• державна університетська модель - служба аграрного консалтингу створюється на базі регіональних багатопрофільних або галузевих університетів (модель Іапсі-^гапі) університетів), сільськогосподарських коледжів та профільних шкіл;

• державна міністерська модель - служба аграрного консалтингу створюється як структурний підрозділ галузевих органів управління (Міністерства сільського господарства, регіональних та місцевих управлінь і департаментів).

Приватна модель. Служба розвивається шляхом надання консультаційних послуг на платній основі у двох напрямках:

• приватна консультаційна служба,

• приватна консультаційна служба, як підрозділ комерційної фірми;.

Г ромадська модель. Створюється на базі фермерських асоціацій та об’єднань, які оплачують консультаційні послуги із своїх фондів.

Змішана модель. Поєднує різні моделі та різні джерела фінансування.

Досвід багатьох розвинутих країн світу свідчить що на початку становлення фермерства, коли селянин ще не в змозі сам платити за необхідну для нього допомогу, потрібна значна державна підтримка служби аграрного консалтингу. Так відбувалось у США, Канаді, Німеччині, Голландії та Великобританії. З часом, коли селянин ставав заможнішим і міг сам оплачувати послуги, відтак зменшувалась потреба у державній підтримці. Служба аграрного консалтингу набула рис приватної моделі, яку нині можна побачити у Німеччині та Великобританії.

Державна модель служби аграрного консалтингу ще діє в США, за таким принципом працюють консультаційні служби Португалії, Туреччини, Білорусі. Але світова практика розвитку системи аграрного консалтингу свідчить, що в більшості країн вона набуває ознак змішаної моделі та є комбінуванням як різних форм організації, так і різних способів фінансування. Крім того, в межах системи аграрного консалтингу однієї країни (регіону) можуть паралельно функціонувати декілька служб різних форм організації.

Зазначимо, що змішані моделі характерні для України, Угорщини, Росії.

12. Програми служби аграрного консалтингу

Існують різні екстеншен програми у світі і Україні:

сільськогосподарський бізнес та навколишнє середовище (ці програми найбільш розповсюджені);

розвиток сільської місцевості; молодіжна 4-Н програма; програма для жінок; економіка домашнього господарства; неперервна освіта.

13. Види консультування

Консультування - це передача клієнту знань, навичок та досвіду, воно сполучає в єдине ціле чотири види діяльності: навчання дорослих (підвищення кваліфікації);

• впровадження нововведень (процесне консультування);

• експертне консультування з вирішення проблем клієнта;

• інформаційне забезпечення.

Систему навчання в дорадництві можна розділити на дві основні частини:

І. Підготовка кадрів дорадчих служб:

• Базова підготовка кадрів для дорадчих служб у рамках програм вищої аграрної освіти (фахівці, магістри і т.і.); підвищення кваліфікації керівників, фахівців і консультантів дорадчихслужб.

2. Навчання товаровиробників:

• консультування, інформування сільських товаровиробників через систему навчальних заходів;

• методична, організаційна й інформаційна підтримка постійного вивчення й освоєння товаровиробниками на місцях вітчизняного і світового передового досвіду функціонування АПК;

• навчання сільських товаровиробників самостійно приймати рішення, спираючись на знання, що отримані за допомогою дорадчих служб.

Впровадження нововведень (процесне консультування) передбачає постійну взаємодію консультанта з клієнтом - сільськогосподарським товаровиробником, оцінку його ідей, пропозицій, аналіз проблем клієнта та підготовку рішень. При цьому роль консультанта полягає в акумуляції ідей та пропозицій клієнта, зведенні їх у систему та підготовці рекомендацій щодо реалізації ідей та вирішення проблем клієнта. Процес впровадження має, як складові, декілька етапів. Найбільш розповсюдженою є п’ятиетапна модель впровадження нововведень: підготовки, діагностики, планування дій, впровадження та завершення. Кожен із цих етапів, у свою чергу,

розділяється на стадії з тим, щоб досягти повного взаєморозуміння і взаємодії консультанта і клієнта.

Завершальним документом цього виду консультування є звіт, в якому підсумовується співпраця та оцінюється ефективність реалізації рекомендацій та виконаних робіт.

