2.3. Методологічна база адміністративного менеджменту

В даний час є величезна кількість прийомів і методів підвищення продуктивності праці «білих комірців» (до яких відносяться і адміністративні менеджери – державні службовці), які з успіхом застосовуються на практиці: вимір роботи конторських працівників, розрахунок нормативів потреби в кадрах (по чисельності і по фонду заробітної плати), спрощення документообігу, вивчення безпосередніх витрат часу, використання статистичних методів для визначення нормативів за допомогою регресивного аналізу, аналіз накладних витрат, системи нормативів часу для основних елементів, вибіркове вивчення робочих завдань, методи раціонального комплектування кадрів, управління за цілями, організаційний аналіз, кружки якості, постановка цілей, удосконалювання методів, вартісний аналіз управлінських функцій, аналіз інфраструктурних функцій, аналіз трудових ресурсів і т.д.

Кожний з цих методів, як відзначається в [55], дає гарні результати при застосуванні в даних конкретних умовах, однак спроби використовувати подібні прийоми в інших умовах і інших організаціях усякий раз виявляли їхню обмеженість. Кожен метод дозволяє розглянути лише один аспект загальної проблеми; при цьому, як правило, не враховуються належною мірою особливості конкретних організаційних умов, а також можливості застосування інших методів, вибірково або в сукупності, у загальному методологічному підході, що відбиває всю широту проблеми продуктивності «білих комірців» у конкретній організації і даному підрозділі.

З метою розвитку методологічної бази адміністративного менеджменту і вибору з неї тих методів, що найбільшою мірою підходять для того або іншого випадку і наступної їхньої адаптації до нестатків конкретної організації, доцільно розглянути організацію не тільки як сукупність окремих працівників і всіх тих елементів, що сприяють або заважають росту економічності й ефективності праці, але і як сукупність різних структур, від яких безпосередньо залежить доцільність результатів праці кожної окремої людини з погляду всієї організації. Для цього необхідно послідовно вивчити всі структурні елементи організації: організаційну структуру, структуру робочих функцій, структуру обміну послугами, інформаційну структуру, ресурсно-технологічну структуру, структуру трудових ресурсів. На рис. 2.3 представлена система структурних елементів організації в рамках адміністративного підходу.

В процесі розгляду організаційної структури можна виділити два підходи: зжатий організаційний аналіз та конкретні постановки особистих цілей і завдань перед виконавцями. Ці два підходи скеровані на виявлення зв’язків між особистим внеском співробітників і головним завданням організації. Зжатий організаційний аналіз дозволяє підійти до вирішення цієї проблеми як би „зверху донизу”, починаючи з „верху” організаційної структури і послідовно переходячи до більш низьких її рівнів. Конкретні постановки особистих цілей і завдань перед виконавцями мають скерованість „знизу”. При цьому „відправним пунктом” є виконавці, їх цілі і завдання. Потім робиться перехід до більш високих рівнів ієрархії, який замінюється зворотним рухом „униз”. Обидві підходи взаємозамінні і можуть використовуватися як одночасно, так і поодинці.