1.6. Особливості розробки складальних технологічних процесів

1.6.1. Загальні положення

Складання — це утворення з'єднань складових частин виробу. З'єднання бувають рознімні й нероз'ємні, рухомі й нерухомі. По методу утворення з'єднання можуть бути різьбові, клинові, штифтові, шпонкові, шлицеві, зварні, клепані, клейові, пресові й ін.

Складальні процеси вагонобудування в більшості випадків пов'язані з виконанням таких робіт, при яких з'єднання складових частин складальних одиниць здійснюється зварюванням. Поряд із цим, але в менших обсягах, є роботи з утворення різьбових і клепаних з'єднань (автозчепне обладнання, п’ятникові вузли, поручні, підніжки, деталі внутрішнього й підвагонного обладнання). Рухомі з'єднання з утворенням посадок із зазором і нерухомі з натягом використають у гальмовій передачі, при складанні колісних пар, буксових вузлів, редукторів електропоїздів і потягів-поїздів-дизель-поїздів.

Як відзначалося раніше, характерною рисою конструкцій вагонів є те, що більшість деталей кузова й значна частина деталей візків виготовляють із листового й сортового прокату, а також методом лиття й штампування без додаткової обробки. Це приводить до того, що обсяг складальних робіт у вагонобудуванні значно перевищує обсяг заготівельних й обробних робіт.

На вагонобудівних заводах широке поширення одержало вузлове складання, причому в тих самих складальних цехах виготовляються як технологічні вузли, що відрізняються простотою конструкції, порівняно невеликими габаритними розмірами й масою, так і складні по конструкції технологічні вузли (рами кузовів і візків, стіни, даху), що мають більші габаритні розміри й масу.

1.6.2. Форми організації складальних робіт

Основними організаційними формами загального або вузлового складання є стаціонарна й рухома.

Стаціонарне складання характеризується тим, що об'єкт виробництва нерухомий і весь процес його складання виконуються на одному робочому місці, до якого подаються всі деталі й технологічні вузли нижчих порядків. На робочому місці бригади робочих різних професій по черзі міняють один одного (зварники міняють збирачів і т.д.).

Стаціонарне складання може бути організована на мінімальних виробничих площах. Однак велика розмаїтість складальних операцій, виконуваних на одному робочому місці, визначає необхідність виконання робіт збирачами високої кваліфікації. Часта зміна робіт приводить до неминучих втрат робочого часу. Ускладнюються також транспортні операції, тому що до одного робочого місця потрібно подавати досить складний складальний комплект.

З обліком викладеного стаціонарне складання можна рекомендувати для умов одиничного й дрібносерійного виробництва, а також при виготовленні малотрудомістких технологічних вузлів у будь-яких умовах.

Зустрічаються ситуації, коли стаціонарне складання стає вигідної й у крупносерійном виробництві. Наприклад, при загальному складанні пасажирських вагонів украй незручно передавати локомотивом в оздоблювальний цех одиночні вагони, що пройшли етап загального складання. Такі передачі простіше проводити составами з декількох вагонів на стику змін або в неробочий час. У цьому випадку необхідно застосувати стаціонарне складання. Відзначимо також те, що на ряді закордонних фірм ідуть на застосування стаціонарного складання в крупносерійном виробництві, тому що вона виключає негативні психологічні фактори: монотонність й одноманітність праці, стомлюваність робітників й ін.

Рухоме складання характеризується тим, що виріб у процесі складання переміщаються з одного робочого місця на інше. За робітниками місцями постійно закріплені операції технологічного процесу, устаткування й інструменти, бригади робітників. Виріб, що збирає, може переміщатися вільно (легкі вироби - по роликах, сковзалам вручну, важкі - мостовим краном) і примусово (при складанні на конвеєрі).

При рухомому складанні спрощуються транспортні операції через те, що складальні комплекти для окремих робочих місць містять невелике число складових частин вузла, відсутні втрати часу на переходи робітників, не потрібна висока кваліфікація робітників, підвищується продуктивність праці через вузьку спеціалізацію робочих місць. Однак застосування рухомого складання при малих обсягах випуску виробів може привести до часткового простою деяких робочих місць і невиправданому завищенню потрібної виробничої площі.

Рухоме складання можна рекомендувати для умов крупносерійного виробництва. При середнєсерійному виробництві частина технологічного процесу може бути виконана у формі стаціонарного складання, а частина - у формі рухомої.

Як стаціонарна, так і рухоме складання можуть бути реалізовані способом потокового або непотокового виробництва.

Потокове виробництво — характеризується тим, що випуск готових виробів відбувається через певний інтервал часу — такт випуску (докладніше про такт див. п. 1.6. 3).

Для одержання потокового виробництва при рухомому складанні досить організувати складальний процес так, щоб переміщення виробу з одного робочого місця на інше проводилося через інтервал часу рівний або кратний такту випуску.

Потоковий метод роботи на нерухомому об'єкті складання (стаціонарне складання) може бути організований за умови складання двох або більше виробів одночасно. Для цього процес складання заданого виробу розчленовують на приблизно однакові за часом виконання операції й закріплюють їх за певними бригадами (групами) збирачів. Бригади збирачів, переходячи від одного виробу до іншого в технологічній послідовності, виконують на збираємих виробах, що, закріплені за ними операції. При цьому час виконання операцій всіма збирачами повинне відповідати такту випуску (бути рівним або кратним йому).