Набір допоміжних частин тексту набір присвят
Присвятою (посвятою) називають напис на початку книги, в якій автор вказує особу чи групу осіб, яким дане видання посвячується.
Якщо текст посвяти належить до всієї книги, то її зазвичай розташовують на окремій непарній полосі після титулу, у верхній її частині (зі спуском 1—2 к-в) чи інколи, на оптичній середині полоси. У деяких випадках посвяту заверстують на першій текстовій полосі у рахунок спуску, але обов’язково над всіма рубриками і текстом твору. Якщо посвята належить до окремого твору(вірша, повісті)—то розташовують перед цим твором.
Присвяти набирають на менший формат. Якщо присвяту розташовують на окремій, полосі її набирають видільним шрифтом, частіше курсивом того ж кегля що й основний текст(якщо на
спусковій полосі —на кегель менше).Після тексту присвяти крапку не ставлять.
Набір Епіграфів
Епіграф—це зазвичай цитата з відомого твору(інколи віршованого) яка виражає основну думку книги або розділу.
Епіграфи завжди набирають на менший формат від основного тексту(від 1/3 до 2/3основного формату)і шрифтом тієї ж гарнітури і накреслення що і основний текст, але меншого кегля.
Епіграфи до всієї книги зазвичай розташовують на окремій непарній полосі чи на першій спусковій полосі над першим заголовком і його текстом у рахунок спуску:Над таким епіграфом може бути тільки графічна заставка. Епіграфи до окремих частин чи глав розташовують під назвами цих частин з достатньою відбивкою від рубрик і від тексту (як правило, не менше 20п.над епіграфом і 12.під ним).
Епіграфи встановлюють у правий край формату видання, з виключкою рядків за форматом чи лівому краю(вірші).Розмір абзацного відступу в епіграфах зберігають таким, як і в основному тексті. Віршовані епіграфи набирають за правилами набору віршів:
В той час була і честь і слава,
Войсковая справа,
Сама себе на сміх не давала,
Неприятеля під ноги топтала.
Народна дума
Текст епіграфа у лапки не беруть. Після епіграфа ставлять такий самий розділовий знак, що і у тексті джерела (крапку, знак оклику, питання або три крапки (крап кування)—коли речення не закінчене)
Епіграфи відбивають від заголовків і тексту рівномірно в межах двох рядків основного тексту.
Підпис під епіграфом —Посилання на джерело (прізвище автора чи заголовок твору) набирають частіше курсивом , рідше —прямим у розрядку чи напівжирним шрифтом без дужок і крапок на кінці.
Підпис набирають в окремий рядок і виключають у правий край чи з відступом від правого краю епіграфа на1—1 1/2кегельної
.Якщо в епіграфі є іншомовний текст з перекладом, їх набирають різними шрифтами, частіше всього іншомовний текст курсивом, а переклад прямим.
Набір приміток
Примітка—це форма роз’яснення окремих слів, фраз і абзаців чи доповнення їх допоміжними даними. Примітки можна розташовувати в середині тексту в дужках, під абзацом тексту, до якого вони відносяться, внизу полоси, у кінці глави, розділу а також за основним текстом.
Примітки, що поміщають у середині тексту в дужках, називають поясненням, внизу полоси—виноскою, під абзацом тексту—Середино текстові , у кінці книги—за текстовими.
Пояснення—це короткі попутні зауваження і роз’яснення автора(переклад слова, лаконічне тлумачення терміна), які набирають шрифтом того ж кегля, гарнітури і накреслення, що й основний текст, і беруть у дужки.
Виноски—це доповнення чи пояснення до основного тексту, які розташовують в низу полоси окремо від основного тексту чи у кінці книги.
У тих місцях тексту, до яких відносяться виноски, ставлять знак виноски. Виноски завжди набирають шрифтом цієї ж гарнітури що й основний текст,але меншого кегля. Так при основному кеглі 11п.виноски набирають кеглем 9 п., при основному кеглі 10п.—петитом(8п)при основному кеглі 8п.петитом (8п) чи нонпареллю (6п).