Робота консультанта вважається успішною, якщо його рекомендації виявилися ефективними і реалізованими клієнтом.

Консультантами-організаторами можуть бути управлінці районних і обласних управлінь сільського господарства і продовольства, працівники дорадчих і інспекційних служб, інформаційно-консультаційних підрозділів науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів аграрної освіти, агросервісних формувань. Вони мають вивчати попит сільськогосподарських виробників на дорадчі послуги, організовувати його задоволення через підготовку та проведення науково-практичних семінарів, демонстраційних показів, шкіл підвищення кваліфікації, діяльності гуртків за інтересами, участі в реалізації організаційно-господарських і інноваційних проектів виробничників, залучати до цієї роботи експертів-консультантів тощо.

Експертне консультування з вирішення проблем клієнта передбачає проведення діагностики, розробки рішень та рекомендацій щодо їх впровадження. Складові його такі: визначення мети експертизи; формування групи спеціалістів-аналітиків (організаторів експертизи); відбір експертів та формування експертних груп; проведення опитування; визначення методики обробки даних опитування; аналіз і обробка інформації; ознайомлення клієнта з результатами експертизи.

До основних методів експертної оцінки належать: анкетування, інтерв’ю, дискусія, метод Делфі, а також методи вимірювання.

Експертами-консультантами можуть бути наукові та науково- педагогічні працівники, фахівці дорадчих служб та агроконсалтингових фірм, спеціалісти лабораторій і станцій якості та безпеки виробництва сільськогосподарської продукції, висококваліфіковані виробничники і управлінці. Далеко не всі працівники можуть претендувати на входження до цієї категорії. Так, при паспортизації інтелектуального потенціалу Національного університету біоресурсів і природокористування України на предмет готовності до консультаційної роботи визначились лише 150 з близько 1200 науково-педагогічних працівників. При конкурсному відборі експертів-консультантів для роботи в Київській аграрній дорадчій службі з 5-7 претендентів на деякі посади не прийнято жодного. Тому

спеціалістам, які мають необхідні знання, навики, досвід та хист до консультаційної роботи, необхідно створити умови для повноцінної дорадчої діяльності: перерозподілити навчально-педагогічне навантаження, зменшити обсяги науково-дослідної роботи, встановити доплати до посадових окладів тощо. Списки (реєстри) експертів-консультантів як національного, так і регіональних рівнів мають бути оприлюднені та періодично переглядатися за визначальної участі в їх обговоренні наукової спільноти та сільськогосподарських виробників.

Забезпечення клієнта інформацією є основною функцією консультанта при виконанні будь-якого завдання. В багатьох випадках консультанту достатньо забезпечити клієнта необхідними інформаційними ресурсами, щоб той самостійно вирішував свої проблеми.

Фермери отримують інформацію з різних джерел у системі сільськогосподарських знань та інформації. Ця інформація має бути корисно для прийняття рішень як фермерами і консультантами, так і іншими операторами ринку дорадчих послуг. Фермери не є тільки отримувачами інформації, вони можуть також вдосконалювати інформацію самі для власного та колективного використання.

Потрібно забезпечити вільний доступ консультантів до інформаційних джерел, який повноцінно може бути забезпечений при наявності у держави відповідно зібраних, систематизованих і організованих інформаційних фондів, баз (банків) даних науково- технічного і ринкового характеру. Створити дієву систему розповсюдження науково-технічної і ринкової інформації на основі нових інформаційних технологій можна, залучивши до робіт із створення баз (банків) даних науково-дослідні установи, університети, об’єднання з обслуговування агропромислового виробництва, управлінські структури. У цьому разі основними постачальниками економічної інформації (статистичної, прогнозів виробництва і збуту сільськогосподарської продукції, нормативів і стандартів, цін на продукцію і ресурси тощо) мають бути структури інформаційної підтримки державного управління: служби цінового моніторингу аграрного ринку, прогнозно-аналітичні і нормативні центри, дорадчі служби. Основними постачальниками науково-технічної інформації є науково-методичні і науково-технічні центри аграрної науки, аграрні університети, агросервісні об’єднання.

Процесним консультуванням (впровадженням) в аграрному секторі економіки країни займається мережа установ з впровадження досягнень науково-технічного прогресу та розповсюдження