- •Розділ 1 теоретичні основи технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.1. Предмет галузевих технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.2. Об'єкт вагонобудівного й вагоноремонтного виробництва
- •1.2. 1. Складальні елементи вагона
- •1.2.2. Технологічність конструкції вагона
- •1.2.3. Спеціалізація й кооперування виробництва
- •1.3. Виробничий і технологічний процеси
- •1.3.1. Поняття виробничого процесу
- •1.3.2. Технологічний процес і його структура
- •1.3.3. Класифікація технологічних процесів
- •1.4. Проектування технологічних процесів
- •1.4.1. Загальні схеми виготовлення й ремонту вагонів
- •1.4.2. Розробка технологічного процесу
- •1.4.3. Побудова технологічних процесів залежності від типу виробництва
- •Річна програма випуску деталей або складальних одиниць, шт., одного типорозміру для різних типів виробництва
- •1.4.4. Нормування й тарифікація технологічних процесів
- •1.4.5. Розробка технологічної документації
- •1.4.6. Автоматизоване проектування технологічних процесів
- •1.5. Економічна оцінка технологічних розробок
- •1.5.1. Техніко-економічні принципи проектування
- •1.5.2. Показники якості технологічних розробок
- •1.6. Особливості розробки складальних технологічних процесів
- •1.6.1. Загальні положення
- •1.6.2. Форми організації складальних робіт
- •1.6.3. Такт і ритм потокових ліній
- •1.6.4. Технологічні схеми складання
- •1.6.5. Технологічне оснащення складальних технологічних процесів
- •1.7. Точність і методи складання в технології виробництва й ремонту вагонів
- •1.7.1. Складальні розмірні ланцюги й методи їхнього рішення
- •1.7.2. Методи складання при виготовленні й ремонті вагонів
- •1.8. Процеси зношування деталей і складальних одиниць вагонів
- •1.8.1. Основні поняття теорії тертя й зношування
- •1.8.2. Механізм зношування деталей пар тертя й види руйнування робочих поверхонь
- •1.8.3. Фактори, що впливають на процеси зношування
- •1.8.4. Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей
- •1.8.5. Зношення від втоми й руйнування
- •1.8.6. Технологічні методи підвищення опору втоми
- •1.9. Система ремонту вагонів
- •2.1.2. Методи пластичного деформування матеріалу в гарячому стані
- •2.1.3. Виготовлення деталей з листового й профільного прокату
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення суцільнокатаного колеса
- •Операції холодного штампування, застосовувані при виготовленні деталей вагонів
- •2.1. 4. Обробка різанням деталей вагонов
- •Маршрутний опис технологічного процесу механічної обробки осі під роликові підшипники
- •2.2. Виготовлення візків вантажних вагонів
- •2.2.1. Основні технічні вимоги
- •2.2.2. Складальні одиниці візка
- •2.2.3. Загальне складання візків
- •2.3. Особливості виготовлення візків пасажирських вагонів
- •2.3.1. Технічні вимоги й матеріали
- •2.3.2. Основні складальні одиниці
- •2.3.3. Загальне складання візка
- •2.4. Виготовлення рам вагонів
- •2.4.1. Основні складальні одиниці
- •2.4.2. Виготовлення хребтових балок типової конструкції
- •2.4.3. Особливості виготовлення хребтових балок піввагонів, платформ і пасажирських вагонів
- •2.4.4. Загальне складання рам вантажних вагонів
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення рами піввагона
- •2.4.5. Особливості технології виготовлення рам пасажирських вагонів
- •2.5. Виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.1. Особливості конструкції й технології виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.2. Технологічні процеси виготовлення бічних стін
- •2.5.3. Особливості виготовлення бічних стін з коррозійно-стійких сталей
- •2.6. Виготовлення дахів вагонів
- •2.7. Складання кузовів і загальне складання вагонів
- •2.7.1. Технічні вимоги, пропоновані до кузовів вагонів. Способи базування при складанні кузовів
- •2.7.2. Технологія складання кузовів вагонів
- •2.7.3. Загальне складання й випробування вагонів
- •2.8. Виробництво цистерн
- •2.8.1. Загальні вимоги
- •2.8.2. Виготовлення казанів цистерн
- •2.8.3. Загальне складання цистерн
- •Розділ 3 методи діагностики технічногостану складальних одиниць деталей вагонів