Текст виноски набирають з абзацного відступу, який дорівнює абзацу основного тексту*, потім ставлять знак виноски—зірочки (*) чи цифри на верхню лінію (1) як в основному тексті, але меншого кегля, що відбивають від тексту на пів кегельну. Текст виноски починають з прописної букви і закінчують крапкою. Коли є декілька виносок на полосі їх зазвичай набирають окремими рядками з дотриманням розрядів і цифр і вирівнюванням зірочок по останній за рахунок абзацного відступу. Деколи короткі виноски набирають у підбір, при цьому між ними ставлять тире і відбивають з двох боків на 2п. У виносках часто вказують, ким зроблена примітка. Такі вказівники набирають упідбір до тексту виноски зазвичай курсивом у квадратних дужках, наприклад{Авт}.*при абзацному відступі основного тексту в 1 /2 кегельної корпусу(15п.) у виносці дозволяється робити абзацний відступ до двох кегельних петиту(16п).
Виноски розташовують внизу полоси до тексту, до якого вони відносяться, з дотриманням суміщення верстки, тобто кегель виноски і розмір відбивки мають складати величину кратну кегля шрифту основного тексту.
Книга спогадів Михайла Григоровича з’явились
Вже після смерті—у 2000році.
Бесперечним фахівцем життя і творчості В. Івасюк
Серед журналістів є Іван Лепша. Журналіст особисто був знайомий з Володимиром та його родиною. Разом із батьком композитора зібрав і записав чимало спогадів про автора «Червоної рути» «Водограю» та ще понад ста пісень .Відтак ініціював проведення фестивалю «Червона рута», присвяченого пам’яті
Володимира Івасюка
Перед першою виноскою внизу полоси ставлять тонку лінійку довжиною в 1 кв.(18мм), яку встановлюють зліва.
Набирають виноски, які розміщені в кінці книги, з урахуванням вирівнювання цифр—знаків виноски—в межах однієї сторінки. Інколи за текстові примітки(виноски у кінці книги) розбивають на глави, розділи. Окрім того, зазвичай у виносках у кінці книги за знаком виноски повторяють слово, до якого виноска відноситься.
Набирають курсивом чи в розрядку і відбивають тире від пояснювального тексту.
Деколи короткі виноски у кінці книги набирають у дві колонки, дотримуючись при цьому всіх перерахованих правил.
Знак виноски відбивають від тексту, до якого він відноситься, на 2п. Від подальшого тексту відбивають звичайним міжслівним пробілом. Якщо знак виноски є поряд з розділовим знаком, то його ставлять перед розділовим знаком, наприклад:набір1,набір*. Набір2 набір**—
Якщо знак виноски відноситься до виразу в дужках, його потрібно ставити всередині дужок:Навчання в (єврейському ліцеї1) проводилось виключно румунською…
Рахунок виноски ведеться для кожної полоси окремо. Для приміток, які розташовують у кінці книги, нумерація знаків виноски наскрізна у всьому виданні. Якщо є примітки в кінці книги і виноски на окремих полосах,зазвичай виноски позначають зірочками, а примітки в кінці книги— цифрами на верхню лінію. Знаками виноски до цифр, формул і в таблицях, як правило, ставлять зірочки.
Виноски на неповній кінцевій полосі заверстують унизу.
Середино-текстові примітки є звичайним додатковим текстом, що відрізняється тільки наявним словом «Примітка»на початку. Зміст приміток часто такий, як і виносок —роз’яснити текст, але оскільки їх набирають безпосередньо за текстом, до якого, вони відносяться, знаків виноски непотрібно.
Середино текстові примітки найчастіше застосовують в офіційних ви данях: інструкціях, постановах, довідниках.
Примітки в тексті набирають шрифтом основного тексту з витяжкою з одного боку, чи шрифтом меншого кегля, ніж основний текст, на повний формат з відбивкою зверху і знизу в межах кегля основного шрифту—зверху на 4п.,а з низу—на 6п.(при основному кеглі 10п). Примітки, набрані шрифтом основного кегля з втяжкою, від тексту не відбивають. Розмір абзацного відступу в примітках зберігається таким, що й в основному тексті.
