 4. Ремонт різьбової частини шийок осей
- •4.2. 5.Обробка отворів маточин кілес
- •4.2.6. Механічна обробка нових осей
- •4.3. Формування колісних пар
- •4.3.1. Оцінка якості формування колісних пар
- •Види відхилень від нормальної форми діаграм запресування
- •4.4. Шляхи збільшення надійності й довговічності колісних пар
- •Розділ 5 технічний стані ремонт буксових вузлівз роликовими підшипниками
- •5.1. Аналіз пошкоджуваності буксових вузлів з роликовими підшипниками
- •5.2. Система технічного обслуговування й ремонту буксових вузлів
- •5.3. Технологія монтажу й демонтажу буксових вузлів
- •5.4. Змащення буксових вузлів
- •Розділ 6 технічний стан і ремонт візків вагонів
- •6.1. Аналіз пошкоджуваності візків вантажних вагонів
- •Пошкоджуваність фрикційних планок
- •Пошкоджуваність фрикційних клинів
- •Пошкоджуваність надресорних балок
- •Пошкоджуваність сполучних балок чотиривісних візківмоделі 18-101
- •6.2. Технологічний процес ремонту візків моделі 18-100 (цнии-х3)
- •Ремонт візків у вагонному депо потоковим методом
- •6.3. Аналіз пошкоджуваності візків пасажирських вагонів
- •Несправності рам візків
- •Несправності деталей надбуксового підвішування
- •Зношення шпинтонів
- •Зношення фрикційних втулок
- •Зношення фрикційних сухарів
- •Зношення кілець надбуксових гасників коливань
- •Зношення деталей колискового підвішування
- •Несправності поздовжніх повідців
- •Несправності надресорної балки
- •6.4. Ремонт візків пасажирських вагонів
- •Ремонт візків на поточно-конвеєрній лінії врз
- •Глава 7 технічний стан і ремонт елементів пружнього підвішування
- •7.1. Несправності й ремонт пружин
- •7.2. Несправності й ремонт ресор
- •7.3. Шляхи підвищення надійності й довговічності пружин і ресор
- •7.4. Аналіз пошкоджуваності й ремонт гідравлічних гасників коливань
- •Дефектация гасників коливань за формою робочих діаграм
- •Глава 8 технічний стан і ремонт автозчепного пристрою
- •8.1. Аналіз пошкоджуваності автозчепного пристрою
- •8.1.1. Пошкоджуваність корпуса автозчепу
- •8.1.2. Пошкоджуваність деталей механізму зчеплення автозчепу
- •8.1.3. Пошкоджуваність поглинаючих апаратів
- •8.1.4. Пошкоджуваність тягових хомутів
- •8.1.5. Пошкоджуваність деталей центруючого приладу
- •8.1.6. Причини саморозчеплень автозчепів
- •8.2. Система оглядів і ремонту автозчепного пристрою вагонів
- •Параметри автозчепного пристрою, що перевіряють, на вагоні
- •Глава 9 технічний стан і ремонт кузовів вагонів
- •9.1. Експлуатаційні фактори, що впливають на технічний стан кузовів вантажних вагонів
- •9.2. Пошкоджуваність рам вагонів і технологія їхнього ремонту
- •9.3. Пошкоджуваність і ремонт кузовів піввагонів
- •9.4. Пошкоджуваність і ремонт кузовів критих вагонів
- •9.5. Пошкоджуваність і ремонт платформ
- •9.6. Пошкоджуваність і ремонт котлів цистерн
- •9.7. Пошкоджуваність і ремонт кузовів пасажирських вагонів
- •Глава 10 захисні й декоративні покриття вагонів
- •10.1. Призначення лакофарбових покриттів
- •10.2. Властивості лакофарбових матеріалів
- •10.3. Компоненти лакофарбових матеріалів
- •10.4. Технологія нанесення лакофарбових покриттів
- •Методи нанесення захисних покриттів
- •10.5. Методи сушіння пофарбованих поверхонь
4.2.3. Ремонт колісних пар зі зміною елементів
У ремонт зі зміною елементів колісна пара подається при виявленні сверхприпустимих зношень елементів, виявленні тріщин, ослабленнях і зсувах маточин й інших пошкоджень.
Процес починається з розпресування коліс на горизонтальному гідравлічному пресі. Якщо колесо не знімається під граничним зусиллям преса, рекомендується підігріти маточину колеса газовим пальником.