- •3.1. Загальні відомості про систему технічногодіагностування й неруйнівного контролю складальних одиниць і деталей вагонів
- •3.1.1. Основні завдання й структура технічної діагностики вагонів
- •3.1.2. Засоби технічної діагностики
- •3.2. Класифікація методів неруйнуючого контролю
- •Класифікація видів і методів нк
- •Розділ 4 технічний стан і ремонт колісних пар
- •4.1. Аналіз зношень і пошкоджень колісних пар і причини їхнього утворення
- •Несправності суцільнокатаних коліс
- •4.2. Технічне обслуговування й ремонт колісних пар
- •4.2.1. Система контролю технічного стану
- •4.2.2. Ремонт колісних пар без зміни елементів
- •4.2.3. Ремонт колісних пар зі зміною елементів
- •4.2. 4. Ремонт різьбової частини шийок осей
- •4.2. 5.Обробка отворів маточин кілес
- •4.2.6. Механічна обробка нових осей
- •4.3. Формування колісних пар
- •4.3.1. Оцінка якості формування колісних пар
- •Види відхилень від нормальної форми діаграм запресування
- •4.4. Шляхи збільшення надійності й довговічності колісних пар
- •Розділ 5 технічний стані ремонт буксових вузлівз роликовими підшипниками
- •5.1. Аналіз пошкоджуваності буксових вузлів з роликовими підшипниками
- •5.2. Система технічного обслуговування й ремонту буксових вузлів
- •5.3. Технологія монтажу й демонтажу буксових вузлів
- •5.4. Змащення буксових вузлів
- •Розділ 6 технічний стан і ремонт візків вагонів
- •6.1. Аналіз пошкоджуваності візків вантажних вагонів
- •Пошкоджуваність фрикційних планок
- •Пошкоджуваність фрикційних клинів
- •Пошкоджуваність надресорних балок
- •Пошкоджуваність сполучних балок чотиривісних візківмоделі 18-101
- •6.2. Технологічний процес ремонту візків моделі 18-100 (цнии-х3)
- •Ремонт візків у вагонному депо потоковим методом
- •6.3. Аналіз пошкоджуваності візків пасажирських вагонів
- •Несправності рам візків
- •Несправності деталей надбуксового підвішування
- •Зношення шпинтонів
- •Зношення фрикційних втулок
- •Зношення фрикційних сухарів
- •Зношення кілець надбуксових гасників коливань
- •Зношення деталей колискового підвішування
- •Несправності поздовжніх повідців
- •Несправності надресорної балки
- •6.4. Ремонт візків пасажирських вагонів
- •Ремонт візків на поточно-конвеєрній лінії врз
- •Глава 7 технічний стан і ремонт елементів пружнього підвішування
- •7.1. Несправності й ремонт пружин
- •7.2. Несправності й ремонт ресор
- •7.3. Шляхи підвищення надійності й довговічності пружин і ресор
- •7.4. Аналіз пошкоджуваності й ремонт гідравлічних гасників коливань
- •Дефектация гасників коливань за формою робочих діаграм
- •Глава 8 технічний стан і ремонт автозчепного пристрою
- •8.1. Аналіз пошкоджуваності автозчепного пристрою
- •8.1.1. Пошкоджуваність корпуса автозчепу
- •8.1.2. Пошкоджуваність деталей механізму зчеплення автозчепу
- •8.1.3. Пошкоджуваність поглинаючих апаратів
- •8.1.4. Пошкоджуваність тягових хомутів
- •8.1.5. Пошкоджуваність деталей центруючого приладу
- •8.1.6. Причини саморозчеплень автозчепів
- •8.2. Система оглядів і ремонту автозчепного пристрою вагонів
- •Параметри автозчепного пристрою, що перевіряють, на вагоні
- •Глава 9 технічний стан і ремонт кузовів вагонів
- •9.1. Експлуатаційні фактори, що впливають на технічний стан кузовів вантажних вагонів
- •9.2. Пошкоджуваність рам вагонів і технологія їхнього ремонту
- •9.3. Пошкоджуваність і ремонт кузовів піввагонів
- •9.4. Пошкоджуваність і ремонт кузовів критих вагонів
- •9.5. Пошкоджуваність і ремонт платформ
- •9.6. Пошкоджуваність і ремонт котлів цистерн
- •9.7. Пошкоджуваність і ремонт кузовів пасажирських вагонів
- •Глава 10 захисні й декоративні покриття вагонів
- •10.1. Призначення лакофарбових покриттів
- •10.2. Властивості лакофарбових матеріалів
- •10.3. Компоненти лакофарбових матеріалів
- •10.4. Технологія нанесення лакофарбових покриттів
- •Методи нанесення захисних покриттів
- •10.5. Методи сушіння пофарбованих поверхонь
1.7.2. Методи складання при виготовленні й ремонті вагонів
Метод складання — це класифікаційна категорія, обумовлена стосовно до технологічного методу забезпечення необхідної точності вихідних параметрів виробів або їхніх технологічних вузлів.
