- •Розділ 1 теоретичні основи технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.1. Предмет галузевих технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.2. Об'єкт вагонобудівного й вагоноремонтного виробництва
- •1.2. 1. Складальні елементи вагона
- •1.2.2. Технологічність конструкції вагона
- •1.2.3. Спеціалізація й кооперування виробництва
- •1.3. Виробничий і технологічний процеси
- •1.3.1. Поняття виробничого процесу
- •1.3.2. Технологічний процес і його структура
- •1.3.3. Класифікація технологічних процесів
- •1.4. Проектування технологічних процесів
- •1.4.1. Загальні схеми виготовлення й ремонту вагонів
- •1.4.2. Розробка технологічного процесу
- •1.4.3. Побудова технологічних процесів залежності від типу виробництва
- •Річна програма випуску деталей або складальних одиниць, шт., одного типорозміру для різних типів виробництва
- •1.4.4. Нормування й тарифікація технологічних процесів
- •1.4.5. Розробка технологічної документації
- •1.4.6. Автоматизоване проектування технологічних процесів
- •1.5. Економічна оцінка технологічних розробок
- •1.5.1. Техніко-економічні принципи проектування
- •1.5.2. Показники якості технологічних розробок
- •1.6. Особливості розробки складальних технологічних процесів
- •1.6.1. Загальні положення
- •1.6.2. Форми організації складальних робіт
- •1.6.3. Такт і ритм потокових ліній
- •1.6.4. Технологічні схеми складання
- •1.6.5. Технологічне оснащення складальних технологічних процесів
- •1.7. Точність і методи складання в технології виробництва й ремонту вагонів
- •1.7.1. Складальні розмірні ланцюги й методи їхнього рішення
- •1.7.2. Методи складання при виготовленні й ремонті вагонів
- •1.8. Процеси зношування деталей і складальних одиниць вагонів
- •1.8.1. Основні поняття теорії тертя й зношування
- •1.8.2. Механізм зношування деталей пар тертя й види руйнування робочих поверхонь
- •1.8.3. Фактори, що впливають на процеси зношування
- •1.8.4. Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей
- •1.8.5. Зношення від втоми й руйнування
- •1.8.6. Технологічні методи підвищення опору втоми
- •1.9. Система ремонту вагонів
- •2.1.2. Методи пластичного деформування матеріалу в гарячому стані
- •2.1.3. Виготовлення деталей з листового й профільного прокату
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення суцільнокатаного колеса
- •Операції холодного штампування, застосовувані при виготовленні деталей вагонів
- •2.1. 4. Обробка різанням деталей вагонов
- •Маршрутний опис технологічного процесу механічної обробки осі під роликові підшипники
- •2.2. Виготовлення візків вантажних вагонів
- •2.2.1. Основні технічні вимоги
- •2.2.2. Складальні одиниці візка
- •2.2.3. Загальне складання візків
- •2.3. Особливості виготовлення візків пасажирських вагонів
- •2.3.1. Технічні вимоги й матеріали
- •2.3.2. Основні складальні одиниці
- •2.3.3. Загальне складання візка
- •2.4. Виготовлення рам вагонів
- •2.4.1. Основні складальні одиниці
- •2.4.2. Виготовлення хребтових балок типової конструкції
- •2.4.3. Особливості виготовлення хребтових балок піввагонів, платформ і пасажирських вагонів
- •2.4.4. Загальне складання рам вантажних вагонів
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення рами піввагона
- •2.4.5. Особливості технології виготовлення рам пасажирських вагонів
- •2.5. Виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.1. Особливості конструкції й технології виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.2. Технологічні процеси виготовлення бічних стін
- •2.5.3. Особливості виготовлення бічних стін з коррозійно-стійких сталей
- •2.6. Виготовлення дахів вагонів
- •2.7. Складання кузовів і загальне складання вагонів
- •2.7.1. Технічні вимоги, пропоновані до кузовів вагонів. Способи базування при складанні кузовів
- •2.7.2. Технологія складання кузовів вагонів
- •2.7.3. Загальне складання й випробування вагонів
- •2.8. Виробництво цистерн
- •2.8.1. Загальні вимоги
- •2.8.2. Виготовлення казанів цистерн
- •2.8.3. Загальне складання цистерн
- •Розділ 3 методи діагностики технічногостану складальних одиниць деталей вагонів
- •3.1. Загальні відомості про систему технічногодіагностування й неруйнівного контролю складальних одиниць і деталей вагонів
- •3.1.1. Основні завдання й структура технічної діагностики вагонів