У виданнях середнього і великого форматів примітки найчастіше набирають шрифтом меншого кегля. Перед текстом примітки набирають слово «Примітка» , яке виділяють світлим курсивом чи розрядкою, інколи—напівжирним прямим шрифтом.
Слово «Примітка»набирають з абзацу з великої букви із крапкою на
кінці. Текст примітки набирають упідбір:
Примітка. При виготовлені друкарських форм на полімерній основі у спеціальних експонувальних установках для виготовлення фото та друкарських форм формат може бути довільним.
1.Якшо приміток підряд є декілька,їх нумерують арабськими цифрами і набирають без повторення слова «Примітка» одним із трьох способів:
1.Текст першої примітки набирають упідбір зі словом «Примітки» з двокрапкою на кінці, а наступні—з абзацного відступу з великої букви (найпростіший спосіб): Примітки:1.Ціни вказані для нового обладнання.
2.Додатково потрібно близько 68—80год.для підготовки формного циліндра і приблизно 6,0-10,5год.для підготовки на поверхні формного циліндра робочого шару («мідної сорочки») для безпосереднього виготовлення друкарської форми.
2Слово«Примітки»набирають в окремий рядок з абзацного відступу або від лівого краю, а текст кожної примітки—з абзацного відступу з вирівнюванням цифр:
Примітки. 1.Важливий елемент для друкування.
2.Швидкість друку не менше 160 м/хв. І ширина за друкованого матеріалу не менше 60см.
3.Усі примітки набирають у підбір(особливо в компактних ви данях), перед кожним порядковим номером(крім першого) ставлять тире чи інший графічний знак, а самі номери виділяють напівжирними шрифтами:
Примітки1.Мірою, яка визначає якість відбитків, є питомий тиск.—2. Питомий тиск друкування залежить від типу та складу декеля офсетного циліндра.
В офіційних документах для кращого графічного виділення кожної примітки слово«Примітка»можна повторювати:примітка 1.Це перша робота Володимира Івасюка на вірш
письменника Степана Пушика. Примітка 2.Назву «Я піду в далекі гори»пісні «Мила моя»дав сам Володимир коли переробив її текст.
Шрифтами кегля основного тексту набирають примітки насті-них ви данях (наприклад, у правилах внутрішнього розпорядку) для більшої наочності, а також у малоформатних виданнях , де весь текст набирають кеглем 8п., але примітки набирають з втяжкою
втяжка повинна перевищувати абзацний відступ не менше ніж на одну кегельну, щоб лівий край примітки не зливався на вертикалі з абзацним рядком наступного тексту:6.Останій рядок непарної полоси, як правило , не треба закінчувати знаком переносу при будь-якому виді набору
Примітка. Якщо виконання цього правила може викликати порушення інших правил верстання, то рядок зі знаком переносу може бути залишений у кінці полоси. 7.Не можна починати верстання полоси«висячим»неповним кінцевим рядком , а закінчувати полосу —абзацним рядком.
Поза текстові примітки розповсюджені у науковій, науково-популярній, деякій художній та технічній літературі і виносять їх у кінець книги —за основний текст. Виносять примітки у кінець книги, коли їх дуже багато чи коли вони великі за обсягом і не вміщаються у кінці полоси (у вигляді виносок); розташовувати такі примітки в середині тексту недоцільно, оскільки при великій їх кількості знижується зручність читання основного тексту. За текстові примітки вміщують на окремій полосі з рубрикою«Примітки». Текст примітки набирають з абзацу на формат основного тексту, але на кегель менше. При наскрізній нумерації в усьому виданні дробовими цифрами перед приміткою повторюють її порядковий номер (дробовими цифрами,) який відбивають від тексту на пів кегельну. Після номера повторюють слово яке пояснюють. При посторінковій нумерації перед групою приміток, зв’язаних основним текстом лише повторюванням пояснювального тексту чи слова, вводиться рубрика До с…або С(з вказівкою номера сторінки, де надрукований пояснювальний текст).Цитату з основного тексту або пояснювальне слово виділяють переважно курсивом і відділяють від наступного тексту знаком тире. Рубрику— посилання на номер сторінки— ставлять один раз: перед усіма примітками до однієї сторінки. У Всьому виданні примітки мають бути оформленні однаково.