- •Розділ 1 теоретичні основи технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.1. Предмет галузевих технологій виробництва й ремонту вагонів
- •1.2. Об'єкт вагонобудівного й вагоноремонтного виробництва
- •1.2. 1. Складальні елементи вагона
- •1.2.2. Технологічність конструкції вагона
- •1.2.3. Спеціалізація й кооперування виробництва
- •1.3. Виробничий і технологічний процеси
- •1.3.1. Поняття виробничого процесу
- •1.3.2. Технологічний процес і його структура
- •1.3.3. Класифікація технологічних процесів
- •1.4. Проектування технологічних процесів
- •1.4.1. Загальні схеми виготовлення й ремонту вагонів
- •1.4.2. Розробка технологічного процесу
- •1.4.3. Побудова технологічних процесів залежності від типу виробництва
- •Річна програма випуску деталей або складальних одиниць, шт., одного типорозміру для різних типів виробництва
- •1.4.4. Нормування й тарифікація технологічних процесів
- •1.4.5. Розробка технологічної документації
- •1.4.6. Автоматизоване проектування технологічних процесів
- •1.5. Економічна оцінка технологічних розробок
- •1.5.1. Техніко-економічні принципи проектування
- •1.5.2. Показники якості технологічних розробок
- •1.6. Особливості розробки складальних технологічних процесів
- •1.6.1. Загальні положення
- •1.6.2. Форми організації складальних робіт
- •1.6.3. Такт і ритм потокових ліній
- •1.6.4. Технологічні схеми складання
- •1.6.5. Технологічне оснащення складальних технологічних процесів
- •1.7. Точність і методи складання в технології виробництва й ремонту вагонів
- •1.7.1. Складальні розмірні ланцюги й методи їхнього рішення
- •1.7.2. Методи складання при виготовленні й ремонті вагонів
- •1.8. Процеси зношування деталей і складальних одиниць вагонів
- •1.8.1. Основні поняття теорії тертя й зношування
- •1.8.2. Механізм зношування деталей пар тертя й види руйнування робочих поверхонь
- •1.8.3. Фактори, що впливають на процеси зношування
- •1.8.4. Технологічні методи підвищення зносостійкості деталей
- •1.8.5. Зношення від втоми й руйнування
- •1.8.6. Технологічні методи підвищення опору втоми
- •1.9. Система ремонту вагонів
- •2.1.2. Методи пластичного деформування матеріалу в гарячому стані
- •2.1.3. Виготовлення деталей з листового й профільного прокату
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення суцільнокатаного колеса
- •Операції холодного штампування, застосовувані при виготовленні деталей вагонів
- •2.1. 4. Обробка різанням деталей вагонов
- •Маршрутний опис технологічного процесу механічної обробки осі під роликові підшипники
- •2.2. Виготовлення візків вантажних вагонів
- •2.2.1. Основні технічні вимоги
- •2.2.2. Складальні одиниці візка
- •2.2.3. Загальне складання візків
- •2.3. Особливості виготовлення візків пасажирських вагонів
- •2.3.1. Технічні вимоги й матеріали
- •2.3.2. Основні складальні одиниці
- •2.3.3. Загальне складання візка
- •2.4. Виготовлення рам вагонів
- •2.4.1. Основні складальні одиниці
- •2.4.2. Виготовлення хребтових балок типової конструкції
- •2.4.3. Особливості виготовлення хребтових балок піввагонів, платформ і пасажирських вагонів
- •2.4.4. Загальне складання рам вантажних вагонів
- •Маршрутний опис технологічного процесу виготовлення рами піввагона
- •2.4.5. Особливості технології виготовлення рам пасажирських вагонів
- •2.5. Виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.1. Особливості конструкції й технології виготовлення бічних стін вагонів
- •2.5.2. Технологічні процеси виготовлення бічних стін
- •2.5.3. Особливості виготовлення бічних стін з коррозійно-стійких сталей
- •2.6. Виготовлення дахів вагонів
- •2.7. Складання кузовів і загальне складання вагонів
- •2.7.1. Технічні вимоги, пропоновані до кузовів вагонів. Способи базування при складанні кузовів
- •2.7.2. Технологія складання кузовів вагонів
- •2.7.3. Загальне складання й випробування вагонів
- •2.8. Виробництво цистерн
- •2.8.1. Загальні вимоги
- •2.8.2. Виготовлення казанів цистерн
- •2.8.3. Загальне складання цистерн
- •Розділ 3 методи діагностики технічногостану складальних одиниць деталей вагонів
- •3.1. Загальні відомості про систему технічногодіагностування й неруйнівного контролю складальних одиниць і деталей вагонів