Якщо й після цього колісна пара не піддається розпресуванню, то можливі два варіанти: якщо колісна пара забракована по дефектах осі, то вісь зрізують вогнем газового пальника в основи маточини з метою збереження колеса; якщо забраковано колесо, то можна розрізати газовим пальником маточину колеса й зберегти вісь.
При більших зусиллях роз пресування з'явилися випадки деформації сегментів з різьбленням для нагвинчування торцевих гайок на торцях шийок, а також вигини самих шийок. З метою запобігання цих явищ зараз застосовують пристроюї до пресів, що перерозподіляють навантаження з торців сегментів на кільцевий торець і на жолобник передпідматочиної частини. Придатні розпресуванню деталі використовують для наступного формування колісних пар.
Обробку осей і маточин коліс під запресовування роблять як по загальноприйнятій у машинобудуванні системі «отвору», так і по системі «вала». Більше економічна система «отвору» застосовується при обточуванні нових осей і коліс. Обробка старопридатних осей і маточин під запресовування виробляється по системі «вала», тобто обточують підматочину частину осі з мінімальною глибиною різання, щоб тільки зняти поверхневі дефекти, і по ній підганяють отвір маточини колеса. Це викликано прагненням не знижувати міцність осі при кожнім переточуванні, що веде до збільшення строку служби осі. Звичайно для старопридатних осей приточують нові колеса, а старопридатні колеса підганяють до нових осей.
Проточкою виводять також поздовжні й похилі тріщини в осях глибиною до 2 мм із поглибленням за межі тріщини до 0,5 мм за умови, що діаметр підматочиної частини буде не менш 182 мм.
Обточування підматочиної частини потрібно виконувати з урахуванням припуску 0,04...0,06 мм на наступне зменшення діаметра при накатці роликами з метою підвищення втомленой міцності осі.
Форма підматочиної частини осі повинна бути циліндрична.
Допускається попутна конусність не більше 0,1 мм, овальність - до 0,05 мм, хвилястість до 0,02 мм.
У цей час всі нові осі піддаються накатці в процесі виготовлення, а старопридатні осі накочуються безпосередньо після проточки.
Рис. 4.7. Схема накатки осі роликами
Операція накочування дозволяє підвищити втомлену міцність осі, знизити шорсткість і підвищити твердість поверхні. Схема накатки осей роликами представлена на рис. 4.7. Фізична сутність накатки полягає в наступному: оброблювана вісь піддається обкатуванню роликом із зусиллям Р, обумовленим по формулі
(4.1)
де q — максимальний тиск обкатування, q = (1,8...2,1)σт;
DH — діаметр оброблюваної поверхні осі, мм;
d — діаметр накатного ролика, d = 110... 150 мм;
b- ширина контактного паска ролика;
Для підматочиної частини осі зусилля Р лежить у межах 18...28 кН.
Накатний ролик деформує поверхню й створює безпосередньо в перерізі (l) під роликом у поверхневих волокнах напруги, значно перевищуючі границю текучості, які вглиб деталі поступово убувають. Після проходження ролика (переріз 2) глибинні волокна металу, що одержали напруги й деформації пружного стиску, прагнуть повернутися у вихідне положення, однак цьому перешкоджають зовнішні волокна, що одержали залишкові деформації.
У результаті цього, хоча за роликом діаметр осі більше, ніж безпосередньо під роликом, але повного відновлення розміру не відбувається й у поверхневих волокнах утворяться залишкові напруги стиску. Ці напруги, підсумовуючись із робочими напругами розтягання, знижують сумарний напружений стан в одній групі волокон, що приводить до підвищення їхній втомленой міцності. Інша група волокон металу, що перебуває під робочими напругами стиску, одержує додаткове навантаження. Однак це не наносить серйозного збитку, тому що допускають напруги, що, на стиск значно вище, ніж допускають напруги, що, на розтягання.
Операція накочування приводить до підвищення твердості поверхні не менш чим на 22 % і становить приблизно НВ 219... 229. Глибина наклепаного шару після накочування підматочиної частини осі повинна перебувати в межах 3,6...7,2 мм. Шорсткість поверхні Ra — 1,25 мкм.
Для обробки підматочиних частин осі застосовують універсальні токарно-гвинторізні верстати, а також спеціалізовані токарно-накатні верстати, наприклад моделі КЖ1843 КЗТС, фірми Поремба (ПНР) моделей TOA-40Z і ТОА-40 W.