- •3.1.2. Засоби технічної діагностики
- •3.2. Класифікація методів неруйнуючого контролю
- •Класифікація видів і методів нк
- •Розділ 4 технічний стан і ремонт колісних пар
- •4.1. Аналіз зношень і пошкоджень колісних пар і причини їхнього утворення
- •Несправності суцільнокатаних коліс
- •4.2. Технічне обслуговування й ремонт колісних пар
- •4.2.1. Система контролю технічного стану
- •4.2.2. Ремонт колісних пар без зміни елементів
- •4.2.3. Ремонт колісних пар зі зміною елементів
- •4.2. 4. Ремонт різьбової частини шийок осей
- •4.2. 5.Обробка отворів маточин кілес
- •4.2.6. Механічна обробка нових осей
- •4.3. Формування колісних пар
- •4.3.1. Оцінка якості формування колісних пар
- •Види відхилень від нормальної форми діаграм запресування
- •4.4. Шляхи збільшення надійності й довговічності колісних пар
- •Розділ 5 технічний стані ремонт буксових вузлівз роликовими підшипниками
- •5.1. Аналіз пошкоджуваності буксових вузлів з роликовими підшипниками
- •5.2. Система технічного обслуговування й ремонту буксових вузлів
- •5.3. Технологія монтажу й демонтажу буксових вузлів
- •5.4. Змащення буксових вузлів
- •Розділ 6 технічний стан і ремонт візків вагонів
- •6.1. Аналіз пошкоджуваності візків вантажних вагонів
- •Пошкоджуваність фрикційних планок
- •Пошкоджуваність фрикційних клинів
- •Пошкоджуваність надресорних балок
- •Пошкоджуваність сполучних балок чотиривісних візківмоделі 18-101
- •6.2. Технологічний процес ремонту візків моделі 18-100 (цнии-х3)
- •Ремонт візків у вагонному депо потоковим методом
- •6.3. Аналіз пошкоджуваності візків пасажирських вагонів
- •Несправності рам візків
- •Несправності деталей надбуксового підвішування
- •Зношення шпинтонів
- •Зношення фрикційних втулок
- •Зношення фрикційних сухарів
- •Зношення кілець надбуксових гасників коливань
- •Зношення деталей колискового підвішування
- •Несправності поздовжніх повідців
- •Несправності надресорної балки
- •6.4. Ремонт візків пасажирських вагонів
- •Ремонт візків на поточно-конвеєрній лінії врз
- •Глава 7 технічний стан і ремонт елементів пружнього підвішування
- •7.1. Несправності й ремонт пружин
- •7.2. Несправності й ремонт ресор
- •7.3. Шляхи підвищення надійності й довговічності пружин і ресор
- •7.4. Аналіз пошкоджуваності й ремонт гідравлічних гасників коливань
- •Дефектация гасників коливань за формою робочих діаграм
- •Глава 8 технічний стан і ремонт автозчепного пристрою
- •8.1. Аналіз пошкоджуваності автозчепного пристрою
- •8.1.1. Пошкоджуваність корпуса автозчепу
- •8.1.2. Пошкоджуваність деталей механізму зчеплення автозчепу
- •8.1.3. Пошкоджуваність поглинаючих апаратів
- •8.1.4. Пошкоджуваність тягових хомутів
- •8.1.5. Пошкоджуваність деталей центруючого приладу
- •8.1.6. Причини саморозчеплень автозчепів
- •8.2. Система оглядів і ремонту автозчепного пристрою вагонів
- •Параметри автозчепного пристрою, що перевіряють, на вагоні
- •Глава 9 технічний стан і ремонт кузовів вагонів
- •9.1. Експлуатаційні фактори, що впливають на технічний стан кузовів вантажних вагонів
- •9.2. Пошкоджуваність рам вагонів і технологія їхнього ремонту
- •9.3. Пошкоджуваність і ремонт кузовів піввагонів
- •9.4. Пошкоджуваність і ремонт кузовів критих вагонів
- •9.5. Пошкоджуваність і ремонт платформ
- •9.6. Пошкоджуваність і ремонт котлів цистерн
- •9.7. Пошкоджуваність і ремонт кузовів пасажирських вагонів
- •Глава 10 захисні й декоративні покриття вагонів
- •10.1. Призначення лакофарбових покриттів
- •10.2. Властивості лакофарбових матеріалів
- •10.3. Компоненти лакофарбових матеріалів
- •10.4. Технологія нанесення лакофарбових покриттів
- •Методи нанесення захисних покриттів
- •10.5. Методи сушіння пофарбованих поверхонь
1.8.3. Фактори, що впливають на процеси зношування
За інших рівних умов інтенсивність зношування істотно залежить від якості контактуємих поверхонь. Якість поверхні визначається геометрією поверхні як границі тіла й фізико-хімічних властивостей, обумовленими процесом її утворення при обробці деталі.
Якість поверхні деталей вагонів впливає на такі .їх службові властивості, як опір утоми, зносостійкість, корозійна стійкість, міцність посадок з натягом, щільність рухомих і нерухомих з'єднань й ін. Геометрія поверхні характеризується її шорсткістю й допусками форми (допуски площинності, циліндричності й ін.).