- •3.1.1. Основні завдання й структура технічної діагностики вагонів
- •3.1.2. Засоби технічної діагностики
- •3.2. Класифікація методів неруйнуючого контролю
- •Класифікація видів і методів нк
- •Розділ 4 технічний стан і ремонт колісних пар
- •4.1. Аналіз зношень і пошкоджень колісних пар і причини їхнього утворення
- •Несправності суцільнокатаних коліс
- •4.2. Технічне обслуговування й ремонт колісних пар
- •4.2.1. Система контролю технічного стану
- •4.2.2. Ремонт колісних пар без зміни елементів
- •4.2.3. Ремонт колісних пар зі зміною елементів
- •4.2. 4. Ремонт різьбової частини шийок осей
- •4.2. 5.Обробка отворів маточин кілес
- •4.2.6. Механічна обробка нових осей
- •4.3. Формування колісних пар
- •4.3.1. Оцінка якості формування колісних пар
- •Види відхилень від нормальної форми діаграм запресування
- •4.4. Шляхи збільшення надійності й довговічності колісних пар
- •Розділ 5 технічний стані ремонт буксових вузлівз роликовими підшипниками
- •5.1. Аналіз пошкоджуваності буксових вузлів з роликовими підшипниками
- •5.2. Система технічного обслуговування й ремонту буксових вузлів
- •5.3. Технологія монтажу й демонтажу буксових вузлів
- •5.4. Змащення буксових вузлів
- •Розділ 6 технічний стан і ремонт візків вагонів
- •6.1. Аналіз пошкоджуваності візків вантажних вагонів
- •Пошкоджуваність фрикційних планок
- •Пошкоджуваність фрикційних клинів
- •Пошкоджуваність надресорних балок
- •Пошкоджуваність сполучних балок чотиривісних візківмоделі 18-101
- •6.2. Технологічний процес ремонту візків моделі 18-100 (цнии-х3)
- •Ремонт візків у вагонному депо потоковим методом
- •6.3. Аналіз пошкоджуваності візків пасажирських вагонів
- •Несправності рам візків
- •Несправності деталей надбуксового підвішування
- •Зношення шпинтонів
- •Зношення фрикційних втулок
- •Зношення фрикційних сухарів
- •Зношення кілець надбуксових гасників коливань
- •Зношення деталей колискового підвішування
- •Несправності поздовжніх повідців
- •Несправності надресорної балки
- •6.4. Ремонт візків пасажирських вагонів
- •Ремонт візків на поточно-конвеєрній лінії врз
- •Глава 7 технічний стан і ремонт елементів пружнього підвішування
- •7.1. Несправності й ремонт пружин
- •7.2. Несправності й ремонт ресор
- •7.3. Шляхи підвищення надійності й довговічності пружин і ресор
- •7.4. Аналіз пошкоджуваності й ремонт гідравлічних гасників коливань
- •Дефектация гасників коливань за формою робочих діаграм
- •Глава 8 технічний стан і ремонт автозчепного пристрою
- •8.1. Аналіз пошкоджуваності автозчепного пристрою
- •8.1.1. Пошкоджуваність корпуса автозчепу
- •8.1.2. Пошкоджуваність деталей механізму зчеплення автозчепу
- •8.1.3. Пошкоджуваність поглинаючих апаратів
- •8.1.4. Пошкоджуваність тягових хомутів
- •8.1.5. Пошкоджуваність деталей центруючого приладу
- •8.1.6. Причини саморозчеплень автозчепів
- •8.2. Система оглядів і ремонту автозчепного пристрою вагонів
- •Параметри автозчепного пристрою, що перевіряють, на вагоні
- •Глава 9 технічний стан і ремонт кузовів вагонів
- •9.1. Експлуатаційні фактори, що впливають на технічний стан кузовів вантажних вагонів
- •9.2. Пошкоджуваність рам вагонів і технологія їхнього ремонту
- •9.3. Пошкоджуваність і ремонт кузовів піввагонів
- •9.4. Пошкоджуваність і ремонт кузовів критих вагонів
- •9.5. Пошкоджуваність і ремонт платформ
- •9.6. Пошкоджуваність і ремонт котлів цистерн
- •9.7. Пошкоджуваність і ремонт кузовів пасажирських вагонів
- •Глава 10 захисні й декоративні покриття вагонів
- •10.1. Призначення лакофарбових покриттів
- •10.2. Властивості лакофарбових матеріалів
- •10.3. Компоненти лакофарбових матеріалів
- •10.4. Технологія нанесення лакофарбових покриттів
- •Методи нанесення захисних покриттів
- •10.5. Методи сушіння пофарбованих поверхонь
1.6. Особливості розробки складальних технологічних процесів
1.6.1. Загальні положення
Складання — це утворення з'єднань складових частин виробу. З'єднання бувають рознімні й нероз'ємні, рухомі й нерухомі. По методу утворення з'єднання можуть бути різьбові, клинові, штифтові, шпонкові, шлицеві, зварні, клепані, клейові, пресові й ін.
