2.7.2. Технологія складання кузовів вагонів

Найбільш прогресивною формою складання кузовів в умовах середньо- і крупносерійного виробництва є рухоме складання із застосуванням конвеєрів для переміщення кузова з однієї позиції на іншу. Для переміщення кузова можна використати як власні (штатні) візки вагона, так і технологічні (тимчасові багаторазового використання або спеціальні).

Складання кузова може здійснюватися як у вільному стані, так й у спеціальному складально-зварювальному стенді - стапелі. При складанні у вільному стані як базовий елемент використають раму вагона. Для тимчасового кріплення на рамі (до зварювання) бічних і торцевих стін застосовують різне технологічне оснащення: стяжки, розпірки, гвинтові струбцини й ін. При складанні кузова у вільному стані продуктивність праці збирачів дуже низька.

Істотно підвищити продуктивність праці при складанні кузова можна, застосовуючи високомеханізовані стапелі, у яких базують і закріплюють всі складові частини кузова.

Сучасні конструкції кузовів передбачають в основному з'єднання складових частин дуговим зварюванням. Зварні шви різним образом орієнтовані в просторі, причому в одній і тій же конструкції можуть бути короткі й довгі шви. Розташовуються вони як із внутрішнього, так і із зовнішнього боку кузова. Тому при зварюванні кузовів найчастіше застосовують напівавтоматичне зварювання.

При накладенні довгих зварних швів необхідно обертати увагу на попередження залишкових зварювальних деформацій. Найбільш доступним способом у цьому випадку може бути повітряно-водяне охолодження зварного шва. Сутність цього способу полягає в тім, що слідом за зварною дугою (а при приварці обшивки до елементів каркаса - зі зворотного боку) переміщають зі швидкістю зварювання форсунку, за допомогою якої зварний шов прохолоджують струменем повітря з розпиленням у ньому водою. Спосіб дозволяє на 70...80 % знизити залишкові напруги у зварній конструкції, а відповідно і її деформації.

Складання кузова піввагона з люками й глухими торцевими стінами здійснюються на головному конвеєрі. Роботи зі складання кузова можуть бути закріплені за позиціями конвеєра в такий спосіб.

Позиція I — опускання рами на візки (візка надходять у вагоноскладальний цех з візкового цеху).

Позиція II — установка бічних стін на спеціальному стенді з гідропритисками. Стенд (рис. 2.34) дозволяє реалізувати схему базування, показану на рис. 2.33. Базування в поздовжньому напрямку (у напрямку опорних баз) проводиться: рами - по осях шкворневих балок, бічних стін - по осях шкворневих стояків. Гідроциліндри нижніх бічних притисків на лівій і правій сторонах стенда мають по двох штока й включені в гідролінію послідовно, тому вони крім поджиманя бічних стін до рами одночасно сполучають поздовжню вісь збираємої конструкциї з віссю стенда.

У стенді виконують також прихватку бічних стін до балок рами й зварювання стельових швів. Тому позиція обладнана монорейками для переміщення механізмів, що подають, зварювальних напівавтоматів.

Рис. 2.34. Стенд для загального складання кузовапіввагона:

а — вид на кутову і проміжну стійкі; 6 — вид на шкворневий стояк; 1 — монорейка для переміщення подаючих механізмів зварювального напівавтомата; 2 - бічні притиски, що центрують; 3 - притиск рами; 4 - настановний і напрямний упор бічної стіни

Позиції III—V— зварювання вертикальних швів, установка й приварку планок піддомкрачування вагона й сполучних накладок, зачищення швів і здача виконаних зварювальних робіт.

Позиція VI — установка механізму запирання кришок люків (закидачок і запірних секторів). Позиція обладнана монорейками для переміщення пневматичних гайковертів.

Позиція VII— припасування й закривання кришок люків. Позиція обладнана спеціальними підйомниками для закривання кришок люків (люкозакривателями).

Позиція VIII - установка торцевих стін на стенді з гідропритисками й напівавтоматами для прихватки торцевих стін до бічного й до рами.

Позиції IX—XI — приварку торцевих стін до рами й бічних стін. Тут застосовується автоматичне зварювання, тому дві останні позиції обладнані кантувачами для повороту кузова й пристроями для підведення зварювальних автоматів до місць зварювання. Перед поворотом кузова (після закріплення його в кантуватчі) візка спеціальними підйомниками опускають у приямки (поглиблення в підлозі цеху).

Позиція XII — здача зварювальних робіт з торцевих стін і виправлення габариту кузова (забезпечення розміру по ширині в зоні верхніх обв’язок на всій довжині кузова). Позиція обладнана спеціальним пресом, що переміщається на порталі уздовж кузова.

Позиції XIII—XIV— з'єднання гальмової передачі рами й візків, регулювання зазорів між ковзунами, установка поручнів і підніжок і здача кузова контролерові ОТК і представникові замовника. Прийнятий вагон через габаритну рамку подається в малярський цех.

Складання кузовів вантажних критих вагонів теж відбувається на конвеєрах. Технологія складання й зварювання кузова до установки даху подібна з технологією складання кузова піввагона. Основна відмінність полягає в тім, що при складанні кузовів вантажних критих вагонів обсяг зварювальних робіт значно більше, тому що необхідно приварювати не тільки стоки стін до бічних балок рами, але й обшивку по всьому периметру вагона. Далі на конвеєрі передбачаються позиції для установки й кріплення даху, навішення навантажувальних дверей, настилу дерев'яної підлоги, підшивки деревинно-волокнистими плитами стін і стель, здачі кузова.

Складання кузовів пасажирських вагонів здійснюється на потокових лініях з переміщенням кузова на тимчасових технологічних візках. При складанні кузова доцільний змішаний спосіб базування з послідовним переносом баз. Стосовно до цього способу базування технологічний процес може бути побудований у такий спосіб.

Позиція I — раму опускають на технологічні візки.

Позиція II-чотири пневмопідьйомника, головки яких виставлені в одній площині по нівелірі, орієнтують раму в горизонтальній площині. На раму подають комплект технологічних рамок для базування бічних стін і по черзі ліві й праву бічні стіни. Шкворневі стойки бічних стін сполучають із осями шкворневих балок, закріплюють стіни по шкворневих стойках технологічними рамками й приварюють шкворневі стойки к обв’язкам.

Далі підтягують раму до кінців стойок бічних стін в інших точках, прихоплюють стойки до обв'язки рами, закріплюють стіни технологічними рамками в проміжних точках (усього сім-дев'ять рамок), установлюють і прихоплюють торцеві й тамбурні стіни. На цій позиції доцільно встановити й прихопити підніжки. Використання технологічних рамок вимагає істотних витрат часу й праці на базування бічних стін. Перевагами в порівнянні зі складанням у стапелі є те, що рамки можуть залишатися в кузові аж до установки й приварки даху. Це дає можливість переміщати кузов і виконувати зварювальні роботи із закріпленими стінами.

Позиція III— зібрану конструкцію знову орієнтують у горизонтальній площині й виконують зварювальні роботи. Застосовується в основному напівавтоматичне зварювання в середовищі захисних газів.

Крім перерахованих на потоковій лінії необхідно мати ще чотири - шість позицій (залежно від такту випуску) для завершення зварювальних робіт, монтажу водяних баків, перехідних площадок й інших елементів. Завершуються роботи звичайно виправленням кузова.