1.6.3. Такт і ритм потокових ліній
Такт випуску — це інтервал часу, через який періодично виробляється випуск нових або відремонтованих виробів певного найменування, типорозміру й виконання. Такт випуску є однієї з головних характеристик виробництва, тому що він в остаточному підсумку визначає виробничу потужність підприємства. Такт випуску є основою при виборі схем технологічного процесу, його технічного оснащення, організації виробництва.
Способи розрахунку такту випуску залежать від конкретних виробничих ситуацій. У випадку, коли в цеху передбачається виготовлення (ремонт) одного типу вагона або планується паралельне виготовлення вагонів різних типів, розрахунковий такт випуску визначається вираженням
τр = Fn/N,
де F— номінальний річний фонд робочого часу однієї зміни;
n — режим роботи цеху або ділянки здачі вагонів (число робочих змін у добу);
N— заданий річний випуск вагонів певного типу (програма випуску).
Номінальний річний фонд робочого часу однієї зміни при 41-годинному робочому тижні становить 2070 ч. Режим роботи цеху встановлюється виходячи з конкретних особливостей підприємства.
У випадку, коли планується почерговий випуск вагонів різних типів малими серіями на тих самих виробничих площах, то при розрахунку такту випуску вагонів певного типу замість заданої річної програми випуску необхідно прийняти умовну програму, наведену до вагонів розглянутого типу,
де Ni , TBi, — відповідно річний випуск і трудомісткість виготовлення по типах вагонів;
n — число запланованих до випуску типів вагонів.
Тв до-трудомісткість виготовлення вагона, для якого розраховують такт випуску.
Аналогічно визначають такт випуску складових частин вагона (деталей, технологічних вузлів), що повинен бути погоджений з тактом випуску вагонів.
Розрахунковий такт випуску вагонів або їхніх елементів, як правило, виходить довільним числом. Для того щоб до кінця робочої зміни були закінчені операції на всіх робочих місцях, дійсний такт випуску повинен бути кратний фонду робочого часу зміни.
Ритм випуску визначається кількістю виробів, що випускають в одиницю часу. Відповідно до визначення ритм випуску дорівнює R = 1/τ, де τ - дійсний (прийнятий) такт випуску. Для великогабаритних складних виробів незручно оперувати числом виробів, виготовлених у годину (або хвилину). Тому ритм визначають числом виробів, виготовлених у зміну або добу.
1.6.4. Технологічні схеми складання
Складальні технологічні процеси і їхні операції досить складні. При розробці складальних операцій технологові доводиться постійно тримати в поле зору великий обсяг інформації. Це завдання можна істотно спростити, якщо попередньо розробити технологічну схему складання.
Технологічна схема складання (ТСС) — це графічне подання послідовності комплектування технологічного вузла при виробництві складальних робіт. Розробляти ТСС доцільно після детального вивчення конструкції виробу, що збирає, і ухвалення попереднього рішення про розчленовування його на складальні елементи. Методику розробки ТСС розглянемо на прикладі складання бічної стіни рефрижераторного вагона (мал. 1.8).
На ТСС інформацію про складові частини виробу розміщають у спеціальних графічних елементах (прямокутниках). На полях графічного елемента послідовно вказують: номер позиції або позначення по складальному кресленню, кількість однакових складових частин, найменування складової частини вузла. Процес складання зображують лінією, спрямованої від базової деталі (вузла) до готового виробу.
Базової називають деталь (вузол), з якої починається процес складання. До лінії складання послідовно (у черговості комплектування) приєднують графічні елементи. Рекомендується деталі розміщати по одну сторону від лінії складання, а вузли нижчих порядків - по іншу.
Рис. 1.8. Варіант технологічної схеми складання бічної стіни рефрижераторного вагона:
1 — графічний елемент (базова деталь); 2 — лінія складання; 3 — проміжний технологічний вузол; 4 — готовий виріб
На ТСС у формі написів указують також види робіт, виконання яких не супроводжується установкою складових частин вузла, наприклад: заґрунтувати, зварити, розклепати й ін. Місце примикання напису до графічного елемента або лінії складання визначає час виконання цих робіт: до складання, у момент установки деталі (вузла) або в процесі складання.
ТСС можуть бути лінійними й розгалуженими. Лінійні ТСС зображують процеси складання вузлів найнижчих порядків або процеси загального складання за умови, що для вузлового складання будуть розроблені окремі ТСС і технологічні процеси. Розгалужені ТСС (на мал. 1.8 додаткова галузь виготовлення стояка в складанні) застосовують у ситуаціях, коли доцільно деякі деталі об'єднати в технологічний вузол нижчого порядку, але через простоту вузла не передбачається розробка самостійного технологічного процесу його виготовлення.