Складальні процеси вагонобудування в більшості випадків пов'язані з виконанням таких робіт, при яких з'єднання складових частин складальних одиниць здійснюється зварюванням. Поряд із цим, але в менших обсягах, є роботи з утворення різьбових і клепаних з'єднань (автозчепне обладнання, п’ятникові вузли, поручні, підніжки, деталі внутрішнього й підвагонного обладнання). Рухомі з'єднання з утворенням посадок із зазором і нерухомі з натягом використають у гальмовій передачі, при складанні колісних пар, буксових вузлів, редукторів електропоїздів і потягів-поїздів-дизель-поїздів.
Як відзначалося раніше, характерною рисою конструкцій вагонів є те, що більшість деталей кузова й значна частина деталей візків виготовляють із листового й сортового прокату, а також методом лиття й штампування без додаткової обробки. Це приводить до того, що обсяг складальних робіт у вагонобудуванні значно перевищує обсяг заготівельних й обробних робіт.
На вагонобудівних заводах широке поширення одержало вузлове складання, причому в тих самих складальних цехах виготовляються як технологічні вузли, що відрізняються простотою конструкції, порівняно невеликими габаритними розмірами й масою, так і складні по конструкції технологічні вузли (рами кузовів і візків, стіни, даху), що мають більші габаритні розміри й масу.
1.6.2. Форми організації складальних робіт
Основними організаційними формами загального або вузлового складання є стаціонарна й рухома.
Стаціонарне складання характеризується тим, що об'єкт виробництва нерухомий і весь процес його складання виконуються на одному робочому місці, до якого подаються всі деталі й технологічні вузли нижчих порядків. На робочому місці бригади робочих різних професій по черзі міняють один одного (зварники міняють збирачів і т.д.).
Стаціонарне складання може бути організована на мінімальних виробничих площах. Однак велика розмаїтість складальних операцій, виконуваних на одному робочому місці, визначає необхідність виконання робіт збирачами високої кваліфікації. Часта зміна робіт приводить до неминучих втрат робочого часу. Ускладнюються також транспортні операції, тому що до одного робочого місця потрібно подавати досить складний складальний комплект.
З обліком викладеного стаціонарне складання можна рекомендувати для умов одиничного й дрібносерійного виробництва, а також при виготовленні малотрудомістких технологічних вузлів у будь-яких умовах.
Зустрічаються ситуації, коли стаціонарне складання стає вигідної й у крупносерійном виробництві. Наприклад, при загальному складанні пасажирських вагонів украй незручно передавати локомотивом в оздоблювальний цех одиночні вагони, що пройшли етап загального складання. Такі передачі простіше проводити составами з декількох вагонів на стику змін або в неробочий час. У цьому випадку необхідно застосувати стаціонарне складання. Відзначимо також те, що на ряді закордонних фірм ідуть на застосування стаціонарного складання в крупносерійном виробництві, тому що вона виключає негативні психологічні фактори: монотонність й одноманітність праці, стомлюваність робітників й ін.
Рухоме складання характеризується тим, що виріб у процесі складання переміщаються з одного робочого місця на інше. За робітниками місцями постійно закріплені операції технологічного процесу, устаткування й інструменти, бригади робітників. Виріб, що збирає, може переміщатися вільно (легкі вироби - по роликах, сковзалам вручну, важкі - мостовим краном) і примусово (при складанні на конвеєрі).
При рухомому складанні спрощуються транспортні операції через те, що складальні комплекти для окремих робочих місць містять невелике число складових частин вузла, відсутні втрати часу на переходи робітників, не потрібна висока кваліфікація робітників, підвищується продуктивність праці через вузьку спеціалізацію робочих місць. Однак застосування рухомого складання при малих обсягах випуску виробів може привести до часткового простою деяких робочих місць і невиправданому завищенню потрібної виробничої площі.
Рухоме складання можна рекомендувати для умов крупносерійного виробництва. При середнєсерійному виробництві частина технологічного процесу може бути виконана у формі стаціонарного складання, а частина - у формі рухомої.
Як стаціонарна, так і рухоме складання можуть бути реалізовані способом потокового або непотокового виробництва.
Потокове виробництво — характеризується тим, що випуск готових виробів відбувається через певний інтервал часу — такт випуску (докладніше про такт див. п. 1.6. 3).
Для одержання потокового виробництва при рухомому складанні досить організувати складальний процес так, щоб переміщення виробу з одного робочого місця на інше проводилося через інтервал часу рівний або кратний такту випуску.
Потоковий метод роботи на нерухомому об'єкті складання (стаціонарне складання) може бути організований за умови складання двох або більше виробів одночасно. Для цього процес складання заданого виробу розчленовують на приблизно однакові за часом виконання операції й закріплюють їх за певними бригадами (групами) збирачів. Бригади збирачів, переходячи від одного виробу до іншого в технологічній послідовності, виконують на збираємих виробах, що, закріплені за ними операції. При цьому час виконання операцій всіма збирачами повинне відповідати такту випуску (бути рівним або кратним йому).
