1.7.2. Методи складання при виготовленні й ремонті вагонів

Метод складання — це класифікаційна категорія, обумовлена стосовно до технологічного методу забезпечення необхідної точності вихідних параметрів виробів або їхніх технологічних вузлів.

При вузловому й загальному складанні вагонів найбільше часто застосовують складання по методах повної або неповної взаємозамінності, селективне складання, складання з регулюванням або пригоном деталей.

Складання по методу повної взаємозамінності є найбільш прогресивною з погляду організації складального процесу. Застосування цього методу дозволяє забезпечити необхідні значення вихідних параметрів технологічного вузла при повній внутрішній взаємозамінності його складових частин. Метод повної взаємозамінності застосовується, якщо розрахункові значення мінімального й максимального розмірів замикаючої ланки (складальні розмірні ланцюги вирішують методом мінімуму-максимуму) укладаються в діапазон, встановлений конструкторською й іншою документацією. У цьому випадку розглянуте з'єднання складових частин технологічного вузла може бути виконане без яких-небудь підгінних робіт.

Зборка по методу повної взаємозамінності дозволяє одержати мінімальну трудомісткість складальних робіт, стабілізувати штучний час на окремі технологічні операції. При використанні цього методу складальні технологічні процеси легше піддаються механізації й автоматизації. Однак метод повної взаємозамінності вимагає високої точності обробки деталей технологічного вузла, особливо при великій кількості ланок розмірного ланцюга. У зв'язку із цим розглянутий метод може бути рекомендований для умов крупносерійного виробництва, коли висока точність обробки деталей може бути досягнута шляхом застосування ефективного спеціалізованого обладнання. При невеликому числі складових ланок розмірного ланцюга (2 - 4 ланки) метод повної взаємозамінності можна рекомендувати й для інших умов.

Метод неповної взаємозамінності аналогічний розглянутому вище. Він може бути застосований, якщо розрахункові параметри замикаючої ланки, отримані з рішення розмірного ланцюга теоретико-імовірнісним методом, відповідають значенням, установленим конструкторською документацією. Цей метод не гарантує абсолютну якість виробів (імовірність браку становить 0,27 %). Все-таки він має велике практичне значення, тому що дозволяє істотно розширити допуски на розміри деталей, особливо в багатоланкових розмірних ланцюгах, а втрати від браку при його застосуванні, як правило, бувають значно нижче витрат на високу точність обробки деталей.

Селективне складання може бути реалізована у формі індивідуального або групового підбора деталей у комплект. У першому випадку підбирають у комплект пари деталей, що з'єднують, за дійсним значенням розмірів, що сполучають, так, щоб забезпечувалася необхідна точність складання.

У другому випадку виготовлені з економічно доцільною точністю деталі сортують на групи так, щоб у межах групи деталі були взаємозамінними. Ознакою приналежності до тієї або іншої групи є дійсне значення розміру, що сполучає.

Характерним прикладом селективного складання є складання візків вантажних вагонів. По технічних вимогах допускається встановлювати в один візок дві бічні рами з різницею розмірів між зовнішніми щелепами буксових прорізів не більше 2 мм. Виготовлення бічних рам з такою точністю досить важко. Тому їх виготовляють із допуском на зазначений розмір, рівним 12 мм, після чого готові боковини сортують на 6 груп так, щоб в одну групу потрапили виробу з різницею розмірів не більше 2 мм.

Сутність складання з регулюванням полягає в тім, що в конструкцію технологічного вузла вводяться додаткові деталі, розміри яких можна змінити в процесі складання для досягнення необхідної точності замикаючої ланки розмірного ланцюга. Регулювання може бути східчастим або плавним. Наприклад, домогтися необхідного зазору між ковзунами рами вагона й візка можна шляхом установки під ковпак ковзуна візка певного числа регулювальних прокладок (східчасте регулювання). Необхідний зазор між гальмовою колодкою й поверхнею обіду колеса може бути встановлений шляхом зміни довжини гвинтової регулювальної ланки гальмової тяги (плавне регулювання).

Ефективність складання з регулюванням полягає ще й у тім, що наявність регулювальних ланок у виробі дозволяє відновити необхідні параметри замикаючих ланок у процесі експлуатації виробу або при його ремонті.

При складанні із пригоном одну або кілька деталей, що входять до складу з'єднання, виготовляють із припуском, що удаляють у процесі складання із застосуванням слюсарних, верстатних, газорізальних або інших операцій. При цьому одержують необхідну точність замикаючої ланки розмірного ланцюга.

Складання із пригоном деталей по місцю вимагають більш високої кваліфікації збирачів, приводить до підвищеної й нестабільної трудомісткості складальних операцій. Однак цей метод застосовується досить широко, особливо при виготовленні великогабаритних зварних конструкцій вагонів, деталі яких виконані з листового й сортового прокату без наступної каліброваної обробки.