2.4.4. Загальне складання рам вантажних вагонів

При розробці технологічного процесу складання рами насамперед доводиться вирішувати питання про вибір складального положення, тому що це визначає схему базування елементів рами в складальному стенді. Раму будь-якого вагона можна зібрати як у нормальному (робочому) положенні, так й у положенні «низом нагору». На рис. 2.20 показані схеми базування елементів шкворневого вузла при обох складальних положеннях.

Рис. 2.20. Схеми складальних положень рами:

а — нормальне положення; б — положення «низом нагору»; 1 — шкворнева балка; 2 — нижній лист шкворневої балки; 3 — п’ятник; 4 — ковзун; б — бічна балка

При складанні рами в нормальному положенні можна виділити в самостійний технологічний вузол нижній лист шкворневій балки в зборі з п’ятниками, ковзунами й опорами під домкрати (опори й ковзуни можна приварити, а п’ятники тільки прихопити до листів). При такому складальному положенні рами легко вдається домогтися правильного взаємного розташування опорних поверхонь п’ятника й ковзунів по настановних елементах складального стенда (див. розташування опорних точок на рис. 2.20, а).

Трудомісткість робіт з формування елементів шкворневого вузла при такому складальному положенні рами буде досить низька. Однак у цьому випадку верхні полки бічних балок і зетових профілів хребтової балки неминуче виявляться не в одній площині. Для більшості вагонів невеликі відхилення від площини елементів підлоги не впливають на якість вагона.

При складанні рами в положенні «низом нагору» (рис. 2.20, б) площина підлоги буде забезпечена настановними елементами стенда, однак п’ятник і ковзуни розміщаються на поверхнях, які орієнтовані в просторі вільно, і розташовуються із сумарною погрішністю, накопиченої як при виготовленні деталей шкворневої балки, так і при складанні шкворневого вузла рами. Тому для забезпечення правильного розташування п’ятника й ковзунів доводиться виконувати великий обсяг підгінних робіт. У цьому випадку трохи спрощується конструкція складального стенда, тому що більшість настановних базових елементів стенда розташовані в одній площині.

Загальними при виробництві рам вагонів є також питання зварювання, тому зупинимося на цих питаннях більш докладно. Конструкції рам більшості вагонів такі, що зварні шви непрямолінійні, мають малу довжину, різним чином орієнтовані в просторі. Із цієї причини широко застосовують напівавтоматичне зварювання в середовищі вуглекислого газу або в суміші вуглекислого газу й кисню, яке варто вважати найбільш перспективним.

Зварювання в середовищі вуглекислого газу з киснем у порівнянні зі зварюванням у середовищі вуглекислого газу має ряд переваг: зменшуються розбризкування металу; бризи легше відокремлюються від металу; у кутових з'єднаннях може бути забезпечений більше плавний перехід від шва до основного металу; стійкість шва до утворення пор вище, ніж при зварюванні у вуглекислому газі; вартість суміші вуглекислого газу й кисню нижче вартості чистого вуглекислого газу.

Розглянуті вище загальні питання вирішують при організації виробництва рам вагонів будь-яких типів. Нижче на конкретному прикладі виготовлення рами піввагона (рис. 2.13) розглянутий підхід до розробки технологічного процесу її виготовлення.

Положення при складанні рами в стенді - нормальне. Перед початком складання рами, як і будь-якого іншого технологічного вузла, необхідно підібрати комплект деталей і технологічних вузлів нижчих порядків, підготувати до роботи складальний пристрій - стенд.

Процес складання рами починається із закладки в стенд для складання елементів, розташованих під хребтовою балкою, зокрема, нижніх листів шкворневих балок. Після цього можуть бути встановлені хребтова й всі поперечні балки (кінцеві, шкворневі, проміжні, середні). Шкворневі балки й нижні листи попередньо повинні бути заґрунтовані із внутрішнього боку, тому що утворена при складанні замкнута конструкція шкворневої балки не може бути пофарбована усередині після складання. Всі складові частини рами виставляють по упорах стенда й притискають до них пневматичними притисками. Схема базування балок рами в складальному стенді показана на рис. 2.21.

Після закладки в стенд листів і балок, піджиманя їх до елементів, що базують, стенда, необхідно прихопити складові частини рами між собою. Число прихваток й їхню довжину вибирають таким чином, щоб при транспортуванні рами й зварюванню не порушувалося положення балок. Після цього можна встановити й прихопити дрібні деталі (накладки, планки, кронштейни) і передати раму на зварювання. Для повороту рами в процесі зварювання можуть застосовуватися кантувачі різної конструкції: двухстоєчні, кільцеві, ланцюгові.

Подальші роботи з виготовлення рами пов'язані з монтажем автозчепного й гальмового обладнання, кришок люків.

Рис. 2.21. Схеми базування балок рами піввагона в складальному стенді: а — хребтової; 6 — шкворневий; в — проміжній; м — кінцевий; /—3 — опорні точки відповідно на настановних, напрямних я опорних. базах; 4 — притиски

Переміщення рами з одного робочого місця на інше після виконання необхідного обсягу робіт відбувається по конвеєрі. При складанні рам вагонів найбільше поширення одержали візкові конвеєри. Послідовність виконання робіт з монтажу обладнання на рамі з урахуванням розглянутої схеми конвеєра представлена в табл. 2.4 у вигляді маршрутного технологічного процесу.

Монтаж устаткування на рамі вагона має деякі особливості. У вільному стані довжина поглинаючого апарата й упорної плити більше відстані між робочими площинами передніх і задніх упорів. Тому перед установкою поглинаючого апарата на раму його необхідно небагато стиснути й удержати в такому стані. Апарат у зборі з тяговим хомутом й упорною плитою стискають на спеціальному пресі на 15...20 мм і фіксують у такому положенні гвинтовим пристроєм. Після установки вузла в хребтову балку пристрій знімають.

Аналогічним образом можуть бути побудовані технологічні процеси виготовлення рам вантажних критих вагонів, ізотермічних, вагонів бункерного типу. При цьому повинні бути враховані особливості конструкції рам цих вагонів. При зварюванні рам зазначених типів вагонів замість ланцюгових і кільцевих кантувачів застосовують кантувачі з піднімальними центрами (цапфами).

Таблиця 2.4