1.2.3. Спеціалізація й кооперування виробництва

Зосередження виготовлення або ремонту однорідної продукції в окремих галузях, об'єднаннях, на підприємствах або в цехах є основним чинником спеціалізації.

При закріпленні за підприємствами на тривалий час однорідної продукції з'являється можливість підвищити серійність виробів, що випускають, що дозволяє широко й ефективно використати спеціальне устаткування й оснащення, а також проводити механізацію й автоматизацію виробництва в широких масштабах. Все це сприяє підвищенню продуктивності праці й зниженню собівартості виробів, що випускають, при поліпшенні їхньої якості.

У вагонобудуванні, як й у машинобудуванні в цілому, розрізняють предметну й технологічну спеціалізацію. При предметній спеціалізації підприємство випускає (ремонтує) однорідні по призначенню й конструктивним особливостям вагони (криті вантажні, вагони бункерного типу, пасажирські вагони локомотивної тяги, цистерни й ін.). Основу галузі вагонобудування становлять саме заводи, що спеціалізуються на випуску певних типів вагонів.

Технологічна спеціалізація проявляється найчастіше як внутрішньозаводська. Сутність її полягає в тім, що окремі цехи або ділянки заводу спеціалізуються на виконанні однорідних процесів над різними об'єктами виробництва, як, наприклад: ковальсько-штампувальні, холоднопресові, механооброблюючі, малярські й інші роботи. Спеціалізація підприємств нерозривно пов'язана з розвитком кооперування виробництва.

Між спеціалізованими підприємствами, що спільно виготовляють один складний виріб, повинна бути виробничий зв'язок.

У вагонобудуванні й при ремонті вагонів широке поширення одержала предметна кооперація, при якій одні підприємства поставляють іншим окремі заготівки, деталі або складальні одиниці, наприклад: осьові заготівки, виливки корпусів букс, колісні пари, візки вантажних або пасажирських вагонів й ін. Можлива також технологічна кооперація, тобто кооперація, при якій одне підприємство, маючи більше високі технологічні можливості, виконує для іншого підприємства певні види робіт (аналогія з технологічною спеціалізацією).

1.3. Виробничий і технологічний процеси

1.3.1. Поняття виробничого процесу

Сукупність взаємозалежних дій людей і знарядь виробництва, необхідних для виготовлення або ремонту виробів, що випускають підприємством, , становить виробничий процес. Він може бути представлений системою основних, допоміжних й обслуговуючих процесів, у результаті яких вихідні матеріали перетворюються в готові вироби.

Основні процеси — процеси виготовлення або ремонту виробів, що становлять програму випуску. Сукупність основних процесів утворить основне виробництво. Основне виробництво вагонобудівного підприємства складається із трьох стадії: заготівельної, оброблювальної й складально-оздоблювальної. На заготівельній стадії виробництва одержують литі, куті, штамповані заготівки або деталі; на оброблювальній стадії заготівки піддають механічному, термічному й іншому видам обробки. Складально-оздоблювальна стадія є заключною й включає процеси складання складових частин вагонів і вагонів у цілому, а також процеси їхньої обробки, контролю, випробування й здачі представникам замовника.

Допоміжні процеси служать для виготовлення продукції, що споживається самим підприємством в основному виробництві (інструмента, штампів, нестандартного встаткування), виробництва ремонтів устаткування й оснащення, вироблення електроенергії, пари, стисненого повітря й ін. Сукупність допоміжних процесів утворить допоміжне виробництво.

До обслуговуючих процесів можна віднести процеси, пов'язані з наданням різних послуг основному й допоміжному виробництвам. Це насамперед транспортування, складування, зберігання й видача матеріалів, контроль точності інструмента, приладів й ін. Сукупність обслуговуючих процесів утворить обслуговуючі господарство - транспортне, складське, метрологічне й ін.

Найбільш значимою складовою частиною виробничого процесу є технологічний процес.