Рис. 1.14. Профіль шорсткості поверхні і його характеристик
Фізико-хімічні властивості поверхні визначаються її структурою, мікротвердістю, глибиною наклепу, залишковими напругами.
Шорсткість поверхні (рис. 1.14) оцінюють по ряду характеристик. У Росії для кількісної оцінки шорсткості поверхні прийнято три висотних параметри Ra , Rz , Rmax , один комплексний параметр tр і два крокових параметри: середній крок місцевих виступів S і середній крок нерівностей профілю Sm — усього шість параметрів (для приклада, у Данії й Франції — 10, Чехії — 3, Японії — 1).
Зазначені параметри визначають по наступних вираженнях:
де Ra — середнє арифметичне відхилення профілю;
n — число обраних точок на базовій довжині /;
уi—відклонення профілю в обраних точках від середньої лінії т;
Rz — висота нерівностей по десятьох точках;
Hj max' Hi min — відхилення від середньої лінії п'яти вершин найбільш високих виступів і п'яти найбільш глибоких западин;
tp — відносна опорна довжина профілю рівня р;
р — рівень перерізу профілю (у відсотках від найбільшої висоти нерівностей Rmах), обумовлений відстанню між лінією виступів і лінією, що перетинає профіль еквидистантно лінії виступів;
Вi — довжина відрізка, відсікаємого на мікровисоті. Фізичний зміст перерахованих величин наведений на рис. 1.14.
Відзначимо, що отримана при обробці деталей початкова шорсткість поверхні впливає на інтенсивність зношування лише на стадії приробляння поверхонь. У результаті приробляння вихідні параметри шорсткості змінюються, здобуваючи значення, характерні для стадії нормальної експлуатації.
Крім розглянутого істотний вплив на процеси зношування роблять обґрунтований вибір конструкційних матеріалів, а також способи термічної й хіміко-термічної обробки робочих поверхонь деталей у парах тертя, жорсткість і піддатливість вузлів, розвантаження робочих поверхонь, способи й приймання складання, що виключають небажані залишкові напруги, застосування обґрунтованих мастильних матеріалів і підтримка їхніх властивостей у процесі експлуатації вагона.
1.8.4. Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей
Підвищення зносостійкості деталей можна домогтися, застосовуючи порівняно недорогі, але ефективні методи хіміко-термічної обробки робочих поверхонь деталей (цементація, азотування, фосфатування), а також прогресивні методи поверхневого зміцнення деталей, такі як алмазне вигладжування й ін.
Особливі перспективи підвищення довговічності деталей вагонів можна бачити у використанні для обробки поверхонь висококонцентрованих джерел теплової енергії, зокрема лазерного випромінювання. Методи модифікування поверхонь деталей лазерним випромінюванням можна розділити на дві основні групи.
До першої групи варто віднести обробку, що не викликає оплавлення або яку-небудь іншу зміну вихідної шорсткості поверхні й зв'язана тільки з нагріванням поверхневого шару й наступним його самоохолодженням. Управляючи процесами нагрівання й охолодження, можна одержати різні ефекти в поверхневому шарі, зокрема термічне зміцнення, відпустка, отжиг. Ефект зміцнення вуглеродомістких сталей полягає в утворенні в поверхневому шарі специфічної дезорієнтованої в просторі структури, що має мікротвердість, в 1,5...5 разів перевищуючу мікротвердість основи. Глибина модифікованого шару залежно від режимів опромінення може досягати 0,05.. .3 мм.
До другої групи можна віднести обробку, при якій відбувається оплавлення поверхні: термічне зміцнення, лазерна аморфізація, поверхневе мікролегування й наплавлення.
Лазерне термічне зміцнення з оплавленням поверхні дозволяє одержати в зовнішньому шарі характерне для загартування з рідкого стану дендритну будову.
Аморфізація поверхні-процес, при якому в поверхневому шарі оброблюваного матеріалу створюється максимально можливий градієнт температур. При цьому у вузькому поверхневому шарі товщиною близько 0,02...0,05 мм швидкості охолодження можуть досягати значень 106...107 °С/с, які є достатніми для «заморожування» разпідпорядкованій при розплавлюванні структури, тобто для переведення металу в аморфний стан.
Лазерне микролегування—процес розплавлювання за допомогою лазерного випромінювання поверхневого шару й введення в розплав, що утворився, легуючих елементів. Поверхневе мікролегування використають для підвищення зносостійкості, жароміцності, теплостійкості, корозійній стійкості.
Лазерне наплавлення — ефективний метод поліпшення експлуатаційних характеристик і відновлення зношених робочих поверхонь деталей машин й інструментів. На підготовлену оброблювану поверхню попередньо або одночасно з лазерним випромінюванням подається у вигляді дроту або порошку матеріал, що наплавлюється. Під дією лазерного випромінювання відбувається розплавлювання цього матеріалу й часткове оплавлення матеріалу основи, що забезпечує гарну адгезію покриття й основи.