При вузловому й загальному складанні вагонів найбільше часто застосовують складання по методах повної або неповної взаємозамінності, селективне складання, складання з регулюванням або пригоном деталей.
Складання по методу повної взаємозамінності є найбільш прогресивною з погляду організації складального процесу. Застосування цього методу дозволяє забезпечити необхідні значення вихідних параметрів технологічного вузла при повній внутрішній взаємозамінності його складових частин. Метод повної взаємозамінності застосовується, якщо розрахункові значення мінімального й максимального розмірів замикаючої ланки (складальні розмірні ланцюги вирішують методом мінімуму-максимуму) укладаються в діапазон, встановлений конструкторською й іншою документацією. У цьому випадку розглянуте з'єднання складових частин технологічного вузла може бути виконане без яких-небудь підгінних робіт.
Зборка по методу повної взаємозамінності дозволяє одержати мінімальну трудомісткість складальних робіт, стабілізувати штучний час на окремі технологічні операції. При використанні цього методу складальні технологічні процеси легше піддаються механізації й автоматизації. Однак метод повної взаємозамінності вимагає високої точності обробки деталей технологічного вузла, особливо при великій кількості ланок розмірного ланцюга. У зв'язку із цим розглянутий метод може бути рекомендований для умов крупносерійного виробництва, коли висока точність обробки деталей може бути досягнута шляхом застосування ефективного спеціалізованого обладнання. При невеликому числі складових ланок розмірного ланцюга (2 - 4 ланки) метод повної взаємозамінності можна рекомендувати й для інших умов.
Метод неповної взаємозамінності аналогічний розглянутому вище. Він може бути застосований, якщо розрахункові параметри замикаючої ланки, отримані з рішення розмірного ланцюга теоретико-імовірнісним методом, відповідають значенням, установленим конструкторською документацією. Цей метод не гарантує абсолютну якість виробів (імовірність браку становить 0,27 %). Все-таки він має велике практичне значення, тому що дозволяє істотно розширити допуски на розміри деталей, особливо в багатоланкових розмірних ланцюгах, а втрати від браку при його застосуванні, як правило, бувають значно нижче витрат на високу точність обробки деталей.
Селективне складання може бути реалізована у формі індивідуального або групового підбора деталей у комплект. У першому випадку підбирають у комплект пари деталей, що з'єднують, за дійсним значенням розмірів, що сполучають, так, щоб забезпечувалася необхідна точність складання.
У другому випадку виготовлені з економічно доцільною точністю деталі сортують на групи так, щоб у межах групи деталі були взаємозамінними. Ознакою приналежності до тієї або іншої групи є дійсне значення розміру, що сполучає.
Характерним прикладом селективного складання є складання візків вантажних вагонів. По технічних вимогах допускається встановлювати в один візок дві бічні рами з різницею розмірів між зовнішніми щелепами буксових прорізів не більше 2 мм. Виготовлення бічних рам з такою точністю досить важко. Тому їх виготовляють із допуском на зазначений розмір, рівним 12 мм, після чого готові боковини сортують на 6 груп так, щоб в одну групу потрапили виробу з різницею розмірів не більше 2 мм.
Сутність складання з регулюванням полягає в тім, що в конструкцію технологічного вузла вводяться додаткові деталі, розміри яких можна змінити в процесі складання для досягнення необхідної точності замикаючої ланки розмірного ланцюга. Регулювання може бути східчастим або плавним. Наприклад, домогтися необхідного зазору між ковзунами рами вагона й візка можна шляхом установки під ковпак ковзуна візка певного числа регулювальних прокладок (східчасте регулювання). Необхідний зазор між гальмовою колодкою й поверхнею обіду колеса може бути встановлений шляхом зміни довжини гвинтової регулювальної ланки гальмової тяги (плавне регулювання).
Ефективність складання з регулюванням полягає ще й у тім, що наявність регулювальних ланок у виробі дозволяє відновити необхідні параметри замикаючих ланок у процесі експлуатації виробу або при його ремонті.
При складанні із пригоном одну або кілька деталей, що входять до складу з'єднання, виготовляють із припуском, що удаляють у процесі складання із застосуванням слюсарних, верстатних, газорізальних або інших операцій. При цьому одержують необхідну точність замикаючої ланки розмірного ланцюга.
Складання із пригоном деталей по місцю вимагають більш високої кваліфікації збирачів, приводить до підвищеної й нестабільної трудомісткості складальних операцій. Однак цей метод застосовується досить широко, особливо при виготовленні великогабаритних зварних конструкцій вагонів, деталі яких виконані з листового й сортового прокату без наступної каліброваної обробки.
